6 Роль класного керівника в організації виховного процесу

Пошук шляхів гуманізації виховного процесу в сучасній школі актуалізує необхідність спрямованості педагогічної науки і практики на самоцінність людської особистості, внутрішні ресурси учнів, їхній саморозвиток. Серед завдань шкільного виховання пріоритетним є створення умов, які сприяють повноцінному особистісному розвитку кожної дитини. Отже, виховний процес у сучасній школі має бути зорієнтованим на формування моральної свідомості школярів, їхніх моральних цінностей, що проявляються у поведінці. Водночас проблема гуманізму особистості зумовлює необхідність усвідомлення потреби саме в гуманістичній моралі, яка притаманна правовому громадянському суспільству.

Виховання громадянина має здійснюватися на засадах розуміння, усвідомлення і реалізації школярами загальнолюдських цінностей. У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Законі «Про загальну середню освіту», «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», Програмі «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів», «Концепції національно-патріотичного виховання молоді» пріоритетним вектором розвитку освітнього процесу проголошено виховання. У них акцентовано увагу на необхідності подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей, відірваності освіти від національних джерел у контексті пошуку шляхів реформування освіти. У «Концепції національно-патріотичного виховання молоді зазначено, що головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції. Вищевикладене свідчить про те, що соціальний запит суспільства щодо підростаючого покоління актуалізує трансформацію системи освіти на якісно новому рівні, який би сприяв формуванню особистості школяра з усталеною ієрархією гуманістичних цінностей, високою моральністю й позитивним ставленням до себе, оточуючих людей, природи, світу.

Діяльність сучасного навчального закладу є багатогранною і багатовекторною, й ефективність роботи усіх ланок у великій мірі залежить від її керівників – директора, заступників з навчально-виховної і виховної роботи. Але існує думка, що немає у школі більш відповідальної посади, ніж посада класного керівника. Перелік його посадових обов’язків надзвичайно широкий, а робота складна й відповідальна. У принципі, саме від класного керівника залежить, чи будуть реалізовані в повній мірі інноваційні ідеї адміністрації закладу щодо вирішення проблем виховання підростаючого покоління. Безперечно, роль класного керівника у системі освіти є центральною, оскільки він виступає тією ланкою, яка зв’язує воєдино процеси навчання, виховання, соціалізації учнів. Він створює умови для формування соціально орієнтованої особистості у процесі організації профілактичної взаємодії з іншими суб’єктами навчально-виховного процесу. Класний наставник сприяє інтелектуальному, духовному, фізичному розвитку учнів, а також дбає про задоволення освітніх та соціально-культурних потреб школярів.

З огляду на визначальну роль класного керівника у процесі формування ціннісних ставлень школярів виникає потреба в підвищенні рівня знань та умінь педагогічних працівників, які працюють з класними колективами. Це завдання можна вважати основоположним для методичних служб усіх рівнів: обласного інституту післядипломної освіти, методичних кабінетів районних та міських відділів освіти, методичних об’єднань класних керівників та класоводів загальноосвітніх закладів області.

Одне із багатьох завдань, що стоять перед класним керівником, - це організація класного колективу. Від педагога залежить, яку роль він зіграє у цьому процесі: чи активно допоможе у формуванні необхідних корисних якостей своїх вихованців, чи займе нейтральну позицію, чи, навпаки, своїм втручанням призведе до деформації школяра як особистості. Для того, щоб процес включення дітей у діяльність класного колективу був оптимальним, педагог повинен використовувати педагогічно доцільні форми й методи роботи.

Основними функціями класного керівника у сучасній школі є такі:

Діагностична

Вивчення учнів класу, їхніх особливостей, інтересів, нахилів, потреб, рівня вихованості, мотивів поведінки тощо.

Організаторська

Залучення класного колективу до різних видів виховної діяльності (пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньо-творчої тощо).

