Глава 9

СУЧАСНІ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ

Основні закономірності, що визначають формування фізкультурно-оздоровчих технологій. Класифікація фітнес-програм. Структура і зміст фітнес-програм

Принцип оздоровчої спрямованості фізичного виховання кон­кретизується у фізкультурно-оздоровчих технологіях, які нині інтенсивно розвиваються. Поняття фізкультурно-оздоровча технологія об'єднує процес використання засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях і наукову дисципліну, котра розробляє й удосконалює основи методики побудови фіз­культурно-оздоровчого процесу.

Практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні є різні фітнес-програми, котрі становлять основний зміст діяль­ності фізкультурно-оздоровчих груп (ФОГ), які створюються на базі фіз­культурно-спортивних товариств, а також персональних фітнес-занять.

Класифікація фітнес-програм. Фітнес-програми як форми рухової ак­тивності, спеціально організованої у рамках групових або індивідуальних (персональних) занять, можуть мати як оздоровчо-кондиційну спрямова­ність (зниження ризику розвитку захворювань, досягнення й підтримка певного рівня фізичного стану), так і переслідувати цілі, пов'язані з роз­витком здатностей до вирішення рухових і спортивних завдань на досить високому рівні.

У першому випадку фітнес-програми орієнтовані на цілі оздоровчого фіт-несу, у другому — спортивно-орієнтовного або рухового (Хоулі, Френкс, 2000).

Класифікація фітнес-програм Грунтується: а) на одному виді рухової діяльності (наприклад, аеробіка, оздоровчий біг, плавання та ін.); б) на по­єднанні кількох видів рухової активності (наприклад, аеробіка та бодібіл-динг; аеробіка та стретчинг; оздоровче плавання і біг та ін.); в) на поєднан­ні одного або кількох видів рухової активності та різних факторів здорового способу життя (наприклад, аеробіка та загартовування; бодібіддинг і масаж; оздоровче плавання та комплекс водолікувальних відновлювальних проце­дур та ін.).

У свою чергу фітнес-програми, засновані на одному виді рухової актив­ності, можуть бути розділені на програми, в основу яких покладено:

320

Глава 9. Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології у фізичному вихованні

65535. види рухової активності аеробної спрямованості;

65535. оздоровчі види гімнастики;

65535. види рухової активності силової спрямованості;

65535. види рухової активності у воді;

65535. рекреативні види рухової активності;

65535. засоби психоемоційної регуляції.

Окрім цього, виділяють інтеграційні, узагальнені фітнес-програми, орі­єнтовані на спеціальні групи населення: для дітей; для людей похилого ві­ку; для жінок у до- і післяпологовий період; для осіб із високим ризиком захворювань або які вже мають захворювання; програми корекції маси тіла. Інтенсивно розвиваються комп'ютерні фітнес-програми.

Таке різноманіття фітнес-програм визначається прагненням задоволь­нити різні фізкультурно-спортивні й оздоровчі інтереси широких верств на­селення. Враховуючи, що до змісту поняття фітнес входять багатофакторні компоненти (планування життєвої кар'єри, гігієна тіла, фізична підготовле­ність, раціональне харчування, профілактика захворювань, соціальна актив­ність, психоемоційна регуляція, в тому числі боротьба зі стресами та інші фактори здорового способу життя), кількість фітнес-програм, які створю­ються, практично не обмежена.

Структура і зміст фітнес-програм. Різноманітність фітнес-програм не означає довільності їх побудови — використання різних видів рухової ак­тивності повинне відповідати основним принципам фізичного вихован­ня.

Якою б оригінальною не була та чи інша фітнєс-програма,		в її структурі вибіля-
ють наступні частини (компоненти):
• розминка;
• аеробна частина;
• кардіореспіраторний компонент (частина програми,	орієнтована		на розвиток
аеробної продуктивності);
• силова частина;
• компонент розвитку гнучкості (стретчинг);
• заключна (відновлювальна) частина

Наведена узагальнена структура фітнес-програми може зазнавати змін залежно від цільової спрямованості занять, рівня фізичного стану тих, хто займається, та інших факторів. Наприклад, у фітнес-програмах, заснованих на оздоровчих видах гімнастики, розрізняють 8 цільових компонентів або блоків:

65535. підвідний (підготовка організму того, хто займається, до заняття);

65535. аеробний (розвиток серцево-судинної і дихальної систем організму);

65535. танцювально-хореографічний (реалізація естетичних мотивів й установ­лень, розвиток координаційних здатностей);

65535. коректуючий (корекція фігури тіла та вправи силового характеру);

65535. профілактичний (профілактика різних захворювань);

65535. додатковий (розвиток спритності, гнучкості, вестибулярної стійкості);

321

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

65535. довільний (розвиток музично-ритмічних здатностей);

65535. релаксаційний (відновлення після занять, зняття напруження й роз­слаблення).

Важливим компонентом сучасних фітнес-програм є стретчинг — систе­ма положень певних частин тіла, що спеціально фіксуються з метою покра­щання еластичності м'язів та розвитку рухливості у суглобах. Організовані після основної розминки, після закінчення аеробної або силової частини тренування, а також у вигляді самостійного заняття, вправи стретчингом знижують надмірне нервово-психічне напруження, ліквідують синдром відстроченого болю у м'язах після навантажень, є профілактикою трав­матизму.

Фізіологічна основа стретчингу — міотонічний рефлекс, який викликає активне скорочення волокон у примусово розтягнутому м'язі й підсилення в ньому процесів обміну. В результаті систематичних занять значно збіль­шується еластичність м'язової тканини, зв'язок, зростає амплітуда рухів у суглобовому комплексі.

Раціональний варіант стретчингу передбачає використання двох типів тренувальних комплексів. Перший тип (вибіркової спрямованості) характе­ризується застосуванням ряду вправ (як правило, 5—7) за участю одних і тих самих м'язових груп, який викликає локальний, проте значний за дією ефект. Другий тип комплексу формується із вправ, кожна з яких спрямова­на на певну м'язову групу. Доцільно займатися стретчингом по 15—30 хв щоденно, чергуючи різні за спрямованістю варіанти.

Основні процедури тонічного стретчингу виконуються у положенні стоячи, з випадами і нахилами тіла, сидячи і лежачи. Тривалість утриму­вання позицій (від 5 до 30 с) залежить від рівня підготовленості тих, хто займається.

Невід'ємний компонент фітнес-програм — оцінка фізичного стану тих, хто займається. Оцінюються основні складові: антропометричні показники, функціональний стан серцево-судинної системи, сила і витривалість м'язів, гнучкість.

Створення нових фітнес-програм. Основні фактори, що визначають ство­рення нових фітнес-програм:

65535. результати наукових досліджень проблем рухової активності;

65535. поява нового спортивного інвентарю й обладнання (степ-платформи, тренажери, фітболи, спінбайки тощо);

65535. ініціатива та творчий пошук професіоналів фітнесу.

Розробка фітнес-програм — одне з основних джерел прибутків сучасної фітнес-індустрії. Створення нових фітнес-програм супроводжується проду­маною маркетинговою політикою і пов'язане не тільки з опублікуванням методичних посібників і рекомендацій, але й з широкою рекламою інвента­рю, обладнання, що використовуються, видачею аудіо- та відеопродукції, а також проведенням освітніх семінарів і курсів з відповідної підготовки ін­структорів оздоровчого фітнесу.

Розглянемо провідні організації, котрі активно розробляють сучасні фітнес-програми.

322