Глава 7. Фізичне виховання дорослого населення

Необхідно стверджувати ідею тверезого способу життя, пропагувати створення зон тверезості і непаління, нові ритуали без вживання алкоголю. В деяких країнах така робота вже проводиться. У Польщі створено фонд бо­ротьби з наркоманією, в Україні — мережа диспансерів, де можна здійсню­вати анонімне лікування. У федеральному штаті Нью-Йорк (США) прийня­то закон про обмеження паління у громадських місцях.

Завдяки активній позиції Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), з кожним роком все більше країн приймає закони, котрі обмежу­ють або забороняють паління у громадських місцях, передовсім, ці акції стосуються всіх видів транспорту.

Зміст різних видів фізкультурно-оздоровчих занять

Для зміцнення і відновлення здоров'я, фізичного вдоскона­лення використовуються різноманітні види фізкультурно-оздоровчих за­нять: рекреативно-оздоровчі, профілактико-оздоровчі, кондиційне трену­вання.

Особливості рекреативно-оздоровчих форм занять. Рекреація у перекладі з латинської — відпочинок, розвага, перепочинок, відновлення, лікування.

Рекреативно-оздоровчі види діяльності (фізкультурно-оздоровчі розваги, турист­ські походи з нефорсованими навантаженнями та ін.) забезпечують здоровий від­починок, сприяють задоволенню емоційних потреб, пов'язаних зі змістовною роз­вагою

Виділяють дві форми рекреації: активну (фізичну) і пасивну (споживчу) або рекреацію з фізичною та динамічною домінантами.

Фізична рекреація — це процес використання засобів, форм і методів фізичної культури, спрямований, насамперед, на задоволення потреб в ак­тивному відпочинку, відновленні сил, розваги і вдосконалення особистості людини у вільний і спеціально відведений (за рахунок праці і навчання) час. До змісту фізичної рекреації належать фізичні вправи аеробного характеру, доповнені анаеробними, що виконуються з відносно низькою інтенсивніс­тю в ігровій і розважальній формі з метою відпочинку, переключення з од­ного виду діяльності на інший, розваги, покращання здоров'я, підвищення працездатності.

Фізична рекреація — невід'ємний елемент способу життя сучасної лю­дини. Завершення процесу фізичного виховання або спортивної діяльності не повинне вести до повного припинення діяльності у галузі фізичної куль­тури. Продовження його — активність у сфері рекреації, а в деяких випад­ках і у поєднанні з фізичною реабілітацією.

Заняття рекреативного типу принципово відрізняються від спортивного кондиційного тренування інтенсивністю й обсягом навантажень, формами ор­ганізації

201

МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

У багатьох зарубіжних країнах популяризацією й організацією фізичної рекреації займаються ті організації (спілки й об'єднання), котрі прямо або опосередковано зацікавлені у підвищенні працездатності, покращанні здо­ров'я населення. Велику роль в організації активного відпочинку відіграють профспілки, страхові компанії (Німеччина, Швейцарія, Швеція); спортивні клуби (Нідерланди); адміністрації парків культури і відпочинку, зон відпо­чинку (США, Швейцарія, Швеція, Фінляндія), пляжів (Болгарія, Італія, Франція), санаторіїв, профілакторіїв.

У цих країнах створюється велика кількість заходів щодо підготовки людей до самостійних занять, видається спеціальна література, в якій рек­ламуються нові засоби оздоровлення для індивідуального використання.

Виділяють елітарні та демократичні види фізичної рекреації. До елі­тарних видів відносять гольф, кінний спорт, авіаційний і вітрильний спорт, далекі подорожі, віндсерфінг та ін., які через свою дорожнечу доступні не­багатьом.

До демократичних належать ті види занять, якими може займатися ос­новна частина населення: танці й ігри, туризм, рибалка, спортивно-масові заходи.

Танці та ігри у системі рекреації посідають одне з провідних місць. Різ­номанітні рухи, що виконуються в танцях та іграх, справляють велику оздо­ровчу дію на організм, сприяючи покращанню функціонального стану нер­вової системи, рухового апарату, нормалізації обміну речовин. Швидке виконання рухів, їх часта зміна і постійне чергування інтенсивності наван­тажень стимулюють тонус судин, викликають збільшення сили і рухливості нервових процесів, знижують нервове напруження. Особливе значення має і позитивна емоційна забарвленість ігор.

Туризм — найбільш розповсюджений вид рекреації. Під час проведен­ня соціологічних досліджень на запитання: "Якій формі відпочинку Ви від­даєте перевагу?" — 41 % опитуваних на перше місце поставили самодіяль­ний туризм, 26 % — відпочинок на турбазі. За даними соціологів, більше половини тих, хто займається туризмом, становлять інженерно-технічні працівники, творча інтелігенція, робочі. Половина загальної кількості ту­ристів — це люди віком від 16 до 24 років, кожному десятому туристу — за 40, одному зі ста — понад 60 років.

Туризм — сукупність заходів, які організуються і планомірно проводяться у вигля­ді прогулянок, екскурсій, походів і подорожей, з метою ознайомлення з тим або ін­шим географічним районом, новою країною, а також з метою активного і пізна­вального відпочинку, підвищення фізичного стану і спортивного вдосконалення

Цінність туризму полягає в його різноплановому впливі на організм — відновлювальному і тренувальному, що дуже важливо для людей, професій­на робота яких пов'язана з недостатньою руховою активністю. Широкий розвиток автоматизації і механізації трудової діяльності людини пов'язаний з підвищенням навантажень на нервово-емоційну сферу і з великим обме­женням фізичної активності, що створює передумови для розвитку функ-

202