Виховна

Визначення змісту, форм і методів виховної діяльності. Складання плану виховної роботи. Проведення виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально цінних мотивів поведінки, духовних потреб, здорових інтересів, позитивних якостей.

Координаційна

Спрямування виховних зусиль усіх суб’єктів виховання (батьків, педагогів, представників громадськості) на позитивні результати у вихованні учнів.

Стимулююча

Своєчасне виявлення зрушень на краще в розвитку учнів, заохочення їх до наступних позитивних дій та вчинків.

Корекційна

Корекція роботи як з класом, так і з окремими учнями на основі глибокого аналізу результатів попередньої роботи.

Соціальна

Вивчення чинників (об’єктивних і суб’єктивних), які впливають на формування і розвиток особистості. Вироблення в учнів навичок соціальної поведінки. Нейтралізація небажаного впливу, що може здійснюватися на школярів.

Вивчення рівня вихованості учнів класу має біти однією із найважливіших задач класного керівника, оскільки результати цієї роботи можуть стати основою усієї подальшої діяльності класного колективу. Категорія «вихованість» трактується науковцями як інтегрований показник сформованого відношення учня до навчання, людей, суспільства, до себе, а також відповідність поведінки людини моральним нормам конкретного соціуму та загальнолюдським моральним принципам. Класний керівник повинен мати програму вивчення особистості учня, яка передбачає:

- відвідування та спостереження за учнями в сім’ї, бесіди з учнями, батьками;

- спостереження та оцінка організаційних здібностей, вчинків;

- спостереження за стосунками між учнями в класі;

- спостереження за реакцією батьків на проведені виховні заходи, на оцінки школярів, записи в щоденнику;

- спостереження за формуванням соціально значущих якостей, які характеризують ставлення школярів до суспільних процесів;

- анкетування, тестування;

- формування портфоліо на кожного учня;

- складання характеристик, діагностичних карт на кожного учня.

Класному керівникові слід також ураховувати той факт, що на всіх етапах протікання педагогічного процесу між педагогом та вихованцем існує тісний взаємозв’язок: від постановки мети, визначення завдань, добору відповідних засобів і до організації діяльності самого вихованця. Таким чином, взаємостосунки педагога з вихованцем можна окреслити як систему «педагог – вихованець», яка підпорядкована загальній меті педагогічного процесу. Варто зазначити, що педагогічний процес може бути успішним тільки за умови ефективної взаємодії між його суб’єктами: і педагог, і вихованець мають свідомо прагнути до спільної мети, використовувати найбільш доцільні засоби її досягнення під час активної діяльності. Специфіка цього процесу полягає в тому, що і педагог, і вихованець виступають в ньому і як суб’єкти, і як об’єкти взаємодії. Так, об’єктом впливу стає вихованець, на якого спрямована увага і діяльність вихователя. На суб’єкта він перетворюється за тієї умови, коли активно реагує на педагогічні впливи (сприймає або не сприймає їх), проявляє здатність до самовизначення, самодіяльності, саморозвитку та самореалізації. Задача педагога полягає у синергетичному поєднанні навчання, виховання та соціалізації особистості у процесі її формування й розвитку.

Для забезпечення ефективного процесу формування ціннісних ставлень школярів, як це передбачається «Основними орієнтирами виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», мають бути створені певні психолого-педагогічні умови, а саме:

- створення ефективної виховної системи, яка сприяла би вихованню особистості в колективі;

- здійснення особистісно орієнтованого підходу до вихованців;

- організація навчально-виховного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців;

- реалізація діяльнісного підходу у вихованні гуманістичних цінностей особистості;

- використання позитивної мотивації до діяльності, спрямованої на формування гуманістичних цінностей особистості школярів;

- створення ситуацій успіху як умова активізації особистісного розвитку школярів та ін.

