Глава 10. Форми організації занять

Найкращою вважається така послідовність вирішення рухових завдань: спеціальні підготовчі та підвідні вправи, основні, ускладнюючі і підвищуючі вимоги до зусиль у видах, де потрібний результат.

Недоліки в розвитку окремих м'язових груп усуваються наприкінці основної частини уроку, якщо вирішення цього завдання не виноситься на самостійне заняття у вигляді домашніх завдань. Якщо перед уроком стоять освітні завдання та завдання підвищення функціональних спроможностей організму учнів, то у першій половині основної частини занять вирішуються завдання п засвоєння вправ, у другій — завдання, що ставлять високі вимоги до вегетативних функцій, тобто розвиток фізичних якостей і застосування засвоєних навичок у незнайомій обстановці, що змінюється, та умовах підвищення фізичних і психічних навантажень; чергування окремих видів багатоборства в умовах змагань (спортивна гімнастика, стрибки у воду, акробатика).

Дуже важливе значення має правильна побудова заключної частини уроку.

Важливо підвести підсумки: наскільки вдалося вирішити намічені завдання і настроїти учнів на чергову діяльність. Навіть при дефіциті часу цс повинно бути зроблено хоча б у гранично стислій формі. Звичайно використовується фронтальний спосіб організації учнів, іноді груповий або самостійний (у старших класах).

По завершенні уроку слід враховувати характер наступної діяльності. Засоби заключної частини будуть залежати від виконання роботи в основній частині уроку.

Урок повинен завершуватися організовано (груповим методом або з дозволу педагога можливий самостійний вихід із заняття).

Тривалість заключної частини — величина нестандартна, але звичайно це 3—5 хв у 45-хвилинному уроці: чим більша величина функціональних зрушень, викликаних основною частиною уроку, тим більшою мірою заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Засоби, що застосовуються для цього, не повинні ліквідувати або зменшити позитивний ефект уроку, за допомогою якого досягаються прогресивні зміни у фізичному стані учнів. У цьому полягає особливість останньої частини уроку.

Послідовність вирішення завдань в уроці багато в чому визначає ефективність педагогічного процесу.

Організаційні аспекти проведення занять фізичними вправами. Чітка, грамотна, методично і науково обґрунтована організація процесу фізичного ии-ховання визначає його результат. Ефективність усього процесу залежить під результативності кожної з його складових частин.

Якість уроку багато в чому визначається тим, як педагог вирішує організаційні завдання:

1. Забезпечення максимальної зайнятості учнів в уроці.

1. Забезпечення оптимальних умов для постійного контролю і регулювання фізичного навантаження учнів.

2. Розташування відділень і груп у залі або на майданчику таким чином,щоб тримати весь клас у полі зору.

3. Використання можливо більшої кількості інвентарю, снарядів, обладнання, оптимальних змін місць занять.

305

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ і МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХШАННН

ч 5. Забезпечення страхування і допомоги під час виконання фізичних вправ. о; 6. Забезпечення порядку і дисципліни.

Реалізація організаційних вимог до уроку для досягнення його оптимальної інтенсивності забезпечується важливим організаційним аспектом — вибором способу організації учнів протягом уроку.

Визначальними рисами фронтального методу організації учнів є:

• уніфіковані завдання одночасно для всіх учнів;

• синхронне виконання цих завдань під загальним керівництвом.

Фронтальний метод дозволяє педагогу утримувати в полі зору усіх одночасно; без зайвих витрат часу управляти поведінкою учнів; виключити простої; сприяти виробленню навичок колективної поведінки.

Недоліком методу є те, що він не сприяє здійсненню індивідуального підходу (хоча і не виключає його) і придатний лише в окремих фрагментах уроку.

У підготовчій частині уроку фронтальний метод використовується переважно на самому початку виконання стройових і порядкових фізичних вправ та в загальній розминці. Спеціальна розминка проводиться фронтальним методом за умови, якщо на початку основної частини уроку всі учні будуть вирішувати одне і те саме рухове завдання.

В основній частині уроку фронтальний метод організації використовують, головним чином, при вирішенні завдань відносно невисокої складності однорідним складом групи за наявності обладнання, достатнього для виконання завдання одночасно всіма учнями. Цим методом організації часто користуються в молодших класах при навчанні рухових дій нескладної координації.

