Глава 4. Основи фізичного виховання школярів із ослабленим здоров'ям

тури. Тоді у дослідженні фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям виникла тема конкретного, пошуку реального впливу на ситуацію шляхом цілеспрямованої допомоги дітям цієї категорії безпосередньо під час занять фізкультурою у школі.

З метою зміцнення здоров'я, сприяння гармонійному фізичному роз­витку та загартовування організму, підвищення розумової і фізичної праце­здатності, формування основних рухових умінь і навичок, необхідних для освоєння майбутньої професії і виховання потреби займатися фізичною культурою протягом усього життя, були створені спеціальні медичні групи.

У 60-ті роки XX ст. опубліковано велику кількість статей, методичних рекомендацій, видань як наукового, так і популярного характеру. Соціаль­но-економічні катаклізми пострадянського суспільства 1990-х років вилили­ся у помітне зменшення інтересу до проблеми профілактики захворювань та оздоровлення дітей як взагалі, так і засобами фізичного виховання у школі. Проте наукові шукання в цьому напрямі не припинилися, про що свідчать праці Г. Апанасенка (2006), В. Ареф'єва (1999), О. Дубогай (1995), В. За-вацького (1995), Т. Круцевич (1996—2006), М. Рипи (1988), В. Язловецького (1991) та ін. Сучасні дослідження у медицині, фізичній культурі і спорті сприяли розвитку нового етапу у фізичному вихованні ослаблених дітей.

Диференційоване фізичне виховання у школі здійснюється таким чи­ном. На початку навчального року служба медичного забезпечення загаль­ноосвітньої школи проводить поглиблений огляд учнів і виявляє дітей із відхиленнями у стані здоров'я. Комплексна оцінка кожної дитини прово­диться з урахуванням 4 критеріїв: рівня функціонального стану основних систем; ступеня опірності і реактивності організму; рівня фізичного і нер­вово-психічного розвитку і ступеня його гармонійності; наявності або від­сутності хронічної (в тому числі вродженої) патології.

Рівень здоров'я школярів встановлюється на основі антропометричних вимірювань (маса, довжина тіла), динамометрії, визначення життєвої єм­ності легенів, частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, функціо­нальних проб (проба Руф'є та ін.) та огляду лікарями-фахівцями: окулістом, отоларингологом, хірургом, ортопедом, невропатологом та педіатром. За­гальний висновок про рівень здоров'я підсумовує педіатр. Розрізняють рів­ні здоров'я: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низь­кий. Таким чином, дітей розподіляють на 5 груп.

I група — здорові діти, з нормальним фізичним і нервово-психічним розвитком, які не мають уроджених аномалій і функціональних відхилень, що вимагають корекції;

II група — діти, у яких немає хронічних захворювань, але існують дея­ кі відхилення у рості і розвитку, функціональному стані окремих систем організму, реконвалесценти, котрі перенесли різні інфекційні хвороби і схильні до частих захворювань (більше 4—5 разів на рік), а також мають оз­ наки загрози розвитку ревматичних хвороб, туберкульозу та ін. Для дітей цієї групи характерні понижені функціональні та адаптаційні спроможності організму, вони потребують оздоровлення, лікування, активної профі­ лактики;

107

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

III—IV групи — діти з хронічною патологією у стані компенсації, суб- і декомпенсації, які потребують постійного нагляду і лікування, а також спе­ціальних заходів профілактики, спрямованих на запобігання подальшого розвитку хвороби та її ускладнень.

Висновок про стан здоров'я учнів фіксується у шкільній медичній доку­ментації: індивідуальній карті розвитку, карті диспансерного нагляду та ін.

За станом здоров'я школярів розділяють на основну, підготовчу і спеці­альну групи. Такий розподіл дозволяє диференційовано дозувати фізичні на­вантаження. Організм ослабленої дитини має потребу у руховій активності не менше, а часто навіть більше, ніж організм здорової дитини, але при цьо­му їй потрібна якісно інша рухова активність.

До основної групи належать учні без відхилень у фізичному розвитку і стані здо­ров'я, а також із незначними відхиленнями функціонального характеру, але які ма­ють достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичного виховання з ними проводять за шкільною програмою у повному обсязі. Вони складають контрольні нормативи з диференційованою оцінкою. Додатково їм рекомендують заняття різними видами спорту

До підготовчої групи входять діти з невеликими відхиленнями у фізичному роз­витку, без суттєвих функціональних змін і без достатньої фізичної підготовле­ності, а так само і діти, котрі часто хворіють

Велика увага в сучасній медичній літературі 90-х років XX ст. приді­ляється питанню перехідних станів, при яких відмічається зниження стій­кості організму до патогенних дій. Так, нераціональні інтенсивні фізичні (у тому числі і статичні) і психічні перевантаження ведуть до певного звужен­ня адаптивності внаслідок перевтомлення і послаблення захисних механіз­мів. Неповне видужання у свою чергу здатне викликати розвиток стійких патологічних змін у системах і органах, що призводить до переходу хворо­би у хронічний в'ялий перебіг з періодичними рецидивами, загостреннями й ускладненнями. Школярів, стан здоров'я яких класифікується як перехід­ний, а також, що часто і тривало хворіють, з невеликими відхиленнями у фізичному розвитку, без суттєвих функціональних змін, які мають недостат­ню фізичну підготовленість, включають до підготовчої групи. До цієї групи входять також діти з порушеннями постави і плоскостопістю, що становить до 60 % школярів.

Заняття з фізичного виховання ця група відвідує разом із основною, але з деякими обмеженнями у бігу, стрибках, вправах на снарядах. Дітям реко­мендують додаткові оздоровчі фізичні вправи для підвищення рівня фізич­ної підготовленості.

Школярі, що перенесли захворювання, в тому числі ГРЗ, до занять з фізичної культури допускаються відповідно до термінів, відмічених лікарем у спеціальній довідці, із зазначенням обмежень у вправах і фізичному на­вантаженні (табл.4.1, 4.2).

108