Глава 1. Рухова активність та здоров'я дітей і підлітків

Між реакцією організму та добовою руховою активністю існує певна за­лежність, яка теоретично може мати вигляд параболи (рис. 1.4).

Для побудови такої кривої на горизонтальній осі відмічаються показни­ки добової рухової активності у зростаючому ступені: від нуля до макси­мального значення. На вертикальній осі, у верхній частині від нуля, відмі­чаються за зростаючою дані, котрі характеризують оздоровчий ефект, а у нижній — його відсутність, наявність дій, що передують патології та пато­логічних станів.

Критерій оптимальної норми рухової активності — надійність функціонування усіх систем організму, здатність адекватно реагувати на умови навколишнього середовища, що змінюються. Порушення гомеостазу та неадекватність реак­цій вказують на вихід за межі оптимальної норми, що у результаті призводить до погіршення здоров'я

Проблема нормування рухової активності досить складна, тому, вирі­шуючи її, необхідно враховувати багато аспектів.

Особливого значення у дитячому віці набувають вікові норми, які роз­глядаються як порівняльні (контрольні) для оцінки індивідуальної рухової активності.

За спільності теоретичних положень різних авторів про критерії вікових норм рухової активності дітей і підлітків подаються різні показники, що ха­рактеризують ці норми. Найбільш розповсюджені за своєю доступністю по­казники добових локомоцій (кількість кроків за 24 год). Методика вимірю­вання кількості локомоцій за допомогою крокоміра досить широко застосовується у масових дослідженнях, що дозволило О. Сухареву розроби­ти гігієнічні нормативи добових локомоцій для дітей і підлітків (табл. 1.3). Беручи до уваги той факт, що різноманітну рухову активність, котра не пов'язана з переміщенням тіла у просторі і виконується у положенні стоя­чи або сидячи, але супроводжується значними енергетичними витратами, не можна звести тільки до підрахунку кроків, автори пропонують враховувати показники енерговитрат протягом доби та тривалість рухового компонента (табл. 1.3, 1.4).

Р. Сілла (1984) нормує рухову активність за часом, витраченим на ви­конання рухів різної інтенсивності. Автор класифікує види діяльності за­лежно від кратності підвищення обміну речовин відносно рівня основного обміну (табл. 1.5).

Для дітей шкільного віку рекомендується така сумарна добова трива­лість виконання рухів різної інтенсивності для дівчаток і для хлопчиків від­повідно: у 3-й групі — 90—200 хв та 80—180 хв; у 4-й групі — 25—45 та 30— 45 хв; у 5-й групі — 10—30 та 25—45 хв; у 6-й групі — 3—5 та 3—15 хв.

Наведені авторами показники можна використовувати для оцінки дос­ татності або недостатності рухової активності конкретної вікової групи ді­ тей порівняно з умовами життя, навчання, організацією процесу фізиннаш

виховання, але їх надто важко використовувати для визначення¹Щйв1д|ЙйШ' . ної норми. На нашу думку, індивідуальна норма рухової активності п^вйн-

~.' А VI і іі_- Л

-%£/$* 17

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

ТАБЛИЦЯ 1.3 Сумарна добова рухова активність дітей і підлітків (Сухарев, 1991)

Група	Показник	Оцінка рухової активності
		Гіпокінезія	Гігієнічна норма	Гіперкінезія
5—6 років	Енерговитрати, МДж	<7,5	8,6—10,5	>13,0
Хлопчики	Локомоції, тис. кроків	<9,0	11,0—15,0	>20,0
Дівчатка	Тривалість рухового компонента, год	<4,0	4,5—5,5	>6,0
7—10 років	Енерговитрати, МДж	<8,0	10,6—12,5	>15,0
Хлопчики	Локомоції, тис. кроків	<10,0	15,0—20,5	>25,0
Дівчатка	Тривалість рухового компонента, год	<3,5	4,0—5,0	>5,0
11—14 років	Енерговитрати, МДж	<10,0	12,6—14,5	<17,0
Хлопчики	Локомоції, тис. кроків	<15,0	20,0—25,0	>30,0
	Тривалість рухового компонента, год	<3,0	3,5—4,5	>5,0
Дівчатка	Енерговитрати, МДж	<10,0	12,6—13,5	>16,0
	Локомоції, тис. кроків	<12,0	17,0—23,0	>28,0
	Тривалість рухового компонента, год	<3,0	3,5—4,5	>5,0
15—17 років	Енерговитрати, МДж	<12,0	14,6—16,5	>20,0
Юнаки	Локомоції, тис. кроків	<20,0	25,0—30,0	>35,0
	Тривалість рухового компонента, год	<2,5	3,0—4,0	>4,5
Дівчата	Енерговитрати, МДж	<11,0	13,6—14,5	>18,0
	Локомоції, тис. кроків	<15,0	20,0—25,0	>30,0
	Тривалість рухового компонента, год	<3,0	3,5—4,5	>3,5

на базуватися на доцільності та корисності для здоров'я. Для цього необхідно орієнтуватися на показники, які характеризують фізичне здоров'я дітей. Важливо не тільки знати, скільки потрібно рухатися та здійснювати локомоції протягом доби та тижня, але і з якою метою, якого рівня фізич­ного стану потрібно досягти, що вимагає визначення спрямованості фізич­них вправ, параметрів фізичних навантажень. Такий підхід застосовується у працях В. Бальсевича (1991), Я. Вайнбаума (1991), Т. Круцевич (2000).

Нормативи фізичної підготовленості, виконання котрих обумовлено оптимальним та економічним рівнем функціонування основних систем ор­ганізму (серцево-судинної, дихальної, нервово-м'язової), а також обмінних процесів, відповідають високому рівню фізичного здоров'я. Для його досяг­нення необхідний індивідуальний режим спеціально організованої рухової

18