У заключній частині заняття фронтальним методом організують підведення підсумків та орієнтування учнів на чергові завдання (домашні завдання). Відновлювальну спрямованість цієї частини завдання не завжди раціонально проводити фронтальним способом, оскільки рівень стомлення учнів залежить від їхніх індивідуальних особливостей і не в усіх вони однакові.

Фронтальний метод організації учнів забезпечує високу моторну щільність.

Визначальними рисами групового методу організації учнів на уроці фізичного виховання є:

• неоднорідність контингенту за рівнем підготовленості, статті;п

• кожне відділення отримує і виконує своє завдання;

керівництво відділеннями здійснює викладач із помічниками.ї/У підготовчій частині уроку груповим методом організується спеціальна розминка, що готує кожне відділення до роботи конкретного характерув основній частині уроку.

В основній частині уроку груповий метод використовується під час проведення гімнастичних вправ на снарядах; при вирішенні в одному занятті одночасних завдань щодо навчання новій руховій дії і повторення вивченого раніше за умови зміни місць занять і діяльності відділень між собою; у випадку нестачі інвентарю, приладів, обладнання для всього класу.

Поточний метод виконання вправ визначається необхідністю і можливістю учнями виконувати рухи, що вивчаються, по черзі, один за другим,безперервним потоком.; ,:

306

Потоків може бути кілька (наприклад, виконання вправ на гімпасгич них лавах). Перевага цієї форми виконання вправ у більшій можливості контролю за індивідуальним виконанням руху.

Індивідуальний метод організації учнів для виконання фізичних вправ полягає в тому, що окремим особам пропонуються персональні завдання (н усній або письмовій формі), які вони виконують самостійно (незалежно від змісту та умов роботи решти).

Як правило, індивідуальні заняття призначені для учнів, які значно відрізняються від основного складу групи за своєю підготовленістю, особливостям і здібностям, або за станом здоров'я.

Основним варіантом організації індивідуальної навчальної діяльності с самостійне виконання завдання, але за планом педагога. Більш цінними є завдання, які вимагають від учнів самостійної розробки та творчого виконання плану.

Керуюча діяльність педагога при організації індивідуальної роботи учнів значно ускладнюється. Вимагається ретельна розробка занять, своєчасний контроль та оцінка дій, коректність.

Колова форма організації діяльності учнів (коловий метод, колове тренування) характеризується тим, що кожний учень звичайно у складі невеликої групи виконує задану кількість різних вправ, послідовно переходячи ніби по колу до спеціально підготовлених місць. Серія завдань, як правило, розрахована на комплексний розвиток фізичних якостей.

Вибір методу організації визначається тим, наскільки він дозволяє викладачу керувати тими, хто займається, безпосередньо або опосередковано (через помічників); якою мірою стимулює самостійність учнів або забезпечує її виконавчий характер, наскільки забезпечується зайнятість та раціональне використання навчального часу. З цих позицій, враховуючи особливості і підготовленість учнів, завдання, призначення і характер фізичних вправ, умови роботи, власні можливості і можливості помічників, педагог повинен використовувати ті або інші методи, їхні варіанти і сполучення.

Організація роботи відповідальних керівників і виконавців — фізкультурних організаторів, чергових, капітанів команд, суддів, виконавців разових доручень, груповодів — має суттєве значення в успішному проведенні .'мінять урочного типу.

Організація дуже різноманітної діяльності помічників педагога здійснюється з урахуванням таких загальних вимог:

• кожний повинен добре знати свої обов'язки, способи їх виконання іправа (що досягається своєчасним чітким інструктуванням та наданням необхідної допомоги по ходу роботи);

• всі відповідальні особи зобов'язані своєчасно і точно виконувати завдання;

• учні повинні бути привчені до розумної підлеглості відповідальнимособам;

• роботу помічників та її результати слід періодично оцінювати, не припускаючи нетактовних суджень з приводу можливих невдач і помилок;

307

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

• періодично слід міняти відповідальних виконавців з тим, щоб залучити до цієї роботи якомога більшу кількість учнів (головним чином для їх виховання та збагачення досвідом громадсько-корисної діяльності);

• не слід залучати учнів до роботи відповідального виконавця з метоюпокарати.

Організація присутніх на уроці {сторонніх осіб), але які не беруть участі у навчально-виховному процесі (тимчасово звільнених від вправ, відвідувачів), необхідна з таких міркувань: важливо виключити або звести до мінімуму все, що може завадити роботі учнів; присутні повинні отримати певну користь від заняття.

