Глава 10. Форми організації :ілияп,

ТАБЛИЦЯ 10 І

Взаємозв'язок фаз зміни працездатності і структурних частин заняття

Фаза зміни працездатності	Структурне завдання	Частина заннггя
І. Передробочі зрушення	Організація учнів	Ввідна !
II. Впрацьовування	Підготовка організму учнів до наступної роботи	Підготовча } Підготовча
III. Відносно стійкий стан	Вирішення основних завдань заняття	Основна
IV. Зниження працездатності	Підготовка до переключення на іншу діяльність і організоване завершення роботи	Заключна

Таким чином, у кожному занятті фізичними вправами виділяють три частини: підготовчу, основну і заключну.

У ряді випадків питання організації і підготовки тих, хто займається, настільки тісно переплітаються між собою, що неможливо їх відокремити, тому в структурі заняття їх об'єднують. Іноді в спеціальній літературі першу частину називають ввідно-підготовчою, або взагалі поділяють на дві — инід ну і підготовчу.

Поділ заняття на три частини — це перший рівень побудови заняття.

Другий рівень — розподіл вправ в оптимальній послідовності за характером їх взаємодії.

Третій рівень — творчий пошук поєднання дій викладача й учнів.

Поділ на частини має важливе педагогічне значення, оскільки орієитус педагога на створення оптимальних умов для впрацьовування, виконаний основної роботи та її завершення. Нехтування типовою структурою заняпи може призвести до недоцільного витрачання часу, а за певних умов нанести шкоду здоров'ю і стати причиною травматичних ушкоджень.

Знання теоретичних основ побудови занять дозволяє раціонально уп равляти працездатністю, довше підтримувати її на оптимальному рівні, :іа безпечувати оптимальне впрацьовування і раціональне завершення роботи.

Різноманіття форм занять фізичними вправами потребує їх класифікації — розподілу на підставі будь-яких ознак на супідрядні групи:

• урочні форми — індивідуальні і групові;

• позаурочні форми — індивідуальні заняття, групові заняття, що є формами масової оздоровчої фізичної культури.

Урочні форми організації занять у фізичному вихованні

У загальній системі фізичного виховання форми організації занять не рівнозначні та неоднакові. До основних належать відносно крупні форми ш нять, які дозволяють створювати необхідні умови для ефективного навчати рухових дій, розвитку фізичних якостей та підтримання тренованості.

Такими є, перш за все, урочні форми. Разом із позаурочними вони роз-иирюють можливість раціональної організації системи занять для досягненім поставлених цілей або вирішення окремих завдань фізичного виховання.

З педагогічної точки зору найбільш доцільною й основною формою ор-анізації систематичних занять у фізичному вихованні визнано урочну, що виправдало себе у тривалій практиці. Традиційною й основною формою організації занять є урок як форма навчання, що склалася історично і вдосконалювалася досить тривалий час. В уроці створюються найкращі умови для ішрішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань фізичного виховання. Урок є найбільш економічною й ефективною формою організації систематичних занять як у фізичному вихованні, так і у спортивному тренуванні та прикладній фізичній підготовці.

У рамках загального обов'язкового курсу фізичного виховання урочні форми занять найбільш уніфіковані, що обумовлено принципово єдиною цля всіх програмою, однорідністю контингенту учнів у групах і підгрупах, стабільністю розкладу, лімітом часу занять, постійним числом занять у тижневому циклі, чверті, семестрі та ін.

В умовах фізкультурного руху на добровільних засадах заняття урочного типу більш варіативні. Вони видозмінюються залежно від змісту і спрямованості (спортивні вдосконалення, пролонгована фізична підготовка, фізкультурно-кондиційне тренування або заняття для реалізації окремих завдань), а також залежно від деяких перемінних обставин (зміни в режимі життя учнів, конкретні можливості виділення часу для занять, умови для оснащення та ін.). Цим пояснюється своєрідність форм урочних занять.

Ознаками уроку є:

• провідна роль педагога-фахівця, який відповідає за його організацію і проведення;

• стабільний розклад занять (забезпечує їхню систематичність і правильне чергування роботи і відпочинку);

• постійний склад учнів, бажано однорідний за віком, статтю, рівнем фізичноїпідготовленості, станом здоров'я, спеціалізації;

• відповідність навчального матеріалу програмі та особливостям контингентуучнів;

• широкі можливості застосування різних методів навчання і тренування, виховання й організації, контролю й управління з обов'язковим обліком рівня фізичного стану учнів

Класифікація занять урочного типу. Конкретні уроки фізичного виховання проводяться з різними контингентами населення за різними програмами. При цьому доводиться мати справу з великими відмінностями у рівні підготовленості і психофізичному стані тих, хто займається, з неоднорідністю їхніх інтересів і можливостей, з різноманітними зовнішніми умовами. Тому у практиці фізичного виховання закономірно складаються різноманітні за змістом, структурою і типовими методичними особливостями типи, ниди і різновиди урочних занять.

