Глава 5. Фізичне виховання студентів

цій, компетентності професорсько-викладацького складу, разом із базовою програмою реалізувати авторські програми з фізичного виховання.

Авторські (експериментальні) програми з фізичного виховання розроб­ляються досвідченими фахівцями відповідних навчальних закладів на осно­ві базової та відомчої програм.

Комплексна програма з фізичного виховання — це цільовий алгоритм освіти і виховання студентів із використанням широкого спектра засобів фі­зичної культури. її зміст поєднує сучасні принципи фізичного виховання і спортивного тренування: науковості, свідомості й активності, доступності та індивідуалізації, наочності, безперервності поступовості. Оригінальні мето­дичні підходи дозволяють ефективно вирішувати дидактичні завдання на новій організаційній основі: шляхом цілеспрямованого вдосконалення як безпосередньо змісту навчальної програми, так і механізмів забезпечення, що сприяють її реалізації (науково-методичного, організаційного, матері­ально-технічного постачання та фінансування).

Макроструктурний підхід, який використовується у комплексній про­грамі, забезпечує на практичних заняттях всебічний і гармонійний розвиток особистості студента, максимальну оздоровчу ефективність вправ та вира­жену професійно-прикладну спрямованість педагогічного процесу.

Досягнення генеральної мети детерміновано, головним чином, техно­логією фізкультурної освіти студентів. Пріоритет освітнього аспекту обумов­лений жорстким лімітом часу, котрий відводиться у навчальному плані ВНЗ на дисципліну "Фізичне виховання", а також вираженою дискретністю пе­дагогічного процесу.

Структура Базової навчальної програми з фізичного виховання перед­бачає поетапне (протягом чотирьох років навчання на рівні бакалавра) до­сягнення генеральної мети шляхом реалізації:

65535. комплексу головних цілей (підцілей першого рівня);

65535. педагогічних програм і програм забезпечення (підцілей другого рівня);

65535. ряду конкретних педагогічних завдань і завдань забезпечення (підці­лей третього рівня).

Головна мета занять студентів першого курсу — адаптація до інтенсив­ної інтелектуальної діяльності засобами фізичної культури. Поточні педаго­гічні завдання:

1. виховання у студентів стійкого інтересу і потреби до занять фізични­ми вправами;

1. розвиток резервних можливостей організму студентів;

1. формування і вдосконалення знань з організації самостійних занять у формі активного дозвілля.

Головне завдання занять на другому курсі навчання — всебічний роз­виток організму.

Поточні педагогічні завдання:

1. виховання у студентів соціально значущих якостей;

1. засвоєння оздоровчих програм із використанням різних форм фізич­ної культури;

1. формування поглиблених знань у галузі технології фізичної культури.

161

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Головне завдання занять студентів третього і четвертого курсів — фор­мування потреби у здоровому способі життя.

1. гармонійний розвиток організму студентів і суттєве підвищення їх­ньої фізичної працездатності;

1. виховання у студентів стійкої потреби у фізичному самовдосконален­ні, самопізнанні та самооцінці;

1. виховання дисциплінованості і працьовитості у досягненні фізичної досконалості.

Теоретичний розділ програми (теоретична підготовка) з фізичного ви­ховання реалізується у формі лекцій, консультацій та індивідуальних за­нять.

В основі реалізації теоретичного розділу програми лежить формування потреби студентів в освоюванні системи знань у сфері фізичної культури.

Процес освоєння інформації має три аспекти: концептуальний (ос­мислення суттєвості фізичної культури, її структури і функцій); категорі­альний (оволодіння понятійним апаратом і визначеннями /дефініціями/ основних категорій) та гносеологічний (освоєння принципів і методів пі­знання). У технології навчально-пізнавальної діяльності використовують­ся різні форми абстрактного мислення: поняття (виділення ознак), суд­ження (ствердження або заперечення властивостей предмета) та висновок (узагальнення суджень). У процесі формування понять у сфері фізичної культури проводиться аналіз (мислене розчленування предметів на скла­дові частини, виділення в них ознак) і синтез (інтеграція частин дефініції, що вивчається).

Отримані теоретичні знання стають основою для трансформації свідо­мості особистості студентів і визначають рівень їхніх потреб до рухової ак­тивності. Системний підхід до пізнання фізичної культури стимулює сту­дентів до аналізу фактів, їх узагальнення та висновків, що, безумовно, актуалізує їхню здатність до ретроспективного пошуку інформації, її систе­матизації, аналізу і синтезу, накопиченню індивідуального інформаційного банку. Для пізнавального процесу мета постає як ідеальна модель діяльності. Як обов'язковий мінімум теоретичної частини програми визначено навчаль­ний матеріал за такими розділами: роль, функції та основні цілі фізичної культури у системі загальнолюдських цінностей і професійної підготовки фахівців, соціально-біологічні основи фізичної культури; технологія фізич­ної освіти студентів; принципи спортивного тренування; зміст професійно-прикладної фізичної підготовки студентів.

Процес прилучення студентів до цінностей фізичної культури через теорію і практику суттєво активізує культурний потенціал особистості сту­дента, розширює його світогляд, підвищує духовність, сприяє формуванню активної життєвої позиції.

Методична підготовка реалізується в основному на практичних заняттях, а також на індивідуальних. За окремими темами надаються роз'яснення на консультаціях.

Основне завдання методичної підготовки студентів з фізичного вихо­вання — освоїти методику визначення та індивідуального дозування рівня

162

вимюаиюмав^-аімшмп*