Виховна система класу створюється за тими самими принципами, що виховна система школи. Г.Сорока визначає виховну систему як комплекс компонентів, взаємозалежних один від одного, серед яких найголовнішими є такі: цілі, заради яких створюється виховна система; спільна діяльність людей, які реалізують цілі; суб’єкти спільної діяльності; освоєне середовище; відносини між суб’єктами діяльності; керування, яке спрямоване на розвиток виховної системи і забезпечує її життєздатність [6].

Є.Степанов пропонує структуру виховної системи, яка складається із наступних компонентів:

- індивідно-груповий (об’єднує школярів, педагогів, батьків, усіх дорослих, які причетні до навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу);

- ціннісно-орієнтаційний (визначає цілі та цінності, які сповідують суб’єкти діяльності, а також принципи та перспективи діяльності);

- функціонально-діяльнісний (включає форми та методи виховної роботи, які забезпечують керування системою та спілкування між її учасниками);

- комунікативний компонент (розкриває внутрішні та зовнішні зв’язки, забезпечує ефективні відносини у процесі спілкування і діяльності);

- діагностико-результативний (визначає критерії ефективності системи, забезпечує оцінку та аналіз функціонування системи) .

7 Завдання і функції класного керівника визначають основні напрями, зміст, методи і форми його роботи. Практика роботи середньої загальноосвітньої школи показує, що найважливішими напрямками роботи класного керівника є:

1. Вивчення особистості учня;

2. Створення і виховання учнівського колективу;

3. Розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей учнів, формування у них високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля школярів;

4. Створення необхідних умов для фізичного розвитку вихованців, збереження та зміцнення їхнього здоров'я;

5. Підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності;

6. Робота з учителями;

7. Взаємозв'язок з сім'єю, робота з батьками учнів;

8. Співробітництво з позашкільними навчально-виховними закладами, громадськістю, різноманітними громадськими організаціями.

9. Планування класним керівником виховної роботи з дітьми, ведення потрібної документації.

Вивчення особистості учня здійснюється класним керівником з використанням усієї палітри "шкільних методик", достатньо добре описаних в сучасній психолого-педагогічній літературі, і на цій основі організації в процесі виховання індивідуального шляху розвитку кожної дитини. Сутність цього, як відзначав ще А.С.Макаренко, полягає не в тому, щоб "возитися з капризною дитиною", а в турботі педагога про те, щоб на основі індивідуальних особливостей дитини залучити її до активної життєдіяльності класного колективу. При цьому необхідний як диференційований підхід до дитини, так і до різноманітних груп дітей: "новеньких", хлопчиків - дівчаток, активу - пасиву, талановитих і відстаючих у розвитку тощо.

Найважливішими методами вивчення вихованців є: систематичне щоденне спостереження за діяльністю і поведінкою учнів у процесі навчання і позаурочний час; індивідуальні й групові діагностичні бесіди; вивчення результатів діяльності учнів; відвідування їх вдома; природний експеримент; рейтинг і метод компетентних оцінок тощо.

Створення і виховання учнівського колективу як основного середовища життєдіяльності школярів передбачає визначення мети і завдань виховання як колективу в цілому, так і кожної особистості учня зокрема, залучення кожного учня до різноманітних видів суспільно корисної діяльності, створення і розвиток системи виховних міжособистісних стосунків (розподіл доручень і обов'язків, розвиток активу: вибори, навчання його, створення відносин "взаємної відпові­дальності"), розвиток традицій, налагодження зв'язків з іншими колективами в школі і за її межами. Створення в класі атмосфери мажору й оптимізму, сприятливого психологічного мікроклімату.

Починаючи роботу з класом, класному керівникові варто ознайомитися з особовими справами учнів, поговорити з їхніми батьками, вчителями-предметниками, проаналізувати класний журнал за минулий навчальний рік і скласти собі певне уявлення про успішність, поведінку, позитивні аспекти і недоліки, що мають місце у класі, з тим, щоб визначити найоптимальніший підхід до організації виховної роботи.

