Глава 1. Рухова активність та здоров'я дітей і підлітків

тями функціонування скелетної мускулатури. При цьому, чим інтенсивніша рухова активність у межах допустимого оптимуму, тим більше виражені ос­новні негентропійні фактори, що збільшують енергетичні ресурси, функціо­нальні спроможності та тривалість життя організму.

До віку 1,0—1,5 року, коли реалізується та закріплюється поза стояння, добові енерговитрати найвищі — 50—60 ккалкг^-1. Потім починається посту­пове зниження енерговитрат у стані спокою, і в організмі дитини з'являють­ся суттєві характерні риси гомеостазу — холінергічні (Аршавский, 1981).

Перебудова на адренергічний характер регуляції відбувається лише під час м'язової діяльності та інших стресових реакцій на зміни у навколишньо­му середовищі: чим вищий рівень м'язової активності, що стимулює адре­нергічні механізми, тим найповноцінніша індукція наступного анаболічного спокою та відповідного йому холінергічного гомеостазу. Подібна особ­ливість стану функцій спокою у фізично тренованих осіб отримала назву принцип економізації функцій (Апанасенко, 1992).

До періоду вступу дитини до школи (6—7 років) енерговитрати у стані спокою знижуються до 40 ккалкг^-1. Це обумовлено тим, що до цього віку повністю знімається терморегуляторна функція зі скелетних м'язів, а локо­моторні акти досягають значного ступеня досконалості. До семи років вста­новлюється структура бігу та ходьби за типом дорослих, що дає можливість визначити максимальні для індивіда енерговитрати, використовуючи відпо­відні тести. Саме з цього віку найдоцільніше переходити для характеристи­ки фізичного розвитку від лінійно-масових параметрів до показників біо­енергетики (Апанасенко, 2002).

Гіпокінезія — обмеження кількості та обсягу рухів, обумовлене способом життя, особливостями професійної діяльності, постільним режимом під час хвороби та іншими факторами. Часто гіпокінезія супроводжується гіподинамією — змен­шенням м'язових зусиль, які витрачаються на підтримування пози, переміщення тіла у просторі, фізичну роботу

Причини виникнення гіпокінезії різні, але їх можна згрупувати за етіо­логічними ознаками (Сухарев, 1991).

Низький рівень рухової активності справляє складний вплив на орга­нізм дитини. Різноманітність причин дефіциту рухів, ступінь його виражен­ня та тривалість створюють необмежені можливості для змін в організмі: від адаптаційно-фізіологічних до патологічних (табл. 1.2).

За даними О.Сухарева (2004), у період навчання у школі дефіцит рухової активності призводить до погіршення адаптації серцево-судинної системи уч­нів до стандартного фізичного навантаження, зниження ЖЄЛ, станової сили, надмірної маси тіла за рахунок відкладення жиру, підвищення рівня холесте­рину в крові. Захворюваність школярів в умовах гіпокінезії у 2 рази вища, що пов'язано зі зниженням загальної неспецифічної резистентності.

Є. Коваленко, М. Гуровським (1990) установлено, що гіпокінезія стає фактором ризику функціональної патології серця у дітей, та виявлено пря­мий її зв'язок із різними захворюваннями серцево-судинної системи.

13

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Гіпокінезія у дитячому та підлітковому віці — лімітуючий фактор здоров'я в подальшому

Зменшення рухової активності знижує енерговитрати, призводить до недостатньої стимуляції росту та розвитку у період найбільшої пластич­ності та схильності впливу навколишнього середовища, сприяє їх обме­женню і неповноцінному використанню генофонду. Результатом цього є низькі рівні фізичного розвитку та функціональних спроможностей, що важко компенсуються у зрілому віці навіть шляхом систематичного тре­нування.

Суттєві зміни тканинного дихання у м'язах позначаються на загально­му газообміні. За тривалої гіпокінезії має місце зниження основного обмі­ну на 5—22 %. Падіння інтенсивності газообміну призводить до зменшення легеневої вентиляції. У результаті порушення процесів енергетичного обмі­ну, біологічного окиснення та загального газообміну різко знижується ефек­тивність газообміну і працездатності усього організму.

Обмеження обсягу м'язової діяльності призводить до суттєвого знижен­ня аферентної імпульсації м'язів, що послаблює потоки інформації, які йдуть багатьма еферентними шляхами. Зменшення рівня еферентних та аферентних дій, зниження частоти м'язових скорочень супроводжуються змінами у скорочувальному апараті м'язів, а також порушенням структури і функції синопсисів і процесів медиації. Відбувається ніби своєрідна "фізіо­логічна денервація" м'язів. У м'язових волокнах спостерігаються виражені атро- і дистрофічні зміни, значно знижуються сила і тонус м'язів, відбува-

ТАБЛИЦЯ 1 .2 Види гіпокінезії та причини її виникнення

№ з/п	Вид гіпокінезії	Причина виникнення
1	Фізіологічна	Вплив генетичних факторів, наявність моторної "дебільності", аномалії розвитку
2	Звично побутова	Звикання до малорухомого способу життя, наявність зниженої рухової ініціативи, побутовий комфорт, зневажливе ставлення до фізичної культури
3	Професійна	Обмеження обсягу рухів унаслідок виробничої необхідності
4	Клінічна	Захворювання опорно-рухового апарату, хвороби, травми, що
	("нозогенна")	потребують тривалого постільного режиму
5	Шкільна	Неправильна організація навчально-виховного процесу, перевантаження навчальними заняттями, ігнорування фізич­ного та трудового виховання, відсутність вільного часу
6	Кліматогеографічна	Несприятливі кліматичні або географічні умови, що обмежують рухову активність
7	Експериментальна	Моделювання зниження рухової активності для проведення медико-біологічних досліджень

14