Тимчасово звільнених необхідно включати до навчального процесу на уроці, залучаючи до слухання пояснення педагога, спостереження за виконанням вправ, до відповідей на запитання. Частина з них здатна виконувати (збоку від загального строю) деякі фізичні вправи, що не протипоказані їм за станом здоров'я. Участь звільнених у загальній роботі виключає порушення дисципліни, і відставання в заняттях.

Що стосується відвідувачів, то перш за все слід відрекомендувати їх учням, організувати місце для спостережень, надати їм стислу інформацію або відповісти на деякі запитання. Це буде сприяти встановленню необхідного контакту між відвідувачами й учнями, зведе до мінімуму відволікаючі моменти.

Вимоги до змісту і методики проведення занять урочного типу.

1. Кожний урок повинен служити вирішенню конкретних завдань і являти завершене ціле, логічно позв'язане з попередніми і наступними уроками. Зміст повинен бути доступним, у міру індивідуалізованим і здійсненним у межах відведеного часу.

2. Вплив кожного уроку на учнів повинен бути достатньо різнобічним, а специфічні дії складатися з елементів навчання, виховання і фізичного розвитку. Це не означає, що всі вони повинні бути подані у постійних співвідношеннях. Залежно від основних на даному етапі завдань,різновиду уроку та інших умов будь-який із елементів займає головнемісце.

Кожний урок, незалежно від специфічних завдань фізичного виховання, що вирішуються, підпорядковується загальним цілям морального, розумового, естетичного і трудового виховання.

Навчально-виховний процес на уроках фізичного виховання повинен позитивно впливати на розвиток інтелектуальних, вольових і моральних якостей, на формування пізнавальних інтересів. Для цього слід активізувати мислення учнів, домагатися розуміння суті дій, що виконуються, створювати умови для прояву творчої самостійності, власної відповідальності за дії, поведінку, привчати до самоконтролю, самооцінки, самодисципліни, до вміння володіти емоціями.

Діяльність учнів протягом уроку повинна бути достатньо різноманітною не тільки за змістом, а й за характером. Для цього фізичні, інтелектуальні і вольові зусилля варіюються за напруженням, забезпечуючи тим самим оптимальний рівень працездатності. Складні за координацією дії корисно чергувати з добре засвоєними, творчу діяльність з виконавчою, цікаві вправи з "нудними" та ім. Подібні контрастні переключення попереджують стомленість. Міра внесення в уроки елементів різноманітності залежить від особливостей і стану учнів, виду і тривалості уроку, інших факторів.

3. Діяльність учнів протягом усього уроку повинна бути безперервною, з тим щоб доцільно використовувати час, а також попередити можливі порушення дисципліни. Це не виключає введення в урок необхіднихпауз відпочинку. Учні можуть поєднувати відпочинок з виконанням деяких завдань, наприклад з аналізом вправ, які виконуються іншими; мис-ленеєвим проектуванням наступних дій, спостереженням і оцінкою дії товаришів.

4. У процесі уроків слід використовувати різноманітні методи навчання,розвитку і виховання, що відповідають завданням, особливостям учнів, характеру фізичних вправ, умовам проведення уроку, можливостям педагога.Перевага віддається методам, які підвищують активність учнів, котрі спонукають їх до самостійного пошуку раціональних варіантів рухових дій, щопотребують внесення в навчальний процес елементів дослідження, проявутворчих зусиль.

Загальна характеристика занять позаурочного типу

Фізичне виховання значною мірою здійснюється у формі позаурочних занять. Так, широко розповсюдженими є: ранкова гімнастика, гімнастика до занять у школі, фізкультурні паузи і хвилинки, розваги, ігри, туристичні походи, змагання та ін. Ці заняття можуть бути епізодичними (наприклад, походи, спортивні розваги, змагання) і систематичними (ранкова і ввідна гімнастика, фізкультурні хвилинки і паузи, прогулянки та ін.).

Позаурочні форми відіграють допоміжну роль у вирішенні завдань фізичного виховання та доповнюють уроки. Проте нерідко вони набувають цілком самостійного значення, повністю забезпечуючи фізкультурні потреби певних верств населення (наприклад, ранкова гімнастика, теренкур, оздоровчий біг для людей зрілого і похилого віку)

Позаурочні форми занять є надто варіативними, а тому і більш доступними для широких верств населення. їх можуть застосовувати окремі особистості у вигляді індивідуальних самостійних занять фізичними вправами, а також групи різної чисельності.

