Глава 2. Фізичне виховання дітей дошкільного віку

Масаж спини, сідниць і стегон малюка можна проводити постукуван­ням (поплескуванням) тильною поверхнею кисті або злегка зігнутими паль­цями. Рухи повинні бути легкими, ніжними, але в той самий час коротки­ми і ритмічними.

Починати заняття рекомендується з легких прийомів масажу або вправ і поступово переходити до більш складних. Навантаження на одні й ті самі м'язи не повинно бути тривалим. Необхідно чергувати рухи рук, ніг і тулу­ба, повторюючи кожну вправу або прийом від 2—4 до 5—6 разів. Тривалість кожного масажного прийому від ЗО с до 2 хв.

Неправильна техніка масажу або несвоєчасне виконання його прийомів можуть нанести шкоду малюку.

Після заняття дитину загортають у теплу пелюшку й укладають у ліжко на 20—30 хв для спокійного відпочинку.

Масаж поєднується з гімнастичними вправами. Під час проведення ма­сажу необхідно постійно підтримувати з дитиною контакт, створювати по­зитивний емоційний тонус — розмовляти з малюком, посміхатися йому, стимулювати його активне ставлення до цієї процедури.

Гімнастика. До гімнастичних вправ належать рефлекторні (відповідь на подразнення шкірно-нервового апарату дитини), пасивні (виконуються до­рослими), пасивно-активні (з допомогою дорослих і частково самостійно малюком) та активні (виконуються дитиною самостійно).

До рефлекторних вправ відносять рухи, що схожі за типом безумовних рефлексів і виникають безпосередньо у відповідь на подразнення шкірно-нервового і нервового апаратів.

На використанні вроджених рефлексів побудовано багато вправ гімнас­тичних комплексів: рефлекторне повзання на животі і спині, рефлекторні повороти вправо і вліво, рефлекторне обхоплювання іграшки та ін. Навчан­ня відбувається на базі безумовних рефлексів і потім переходить до актив­них рухів (перевороти до іграшки, повзання та ін.).

Складаючи гімнастичні комплекси, потрібно враховувати фізіологічну дію вправ на організм. Так, наприклад, вправа "рефлекторне повзання" (за даними пульсу, дихання, пневмограми) дає слабке навантаження, рефлек­торні повороти — значне, активне повзання з допомогою та без допомоги у 5—12 міс дає значне навантаження. Повороти з допомогою у 4—7 міс дають середнє фізіологічне навантаження, активні повороти у 8—12 міс — слабке. Спроби до присідання у 4—7 міс дають слабке навантаження, присідання з опорою у 8—12 міс — середнє.

Фізіологічне навантаження регулюється кількістю повторних вправ, їхнім рит­мом, тривалістю занять. Гімнастику і масаж потрібно проводити щоденно від З до 10—15 хв залежно від віку і стану дитини. Якщо дитина відмовляється викону­вати вправу, не варто примушувати її] а слід через одну-дві вправи знову запро­понувати вправу, що не сподобалася, або виконати її на наступному занятті

Під час складання комплексів враховують індивідуальні та вікові особ­ливості дитини.

47

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Заняття проводять щоденно в один і той самий час. Пожвавлення, ра­дісний настрій, позитивний емоційний тонус необхідно підтримувати у ді­тей будь-якого віку. Це запорука доброго психічного і фізичного розвитку. Багаторазові рухи рук, ніг при виконанні вправ так званого "комплексу жвавості" зменшують тонус згиначів, загальна рухливість зміцнює м'язову систему, сприяє розвитку дихання, покращанню кровообігу і травлення. Де­які вправи "комплексу жвавості" потрібно проводити під час кожного пере­одягання та перед годуванням.

Слабко виражений "комплекс жвавості" у 3—4 міс, невиражені рефлек­торні повзання, повороти у перші місяці життя; відсутність активних пово­ротів у 5—7 міс, невиражене спирання на ноги у 6—7 міс, відсутність еле­ментів хватання у 4—5 міс пов'язують з будь-якою патологією.

Плавання. "Плавати раніше, ніж ходити" — цей девіз належить З.П. Фірсову, президенту Медичного комітету Міжнародної федерації пла­вання (1986). Узагальнивши вітчизняний та зарубіжний досвід, З.П. Фірсов обґрунтував і запропонував методику навчання плаванню грудних немовлят. Цю ідею було схвалено спеціальною комісією Міністерства охорони здо­ров'я СРСР і вона повсюди стала впроваджуватися дитячими поліклініками країни. Розроблена методика дозволила оздоровлювати дітей методом, до­ступним мільйонам людей.

Практичні заняття у ванні зі здоровими дітьми можна починати з сере­дини першого або на початку другого місяця життя.

Кінцева мета — протягом 9—12 міс (тобто до року) навчити дитину са­мостійно триматися на поверхні води протягом 20—30 хв; пірнати на неве­лику глибину, діставати із дна предмети (іграшки), плавати під водою 1— 8 с; у легкому одязі (літній костюмчик, туфлі, шкарпетки, шапочка) зістрибнути з бортика басейну у воду і у цьому одязі протриматися на по­верхні води 2—3 хв.

Щоб успішно виконати поставлене завдання, потрібно строго і постійно додер­жуватися двох найважливіших методичних принципів: послідовність у застосо­вуванні різних вправ та зміна умов їх проведення; поступовість у нарощуванні фі­зичних навантажень (збільшення кількості вправ в одному занятті, бистрота їх чергування) та ускладнення обставин занять (глибина і температура води у ванні та ін.)

Кожне заняття повинне викликати у дитини тільки позитивні емоції: радість, задоволення, зацікавленість, насолоду від перебування у воді. Під час заняття потрібно виявляти велику обережність, щоб не викликати у ди­тини страх, перевтомлення, неприязнь та недовіру до води. Одна помилка може на все життя відбити у дитини бажання навчитися плавати. Психоло­ги зазначають, що переважна більшість трагічних випадків на воді відбува­ється через страх.

Грудна дитина не боїться води. І якщо у ванні у дитини з'являється страх, то винні у цьому батьки. Необхідно суворо додержуватися правила: ні на секунду не залишати дитину у ванні саму. Страх може бути викликаний

48