Важливе значення у створенні колективу має уміле пред'явлення з перших же днів навчання педагогічних вимог до учнів. З цією метою класний керівник, як правило, на початку навчального року проводить спеціальні збори, на яких ґрунтовно знайомить учнів з найважливішими шкільними правилами і пояснює їм, як вони повинні поводити себе на уроках, перервах, в позаурочний час, виконувати домашні завдання і брати участь у громадському житті класу. Пред'явлення вимог на початку навчального року спонукає учнів до аналізу своєї поведінки і переживанню внутрішніх суперечностей між наявним і необхідним рівнем поведінки, що зрештою стимулює їхнє самовиховання.

Уміння класного керівника організувати змістовну позакласну роботу з учнями є чи не найважливішим у вихованні учнівського колективу. Класному керівникові варто подбати про те, щоб уже з перших днів роботи з дітьми залучити їх до активної практичної позакласної діяльності, збудити і розвинути інтерес до неї. Тим паче, що діти з цікавістю беруть участь у колективних прогулянках, походах по рідному краю, в різноманітних екскурсіях, громадсько корисній праці тощо. Цікаві практичні справи с основою для накопичення позитивних традицій у класі, що в свою чергу сприяє збагаченню життя колективу і його розвитку. Такими традиціями можуть бути свята праці, спортивні змагання, походи і екскурсії, зустрічі з видатними людьми тощо.

Процес виховання передбачає розвиток таланту, розумових і фізичних здібностей учнів, формування у них високої пізнавальної культури, організації змістовного дозвілля школярів. Тому спільно з вчителями-предметниками класний керівник має виховувати відповідальне ставлення до навчання, сприяти у виборі та залученні учнів до роботи в різноманітних науково-технічних товариствах, малих академіях, гуртках, секціях, клубах, студіях, об'єднаннях відповідно до їх інтересів, нахилів і можливостей, заохочувати до вивчення іноземних мов на курсах у клубах, гуртках. Важливо також розширювати пізнавальний та культурний світогляд школярів шляхом проведення екскурсій, різноманітних вечорів, конкурсів, зустрічей, відвідання музеїв, кіно, театрів; допомагати дітям у працевлаштуванні, заробітку грошей на загальні потреби; організовувати колективну творчу діяльність, спільний відпочинок дітей.

Класний керівник використовує класний колектив для підвищення вимог до учнів у справі навчання і дисципліни. З цією метою він проводить спеціальні збори, на яких здійснюється аналіз навчальної роботи в класі, заслуховуються звіти окремих учнів про їхню успішність і поведінку. Помітне місце в підвищенні успішності мають роз'яснювальні бесіди про обов'язок школярів добре навчатися, про культуру розумової праці, а також контроль за їх домашньою діяльністю. Завдання класного керівника — своєчасно помітити відставання учня в навчанні, визначити причини і надати йому дійову ефективну допомогу.

Важливою ділянкою роботи класного керівника є духовно-моральне виховання, головною особливістю якого в умовах національної школи є орієнтування на загальнолюдські цінності. За допомогою різноманітних методів і засобів він знайомить учнів з минулим і сучасним життям країни і світу, організує диспути на морально-етичні й естетичні теми, літературно-художні вечори та ін. Велике значення має приклад вихователя, учителя, батьків, старших.

Організовуючи позакласну виховну роботу з учнями, важливо завжди пам'ятати про необхідність виховання у кожного з них почуття любові до України, відданості їй, національної самосвідомості, особистої відповідальності за збереження і примноження природних багатств рідного краю, високої екологічної культури, нетерпимості до губителів природи. Необхідно домагатися, щоб у кожного школяра була вихована потреба в оволодінні рідної мови, знаннями історії, мистецтва, культури, звичаїв, обрядів, символіки свого народу, рідного краю, національних меншин, що проживають в Україні, прагнення примножувати і розвивати заповіти батьків, їх традиції. Важливо також при формуванні культури поведінки, кращих рис характеру виховувати в дітях доброту, уважність, чуйність, милосердя, чесність, гідність, терпимість до інших, любов і повагу до своїх батьків і рідних.