Для позаурочних форм занять характерна самодіяльність і самостійність іих, хто займається ними.

Найчастіше позаурочні форми характеризуються відносно обмеженим чмістом і спрощеною структурою (оздоровчий біг, гігієнічна гімнастика, фізкультхвилинки та ін.), але потребують прояву особистої ініціативи і самостійності.

309

РОЗДІЛ ДРУГИЙ, ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ТАБЛИЦЯ 10.2

Класифікація занять фізичними вправами позаурочного типу

Ознака	Форма занять
Завдання, які повинні бути вирішені	Ввідні, навчальні, розвиваючі, профілактичні,
в занятті	контрольні
Предметний зміст	Біг підтюпцем, атлетична гімнастика, аеробіка і т.п.
Спрямованість	Загальнооздоровчі, гігієнічні, спортивні
Форма керівництва	Організовані і самостійні
Чисельний склад учасників	Індивідуальні (біг підтюпцем), групові (клуб люби-
	телів бігу), масові ("День бігуна")
Систематичність проведення	Регулярні, епізодичні

Основна мета таких занять — активний відпочинок, відновлення і зміцнення здоров'я, збереження або підвищення працездатності, розвиток рухових якостей, удосконалення у спортивних рухах.

Заняття позаурочного типу найчастіше належать до сфери оздоровчої фізичної культури і класифікуються за певними ознаками (табл. 10.2).

Заняття із загальнопідготовчим спрямуванням служать вирішенню різних завдань і підрозділяються на три характерні види (кожний зі своїми різновидами).

Фонові заняття — зарядка, гігієнічна гімнастика, прогулянки, біг, заняття на доріжках здоров'я, купання, плавання. Всі ці різновиди служать цілям активізації, покращанню і підтриманню на оптимальному рівні фізичного стану.

Другий вид позаурочних занять із загальнопідготовчим спрямуванням — заняття навчально-виховного характеру — має два різновиди:

• самостійні заняття, пов'язані з виконанням завдань педагога із загальної фізичної підготовки;

• репетиції до виступів, фізкультурних свят, парадів.

Перші, як правило, носять індивідуальний характер, другі — частіше групові і навіть масові.

Третім видом позаурочних занять із загальнопідготовчою спрямованістю є заняття змішаного характеру, тобто такі, в яких є і загально-гігієніч-ні і навчально-виховні елементи. До них належать:

• туристичні погулянки вихідного дня;

• туристичні походи;

; рухливі ігри рекреаційного типу;

спортивні розваги рекреаційного типу.

Цими заняттями досягають в основному оздоровчих цілей, але значне місце в них займають також загальноосвітні і виховні елементи. Частина з них проводиться самостійно, деякі потребують кваліфікованого керівництва.

Індивідуальні заняття можуть проводитись під керівництвом педагога та самостійно.

Заняття фахівця ч окремими особами проводяться у фітиес-цснтрах (персональний фітпсс-тренінг), лікувально-профілактичних закладах (фізична реабілітація, лікувальна фізкультура) та ін. Це надає можливості своєчасно з'ясовувати досягнення і труднощі, надавати тому, хто займається, своєчасну допомогу, здійснювати контроль за реакцією організму на фізичні навантаження та здійснювати коректування програми занять.

Індивідуальні самостійні заняття посильні для кожного при мінімальній витраті сили і часу на їх організацію. Для ефективного використання індивідуальних форм занять необхідно систематично підвищувати знання шляхом відвідування лекцій, консультативних пунктів, читання спеціальної методичної літератури. Великого значення для досягнення позитивних результатів від самостійних індивідуальних занять набуває самоконтроль за реакцією організму на пропоновані навантаження.

Проте поруч із позитивними якостями індивідуальні заняття мають і деякі недоліки. Це відсутність колективу учасників, який підтримує, заохочує, надає кожному відчуття належності до групи, можливості вчитися в інших.

Групові заняття можуть здійснюватися за наявності керівника, фахівця або організації, що забезпечує управління заняттям (змаганням). Керівництво груповим заняттям може здійснюватися виборними або призначеними особами.

Існують і інші класифікації позаурочних форм занять: малі і великі форми самостійних занять тренувального і фізкультурно-оздоровчого характеру і змагальні форми.

