Глава 7. Фізичне виховання дорослого населення

них і фізичних спроможностей. В іншому випадку в певний період часу об­сяг навантаження виявиться настільки малим, що не буде викликати в ор­ганізмі відповідних реакцій, необхідних для подальшого росту функціональ­них спроможностей.

Принцип доступності здійснюється пропонуванням населенню звичних видів фізичних вправ у вигляді різних міні-програм.

Принцип регулярності передбачає регулярні, без тривалих пропусків, заняття. Після припинення занять фізична працездатність помітно зни­жується вже через 2 міс, а через 3—8 міс повертається до вихідного рів­ня. У людей, які тренуються багато років, це зниження відбувається по­вільніше.

Принцип орієнтації на належні норми передбачає при програмуванні за­нять фізичними вправами орієнтацію на належну фізичну працездатність. Такий підхід забезпечує сувору індивідуалізацію навантажень.

Під час визначення завдань спрямованості засобів, їх дозування вра­ховують характер вікових змін, стан і рівень здоров'я, наявність і вираз­ність ризику розвитку окремих захворювань, рівень фізичного стану. Ос­кільки в організмі людей у віці до 55—60 років порушення мають функціональний, нестійкий характер, вони піддаються зворотному розвит­ку, відновленню. Зрілий вік вважають найсприятливішим для дії засобів фізичної культури.

Завдання фізичного виховання в першому періоді зрілого віку:

65535. зміцнення здоров'я, профілактика захворювань;

65535. фізичне вдосконалення;

65535. підвищення фізичної та професійної працездатності.

У першому періоді зрілого віку фізична культура і спорт — ефективні засоби спілкування і самореалізації.

Завдання фізичного виховання у другому періоді зрілого віку:

65535. зміцнення здоров'я, первинна і повторна профілактика захворювань (найбільш поширених і професійних);

65535. підтримання оптимальної та високої професійної працездатності;

65535. попередження інволюційних змін у серцево-судинній, дихальній, м'язовій та інших системах;

65535. набуття теоретичних знань з основ застосування фізичної культури на різних етапах вікового онтогенезу.

Завдання фізичного виховання людей після 60 років:

65535. збереження й відновлення здоров'я;

65535. затримка або зменшення інволюційних процесів;

65535. збереження працездатності;

65535. попередження регресу життєво важливих умінь і навичок, їх віднов­лення (якщо втрачені), формування необхідних умінь і навичок.

Перші спогади про застосування дихальних вправ у китайській меди­цині нвлежать до V ст. до нашої ери. Китайські та японські лікарі пов'язують меншу частоту інфарктів міокарда в Японії, Китаї, Індії, порів­няно з європейськими країнами, з популярною у них дихальною гімнас­тикою.

211

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

У осіб похилого віку перевага повинна надаватися дихальним вправам, циклічним вправам аеробного спрямування, гімнастичним вправам (у тому числі гімнастиці суглобів). Механізм оздоровчого впливу занять фізичними вправами у людей похи­лого віку досить складний, проте найбільш суттєва сторона цього впливу — роз­виток і вдосконалення нових компенсаторно-пристосувальних реакцій, що сприя­ють уповільненню вікових змін

Механізм дії дихальних вправ. Застосування дихальних вправ у профі­лактиці і лікуванні багатьох захворювань пов'язане з їх специфічною дією на організм.

Фізіологічні механізми дії дихальних вправ на організм людини:

65535. заспокійливо впливають на нервову систему;

65535. впливають на кровопостачання мозку: вдих зменшує, видих — підви­щує кровопостачання; при затримці дихання підвищення концентрації вуг­лекислого газу створює сильний судинорозширювальний ефект;

65535. впливають на системний кровообіг: зміна тиску в грудній і черевній порожнинах, яким супроводжується дихання; значно впливають на крово­обіг (вдих сприяє припливу крові до серця, видих — відтоку крові від серця);

65535. покращують функцію печінки, чому сприяють ритмічні коливання діа­фрагми: правий купол діафрагми охоплює печінку і при ритмічних коливан­нях під час вдиху та видиху масує її;

65535. підсилюють перистальтику кишечнику, підвищуючи і знижуючи внут­рішньочеревний тиск;

65535. диференційовано впливають на вентиляцію різних відділів легенів, що досягається зміною положення тіла, рук, тулуба:

а) у вертикальному положенні тулуба найбільше вентилюються нижні бокові та нижні задні відділи легенів; черевне дихання утруднене;

б) під час сидіння у випрямленому положенні або по-турецьки най­ більше вентилюються верхівки легенів; черевне дихання також утруднене;

в) у в.п. стоячи або сидячи, руки на поясі, збільшується рухливість верхньої частини грудної клітки, оскільки виключається вага верхніх кін­ цівок;

г) у в.п. руки на рівні голови або за головою збільшується рухливість грудної клітки в нижній частині;

ґ) у в.п. лежачи на спині, руки вздовж тулуба вентилюються найкращим чином верхівки легенів;

д) у в.п. лежачи на спині, руки за головою, вентиляція покращується у середніх і нижніх відділах легенів;

є) у в.п. лежачи на животі найбільше вентилюються нижні задні відді­ли легенів.

Завдання використання дихальних вправ у оздоровчих і лікувальних ці­лях не однакові. Якщо у кондиційному тренуванні і загальнофізичній під­готовці дихальні вправи застосовуються в основному для зниження наван­тажень, то в лікувальній і профілактичній фізкультурі — з метою спрямованої дії на дихання і кровообіг, профілактику різних порушень,

212