Глава 4. Основи фізичного виховання школярів із ослабленим здоров'ям

У дітей на відміну від дорослих тривалість вдиху і видиху приблизно од­накова. Збільшення тривалості видиху відносно вдиху в одних людей відбу­вається у підлітковому віці, в інших — пізніше. Дихальний об'єм збільшу­ється приблизно в лінійній залежності від віку. Дихальний об'єм, який припадає на 1кг маси тіла, з віком змінюється несуттєво. ЖЄЛ особливо ін­тенсивно збільшується після 9 років. У дітей 7—11 років ще зберігається ко­нусоподібна форма грудної клітки з відносно малим нахилом ребер. У під­літків грудна клітка подібна до циліндра, збільшується кут нахилу ребер, зростає сила дихальних м'язів. Ці фактори забезпечують збільшення резер­вних об'ємів вдиху і видиху. ЖЄЛ у дітей одного віку залежить від зросту, конституції, фізичної підготовленості. У пубертатному періоді ЖЄЛ у хлоп­чиків стає більшою, ніж у дівчаток. Для дітей характерним є високий елас­тичний та нееластичний опір диханню, тому дихальні м'язи (в основному інспіраторні) витрачають на вентиляцію легенів відносно багато енергії. Тканини дітей надійно постачаються киснем за рахунок інтенсивної венти­ляції легенів і великої швидкості кровотоку, незважаючи на невисоку кис­неву ємність крові. На кожному віковому етапі підтримка газового гомео­стазу відповідає особливостям обміну речовин у спокої та його змінам при різних формах діяльності організму. Особливо велике значення у дітей має розвиток здатності до збільшення вентиляції легенів при фізичних наванта­женнях. Газообмін при цьому забезпечується одночасним збільшенням як вентиляції легенів, так і хвилинного об'єму крові. Важливе значення має умовно-рефлекторне, випереджаюче підсилення функцій системи кровообі­гу до початку виконання роботи. Фізична активність дитини сприяє розвит­ку робочого гіперпное. До віку 7—8 років діти можуть виконувати вправи з помірним навантаженням. За умови занять фізичною культурою і спортом до 12—14 років підвищується витривалість до інтенсивної, але нетривалої фізичної роботи.

У структурі загальної захворюваності у дитячому і підлітковому віці, за даними багатолітньої статистики, одне з перших місць посідають захворю­вання дихальної системи (Алябьева, 1984).

Основною причиною захворювань дихальних шляхів часто є:

65535. низький соціально-економічний рівень розвитку суспільства і, як наслідок, низький рівень медичного обслуговування та гігієнічних знань, недостатнє фізичне вихо­вання і загартовування, нераціональне харчування, переохолодження;

65535. екологічні проблеми - забруднення атмосфери;

65535. обтяжена спадкоємність;

65535. вади розвитку, пов'язані із захворюваннями або шкідливими звичками матері;

65535. захворювання дихальних шляхів у віці до 1 року;

65535. потрапляння стороннього тіла до дихальних шляхів

Сприяючі фактори — захворювання вуха, горла і носа, рахіт, усклад­нення після кору або коклюшу.

До СМГ направляють дітей із такими захворюваннями дихальних шля­хів, як вади розвитку легенів, бронхів, легеневих судин, хронічна бронхолеге-

137

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

нева патологія при спадково обумовлених обмінних та імунологічних захво­рюваннях; із системними захворюваннями, хронічним бронхітом, хронічним бронхіолітом, хронічною пневмонією, емфіземою, бронхоектатичною хворо­бою, пневмосклерозом, бронхіальною астмою, туберкульозом. Тому на занят­тях фізичною культурою викладач повинен звертати увагу на патологічні сим­птоми: нежить, кашель, задишка, кровохаркання, скарги на головний біль, відчуття нестачі повітря, важке дихання, відчуття стискання у грудях. Зовніш­німи проявами можуть бути змушена поза, синюшність або землисто-сірий колір шкіри, в'ялість, дихання зі звуками сопіння або свисту.

При захворюваннях дихальної системи рекомендується обмеження вправ на витривалість, бистроту, силу та дотримування "розсіювання" на­вантаження — розподіл його таким чином, щоб поступово включалися до роботи усі м'язові групи у хвилеподібному порядку відповідно до фізіоло­гічної кривої заняття. Через кожні 4—6 вправ виконуються дихальні та ре­лаксаційні вправи.

У нормі частота дихання для дітей 7—12 років становить 23— 18 циклхв"¹, у дітей старше 12 років — 20—16 цикл-хв^-1. Відношення часто­ти дихання до ЧСС для дітей шкільного віку вважається нормальним, якщо становить 1:4 (5).

Завдання дихальної гімнастики — навчити правильного дихання:

65535. вдих через ніс, видих через рот, при цьому видих довше вдиху;

65535. збільшення рухливості грудної клітки шляхом залучення до акту ди­хання усієї дихальної мускулатури з поступовим збільшенням навантажен­ня на різні групи м'язів;

65535. залучення до акту дихання максимального об'єму легеневої тканини;

65535. покращання дренажної функції дихальних шляхів;

65535. створення і збереження правильної постави.

З метою оздоровлення успішно застосовуються дихальні гімнастики Бу-тейка і Стрельникової, котрі може взяти на озброєння викладач фізвихован-ня СМГ.

Ефективність дихальних вправ підвищується, якщо їх поєднувати із загальнороз-виваючими, масажем м'язів надпліччя, міжреберних і м'язів живота. При цьому обов'язковим є дотримання правильної постави. Вправи не повинні викликати нес­тачу повітря або стомлення, котрі можуть проявлятися у вигляді неприємних від­чуттів у серці. Мета — досягнення рідкого і глибокого дихання

Особливості методики фізичного виховання при функціональних порушеннях серцево-судинної системи

Основні захворювання серцево-судинної системи, котрі най­частіше зустрічаються у шкільному віці і бувають причиною зараховування дітей до СМГ, — неревматичні кардіопатії, інфекційно-алергійні міокарди­ти, ревматичні ураження серця, порушення регуляції судинного тонусу у

138