Уроки фізичного виховання можна класифікувати за цільовою спрямованістю та характером завдань, які вирішуються.

За спрямованістю уроки підрозділяють на уроки загальної фізичної підготовки (ЗФП), тренувальні заняття з видів спорту, уроки професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП), уроки з лікувальною метою, методичні уроки.

Уроки загальної фізичної підготовки спрямовані на забезпечення всебічного фізичного розвитку. Вони проводяться з усіма віковими групами (дитячий садок, школа, ВНЗ, групи здоров'я та ін.). Для цих уроків характерні різноманітність навчального матеріалу і помірні фізичні навантаження. Вони також мають місце у навчально-тренувальному процесі спортсменів, але носять специфічний характер з переважанням вправ, спрямованих на розвиток фізичних якостей.

Тренувальні заняття застосовуються в роботі з тими, хто займається обраним видом спорту. В кожному окремому випадку вони потребують специфічної методики, підвищеної уваги до дозування навантаження.

Уроки професійно-прикладної спрямованості проводяться з підлітками, юнаками, дорослими. Характерною особливістю є навчання рухових дій, які мають схожість із професійною діяльністю, і забезпечення необхідної фізичної і вольової підготовки.

Уроки з лікувальною метою проводяться для відновлення здоров'я та функціональної повноцінності організму. Вони у свою чергу поділяються на уроки лікувальної фізичної культури (ЛФК), профілактичні, реабілітаційні, компенсаторні (або рекреаційні) і проводяться за спеціально розробленими методиками.

Методичні уроки мають місце в системі підготовки і перепідготовки фізкультурних кадрів. Вони проводяться для навчання методиці, розробки і проведення уроків фізичного виховання, формування методичних умінь майбутніх педагогів, а також підвищення кваліфікації фахівців. Ці уроки спрямовані не на фізичне виховання тих, хто навчається, а на їх професійну освіту. їх проводять у фізкультурних навчальних закладах на факультетах підвищення кваліфікації, курсах, семінарах учителів, викладачів, тренерів, інструкторів зі спорту. Методичні уроки проводяться як із тими, хто навчається методиці, так і у вигляді демонстрації занять з учнями шкіл, , ВНЗ (показові або відкриті уроки, майстер-класи). У першому випадку заняття носять модельний характер, оскільки ті, хто навчається, фактично не можуть і не повинні перевтілюватися у будь-який реальний колектив учпіи. У другому випадку, коли заняття проводяться з реальним колективом із властивими йому конкретними ознаками, методичні уроки є більш ефективними.

Модельні методичні уроки, як правило, супроводжуються ввідними,поточними і завершальними поясненнями та вказівками. Уроки па копкретному колективі учнів завершуються докладним методичним аинліюм,до того ж бажано, щоб у ньому брали участь і спостерігачі демонстрації. 11останньому випадку особливо важливий мотивований узагальнений висновок педагога або методиста, котрий провів урок.

Зміст конкретних уроків різноманітний, змінний та обумовлений вимогою програми, особливостями і підготовленістю учнів, етапом навчально-виховного процесу та ін. Існують певні способи розподілу матеріалу в уроці.

Вправи на початку уроку за своїм координаційним механізмом і характером фізичних навантажень повинні відповідати особливостям наступної основної діяльності. Підбираючи вправи для підготовчої частини та її проведення, вчитель повинен враховувати стан учнів, характер попередньої діяльності, умови проведення занять та ін.

Підготовча частина заняття включає загальне шикування групи, рапорт (або перекличка), взаємне вітання. Ці дії залежать від особливостей контингенту учнів. Підготовча частина сприяє настроюванню на майбутні дії, встановленню відповідних стосунків між педагогом і учнями. Найбільш значний час підготовчої частини заняття приділяється функціональній підготовці організму учнів, яка повинна являти собою комплекс досить строго регламентованих за спрямованістю і величиною навантаження вправ, що послідовно готують системи організму до виконання основних завдань (розминка).