До малих форм відносять: ранкову гігієнічну і гімнастику до занять, фіз-культпаузи і фізкультхвилинки, мікросеанси окремих фізичних вправ тренувального характеру. З урахуванням зростаючої популярності малих форм занять фізичними вправами фахівцями розробляються і використовуються тренувальні програми, розраховані на отримання кумулятивного ефекту, зокрема при використанні в домашніх умовах ходьби сходами, бігу на місці, стрибків зі скакалкою та ін.

Типовими ознаками малих форм є:

• вузька спрямованість діяльності;

• порівняно нетривалий час, який витрачається на заняття;

• практично невиразна структура;і

• невисокий рівень фізичних навантажень.

До великих форм відносять:-і

самодіяльні тренувальні заняття, подібні до урочних (індивідуальні ігрупові). Для багатьох, особливо людей зрілого віку, вони стали основноюформою особистої організації фізичного самовиховання. Вони найчастішеносять характер загальної фізичної підготовки або виборчо-кондиційпоіотренування. За змістом бувають однопредметними (наприклад, швидкаходьба або тривалий біг, або матеріал аеробно-ритмічної, атлетичної чи інших різновидів основної гімнастики) і комплексними, що поєднують гімнастичні вправи з циклічними;

311

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

фізкультурно-рекреативні форми занять, які носять характер розширеного активного відпочинку.

Ці заняття допомагають підтримувати нормальний фізичний стан організму й одночасно задовольняти потреби у здоровому способі життя.

Умовно великими формами позаурочних занять можна назвати ті, що мають багатохвилинну протяжність, відносно широкий зміст та відокремлену структуру. Вони диференціюються за двома напрямами:

• як форми самостійних (індивідуальних або групових) тренувальних занять, подібних до занять урочного типу;

• як форми розширеного активного відпочинку, до яких входять моменти тренування, змагання, культурного спілкування, розваги.

Змагальна форма організації занять у межах загального обов'язкового курсу фізичного виховання підпорядковується логіці педагогічного процесу покращання його якості, вирішення навчально-виховних завдань.

Важливу роль позаурочні форми занять відіграють в останні роки. Широко використовуються заняття фізичними вправами, основою яких стають національні види єдиноборств та авторські оздоровчі системи. З'являється все більше нових видів занять фізичними вправами: фітбол, степ-аеробіка, спінбайк-аеробіка, заняття з використанням різних тренажерів та оригінального інвентарю.

Завдання, зміст, а також вибір конкретної форми занять значною мірою визначаються інтересами і схильністю тих, хто займається.

Одні і ті самі форми можуть носити організований або самостійний характер, наприклад ранкова гігієнічна гімнастика або зарядка, що проводиться в домашніх умовах, в умовах оздоровчого табору або будинку відпочинку.

Деякі види і різновиди позаурочних форм занять мають самостійне значення, інші сполучаються або ж певною мірою замінюють один одного. При цьому всі вони підпорядковані тій чи іншій спрямованості фізичного виховання і повинні узгоджуватися з урочною формою, якщо така має місце в загальному комплексі занять. Тим самим позаурочні форми стають важливими елементами системи фізичного виховання.

Незважаючи на значні відмінності, заняття позаурочного типу повинні узгоджуватися із загальними закономірностями і принципами побудови як одного заняття, так і системи занять фізичними вправами. Побудова позаурочних занять підпорядковується загальній структурі уроку (перший рівень): поступове впрацьовування, реалізація основного змісту в режимі зусиль, які вимагаються, завершення занять поступовим зниженням навантажень і у ряді випадків підготовка до майбутньої діяльності.

У заняттях урочного і позаурочного типу багато спільного: завдання, засоби, методи, що використовуються для досягнення мети фізичного виховання — підвищення рівня фізичного стану тих, хто займається, і сприяють задоволенню потреби в руховій активності різних вікових груп населення.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Дати теоретичне обгрунтування структурі занять у фізичному вихованні.

2. Розкрити взаємозв'язок фаз зміни працездатності і структури частин заняття.

3. Охарактеризувати типову структуру уроку.

4. Що визначає послідовність вирішення завдань в основній частині уроку і яка послідовність їх вирішення?

5. Дати характеристику методам організації учнів у процесі уроку.

6. Розкрити вимоги до змісту і методики проведення занять урочного типу.

7. Описати, в чому полягають особливості занять фізичними вправами позаурочноаотипу і дати їхню класифікацію.