Обов'язковою умовою формування особистості в сучасних умовах є підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності. Тому важливим напрямом роботи класного керівника в умовах національної школи мають бути питання підготовки до трудової діяльності в нових умовах господарювання, виховання бережливого ставлення до природи, її багатств, їх економного використання, економічне виховання, розвиток підприємництва, участь у відновленні історичних пам'яток, розвитку народних промислів і т.д. Організуючи роботу в цьому напрямку, важливо, щоб діяльність школярів була соціально цінна і значуща, включала елементи гри і романтики, спиралася на їх ініціативу, творчість і самодіяльність.

Все більше й більше школярів змушені вже сьогодні думати про те, як заробити собі на кусок хліба, щоб вижити. Тому від класного керівника вимагається не гра у працю, а надання школярам конкретної і дійової допомоги у їх працевлаштуванні у період канікул, профорієнтації тощо.

Надзвичайно несприятливе екологічне середовище в Україні, слабкий фізичний розвиток та стан здоров'я переважної більшості школярів на перший план перед класними керівниками висуває завдання створення необхідних умов для фізичного розвитку дітей, збереження та зміцнення їх здоров'я. Тому для класного керівника дуже важливо значну увагу приділяти вивченню вікових, психофізичних особливостей дітей, пропаганді здорового способу життя, повсякчасного піклування про охорону їх здоров'я, безпеку дотримання санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування школярів, виховувати свідоме ставлення до зміцнення здоров'я, запобігати вживання алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Робота з учителями, які викладають у даному класі передбачає вироблення єдиного стилю й тону стосунків з учнями, визначення єдиного змісту виховання і збагачення його за рахунок професіоналізму вчителів-предметників (спільні уроки і позакласні заходи, реалізація індивідуального і диференційного підходів на основі споріднених інтересів і нахилів, особливостей особистостей учнів і педагогів). Коригування, вироблення спільних підходів до організації навчальної діяльності на уроках і в позакласній роботі учителів з предмету; проведення педагогічних консиліумів.

Взаємозв'язок з сім'єю, робота з батьками учнів дозволяє зробити процес виховання цілісним, єдиним, а отже, більш ефективним. Найважливішими елементами роботи класного керівника з батьками є: ознайомлення батьків з метою, завданнями, змістом і методикою навчально-виховного процесу у класі; організація психолого-педагогічного всеобучу батьків, вироблення єдиного педагогічного підходу до розв'язання завдань виховання; залучення батьків до спільної з дітьми діяльності, що дозволяє, як показує практика, збагатити зміст позаурочної діяльності дітей і підвищити професіоналізм здійснюваних справ, а також налагодити взаємовідносини дітей І батьків завдяки плідному спілкуванні в процесі вирішення класних справ. Крім того, важливі ще два елементи взаємодії з батьками: це робота з батьківським активом і коригування виховання в окремих сім'ях - допомога у вирішенні ряду серйозних проблем виховання, вирішення конфліктних ситуацій, надання правової і моральної допомоги дітям з неблагополучних сімей, вирішення проблеми всеобучу та ін.

Співробітництво з позашкільними навчально-виховними закладами, громадськістю, різноманітними громадськими організаціями дозволяє значно збагатити навчально-виховний процес. Тут можна виділити кілька аспектів: використання у виховній роботі з класом творчого потенціалу учнів — музикантів, художників, акторів, спортсменів та ін. При підготовці і проведенні різноманітних форм роботи: участь учнів класу у різноманітних святах, акціях, відкритих заняттях, що проводяться в закладах допоміжної освіти, запрошення до школи різноманітних спеціалістів-педагогів для участі в проведенні різноманітних зустрічей, бесід, дискусій. Така практика дозволяє не лише формувати позитивне ставлення учнів до корисної і захоплюючої позакласної діяльності, але й підносить престиж учнів, які займаються нею, дозволяє їм самореалізуватися.