Глава 4. Основи фізичного виховання школярів із ослабленим здоров'ям

слідків ГРВІ, спроба знехтувати рекомендаціями лікаря і фахівця з фізично­го виховання під час та після клінічного відновлення призводить до усклад­нень у вигляді бронхітів, трахеїтів, пневмоній, астми і навіть переходу цих захворювань у хронічну форму.

У зв'язку з тим що одна із суттєвих причин виникнення ГРЗ — пере­грівання або охолодження, дієвим засобом підвищення опірності організму дітей впливу охолодження та різких змін температурних режимів навколиш­нього середовища є різні методики загартовування.

Перші 4—5 уроків учитель фізкультури спостерігає за реакцією учня на виконання тих вправ, які йому показані, замінює важкі елементи легшими, але не відсторонює учня від виконання фізичних вправ взагалі. Щоб отри­мати сприятливі результати, необхідно використовувати оптимальні наван­таження в межах індивідуальних фізіологічних механізмів адаптації. Повто­рюючи вправи, основну увагу слід звернути на правильність їх виконання, щоб забезпечити ефект розвитку. Обмеження стосуються в основному складнокоординаційних вправ, великих і максимальних навантажень. При цьому педагог, застосовуючи обмеження у виконанні вправ, використовує високу моторну щільність занять для ослаблених дітей як додатковий фак­тор організованої рухової активності.

Починаючи з 5—6-го уроку поступово підвищуються навантаження: спочатку за обсягом, а через 5—6 уроків і за інтенсивністю. При цьому по­трібно враховувати, що діти, котрі хворіють на ГРЗ і страждають на респі­раторні алергози, на навантаження великої і максимальної інтенсивності ре­агують неадекватно. У зв'язку з цим необхідно диференціювати навантаження з урахуванням наявності або відсутності у школярів алергозів верхніх дихальних шляхів.

Орієнтиром для внесення змін у педагогічний процес є характер змін у фізичному розвитку, функціональному стані організму, фізичній підготов­леності та стані здоров'я школярів.

Із метою досягнення оздоровчого ефекту у дітей, які часто хворіють на ГРЗ, широко використовуються ходьба і біг у повільному, помірному і швидкому темпі. Застосовуються дихальні вправи, особливо під час змуше­них пауз при виконанні динамічних і статичних вправ, наприклад під час очікування черги на виконання вправ або участі в естафетах. Спеціальні ди­хальні вправи використовуються для відновлення правильного механізму дихання, зміцнення дихальної мускулатури, підсилення місцевого і загаль­ного лімфо- та кровообігу, рефлекторної дії на дихальні шляхи.

Рухливі ігри та елементи спортивних ігор дозволяють комплексно дія­ти на моторику та нервово-психічну сферу дітей. Бажано обирати ігри, кот­рі забезпечать включення до роботи майже усіх м'язових груп.

Обсяг та інтенсивність навантажень у занятті збільшуються за рахунок вибору вправ, зменшення пауз і ускладнення рухової дії, збільшення амплі­туди рухів та включення великої кількості вправ зі спрямованістю на розви­ток загальної витривалості. Тому найкращим є виконання циклічних або гімнастичних вправ із циклом рухів, який повторюється: безперервним ме­тодом до 10 хв; інтервальним методом (серіями) з інтервалом відпочинку,

135

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

що не дозволяє відновитися до вихідного рівня (початок повторення впра­ви у стадії недовідновлення). Така спрямованість занять дозволяє діяти перш за все на функціональний стан серцево-судинної і дихальної систем, тобто систем енергозабезпечення.

Педагогічний контроль містить не тільки тестування, але й обов'язко­вий візуальний контроль реакції організму школярів на навантаження. Ці спостереження полягають у виявленні зовнішніх ознак стомлення, вимірю­ванні ЧСС, проведенні функціональних проб та вимірюванні частоти ди­хання. Заняття підготовчих груп проводяться не рідше 3 разів на тиждень із виконанням комплексу індивідуального домашнього завдання ( 2—3 рази на тиждень). Тривалість заняття: на початку курсу — 35—40 хв, потім 45—60 хв.

Особливості методики занять фізичними вправами з дітьми, які часто хво­ріють

65535. Приділення особливої уваги відновленню дихання носом. Чергування загальнороз-виваючих і спеціальних вправ із вправами на розслаблення та дихальними.

65535. Основна спрямованість на розвиток загальної витривалості, підвищення опір­ності організму, покращання фізичного розвитку.

65535. Обов'язкове використання вправ на формування і закріплення навички правильної постави.

65535. Використання в заняттях інтервалів активного відпочинку, незважаючи на те, що фізичні навантаження, котрі викликають ЧСС 170 уд-хв~\ є адекватними функціональному стану організму дітей, які часто хворіють на ГРЗ.

65535. Використання на початку курсу занять із дітьми з алергозами верхніх дихальних шляхів в якості припустимих навантажень, які викликають ЧСС 150 удхег¹, ЧСС у середньому 130 уд-хег¹ протягом усього заняття, що сприяє на початко­вому етапі підвищенню функціональних спроможностей ослабленого дитячого організму.

65535. Використання, крім обов'язкового лікарського контролю ефективності занять фізичними вправами, педагогічного контролю, що оцінює результати тестуван­ня і сприяє подальшому вдосконаленню процесу занять

Особливості методики фізичного виховання при функціональних порушеннях дихальної системи

Дихальна система у дитячому віці має ряд характерних особливостей. Диференціювання бронхіального дерева і збільшення кількості альвеол від­буваються у віці до 7—8 років. У подальшому збільшується лише їх об'єм. Одночасно зі збільшенням альвеолярної поверхні зростає кількість капіля­рів малого кола кровообігу. Дифузна здатність легенів (кількість дифундую­чого газу на одиницю різниці парціальних тисків) у дітей нижча, ніж у до­рослих. Підвищення дифузної здатності обумовлене збільшенням поверхні легеневої мембрани, проте швидкість дифузії газів через одиницю поверхні легеневої мембрани з віком змінюється незначно. Для дітей характерниим є високий рівень вентиляції легенів, який припадає на одиницю маси тіла.

136