У комплексі розминки застосовуються вправи, що вибірково діють на системи організму, які відрізняються за інтенсивністю та іншими параметрами від основних вправ (тих, до яких підводяться учні), але вони повинні бути близькими за цільовими установками, координацією, характером зусиль, які виявляються, тобто необхідно раціонально сполучати елементи нагальної і спеціальної фізичної підготовки.

Як засоби загальної фізичної підготовки застосовуються фізичні вправи, добре вивчені раніше, порівняно легко дозуються з предметами та без предметів, циклічні та деякі комбіновані (ходьба і біг з маховими, обертальними, стрибковими та іншими рухами), навантаження під час виконання яких можна чітко регламентувати.

Комплекс розминки може бути відносно постійним у ряді уроків, але не слід надто стандартизувати його.

Часто як комплекс загальнорозвиваючих вправ (ЗРВ) застосовуються окремі елементи майбутніх основних дій. Проте крім вправ для загальної функціональної підготовки у підготовчій частині уроку часто присутні вправи, що забезпечують специфічно спрямоване впрацьовування систем організму до особливостей майбутніх основних дій (наприклад, підвідні вправи до початку основної частини уроку).

Основні правила побудови розминки

1. Сполучення загальнорозвиваючих вправ із підвідними та спеціальними шіришіминеобхідне лише в уроках, до складу основної частини яких входять координаційно пмжківисокоінтенсивні рухові дії, або дії, що вимагають миттєвих складних рухових реакцій унепередбачуваних ситуаціях.

2. Різноманітність вправ у розминці повинна бути невеликою, якщо основна частина заняття обмежена невеликим числом видів використовуваних вправ, які технічно до(ре засвоєні (у кросовій підготовці — тривалий біг помірної інтенсивності).

3. Розминка може бути тривалою, якщо основна частина уроку буде починптисн Зкомплексу вправ, які легко дозуються і були раніше розучені, з послідовною дією іш основні м'язові групи (комплекс колового тренування).

303

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Уроки за характером завдань, які вирішуються, підрозділяються на:

• ввідні (ними, як правило, починається рік або тренувальний цикл);

• вивчення нового та повторення пройденого матеріалу (найбільш розповсюджені в системі навчання і спортивного тренування);

• спрямовані на розвиток фізичних якостей;

• контрольні — проводяться для періодичного підведення підсумків.Вони можуть носити характер індивідуальної перевірки, "прикидок", курсівок, змагань.

Для фізичного виховання в цілому характерна перевага змішаних (комбінованих) уроків, тобто сумісництво в одному занятті вивчення нового матеріалу, вдосконалення і перевірка засвоєного раніше, розвиток рухових якостей.

Типова структура уроку. Перед кожною системою фізичного виховання ставляться певні завдання, що знаходять своє відображення у підборі засобів і побудові уроків.

Структура уроку являє собою єдиний педагогічний процес.:.

Зупинимося на характеристиці окремих частин уроку.

Підготовча частина. Завданнями цієї частини уроку є:4- -і

організація учнів і забезпечення їхньої загальної функціональної готовності для вирішення завдань основної частини уроку.

Засобами вирішення цих завдань є стройові і порядкові вправи, комплекс загальнорозвиваючих вправ (з предметами, без предметів, з обтяженнями, в парах, на місці або в русі), елементи ритміки, танцю, рухливі ігри помірної інтенсивності.

В основній частині вирішуються такі завдання:

• спеціальна функціональна підготовка;

• повідомлення учням та засвоєння ними знань у галузі фізичної культури;

• формування рухових умінь і навичок;

• формування вміння застосовувати рухові навички в новій обстановці,що змінюється;

• розвиток фізичних якостей.

В одному уроці можуть бути об'єднані 2—3 завдання.

Засобами вирішення цих завдань є спеціальні, спеціально-підготовчі і підвідні фізичні вправи, а також спрямовані на переважний розвиток фізичних якостей.

У заключній частині вирішуються такі завдання:

організоване завершення уроку, зниження психічного і фізичногонапруження окремих органів і систем організму, приведення їх до оптимального рівня для наступної діяльності.

Засоби вирішення цих завдань — дихальні вправи, вправи на увагу і розслаблення, підведення підсумків уроку, домашнє завдання.

Урок будується з урахуванням багатьох об'єктивних факторів: вплив фізичних вправ на організм; закономірності процесу фізичного розвитку людини; логіка розгортання навчально-пізнавальної діяльності; залежність між технікою виконання рухів і характером прояву рухових якостей, а також часу, місця, умов занять та поведінки тих, хто займається.