Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова
Кафедра Туризму і готельного господарства
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Курортологія»
на тему: «Курорти Білорусії»
варіант № 5
Виконала: студентка 3 курсу ЦЗН
гр. ХарМГКТС-2з
Данільченко Л.А.
Перевірив: ст. викл.Кравець О. М.
Харків – 2014
ЗМІСТ:
ВСТУП……………………………………………………………………...3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇНИ…………………5 1.1. Географічне положення ………………………………...…………….5 1.2. Природно-кліматичні умови ………………………………………….7 1.2.1.Рельєф……………………….. ……………………………………….7 1.2.2. Кліматичні особливості……………………………………………...8 1.2.3. Флора……………. ………………………………………………….10 1.2.4. Ландшафтна структура...……………………………………….......13 1.3. Курортні регіони та їхня специфікація …………………………….16 РОЗДІЛ 2. характеристика основних курортів ЗА ТИПАМИ ..........................................................................................................................19 2.1. Провідні курорти ……………………………………………………..19 2.2. Загальна характеристика курортів …………………………………...21 РОЗДІЛ 3. оцінка ПОТЕНЦІАЛУ лікувально-оздоровчого туризму в країні ……………………………………………………..30 3.1. Аналіз структури туристського потоку …………………………….30 3.2. Загальна оцінка лікувально-оздоровчого потенціалу країни ………36 3.3Проблеми і перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму 39 ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..44 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………46 ДОДАТКИ ………………………………………………………………….48 Додаток А …………………………………………………………………..50 Додаток Б ………………………………………………………………….. |
|
ВСТУП
Туристичний ринок республіки зростає, розширюючи перелік послуг і постійно поповнюючи асортимент пропозицій. На сьогоднішній день актуально говорити про потенціал розвитку туризму в Республіці Білорусь. Сучасна туристична індустрія є однією з найбільш високодохідних галузей у світовій економіці, тому необхідно прагнути до підвищення частки доходу від туризму у бюджеті країни. Істотну роль набувають природні та культурно-рекреаційні ресурси, потенціал яких в даний час використовується недостатньо широко. Особливу значимість набуває розкриття особливостей туристського потенціалу, активне і грамотне його використання. Одночасно в цивілізованому суспільстві зростає усвідомлення значущості здорового способу життя. Турбота про здоров'я, підвищення життєвої активності стали невід'ємною частиною сучасної системи цінностей, увійшло в моду гармонійний розвиток особистості. Повсюдно росте число людей, що прагнуть підтримувати хорошу фізичну форму поряд з духовним збагаченням. Це підкріплюється економічною зацікавленістю роботодавців, яким потрібна фізично здорова робоча сила. Тим самим склалися передумови для прискореного розвитку лікувального туризму в світі. За оцінками Всесвітньої туристської організації, лікування та оздоровлення відносяться до числа найважливіших туристських мотивацій. За останні 15 років кількість поїздок на лікування збільшилося в світі на 10%. Лікувальний туризм набуває глобальних масштабів. Його потоки охопили всі континенти. Складається світовий ринок лікувального туризму з характерними для нього інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації та виробництва лікувально-туристських послуг. Останнім часом лікувальний туризм став об'єктом пильної уваги міжнародних організацій. Все це визначає актуальність даної теми.
Об’єкт дослідження контрольної роботи є основні курорти Республіки Білорусія.
Предмет дослідження – рівень розвитку лікувально-оздоровчого туризму в країні.
Метою роботи є дослідження потенціал лікувально-оздоровчого туризму.
Завдання:
охарактеретизувати географічне положення,природно-кліматичні умови,рельєф, кліматичні особливості,ландшафну структура країни ; проаналізувати курортні регіони та їхню специфікацію ; оцінити потенціал лікувально-оздоровчого туризму країни. При написанні роботи використовувалися різні джерела, включаючи навчальні посібники та періодичні видання.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇНИ.
Географічне положення.
Р
Рис. 1.1 Мапа Білорусії з зазначенням провідних курортів
еспубліка Білорусь розташована на заході Російської рівнини в басейнах середньої течії Дніпра і Західної Двіни і верхньої течії Німану та Бугу. Білорусія відноситься до числа східноєвропейських держав. Її територія становить 207,6 тис. кв. км. Республіка багата лісами, які покривають територію 8 82,8 тис. кв. км. За території республіки протікає 20,8 тис. річок, на ній розташовані 108 тис. озер, 1,5 тис. ставків і більше 140 водосховищ. На заході межує з Польщею, на північному заході - з Литвою та Латвією, на півночі та сході - з Росією, на півдні-з Україною. В адміністративному відношенні поділяється на 6 областей: Мінська, Могилевська, Гомельська, Брестська, Гродненська, Вітебська. Області підрозділяються на 118 сільських районів. Сільськогосподарські землі займають 93,4 тис. кв. км, з яких 62,3 тис. кв. км займає рілля. Найбільша протяжність території Білорусі з півночі на південь складає 560 км, із заходу на схід - 650 км. Середня висота над рівнем моря 160 м; найвища точка - гора Дзержинська - 345 м (Мінська височина): найнижче місце (менше 85 м) знаходиться в межах Неманская низини.
У Білорусії проживає 10,2 млн. чоловік. Середня щільність населення становить 49 осіб на 1 км2. За цим показником Республіка займає 36-е місце в Європі.
Природно-кліматичні умови.
1.2.1.Рельєф.
Рельєф Білорусі переважно рівнинно-горбистий, з середньою висотою над рівнем моря 160 м. Найбільша висота над рівнем моря - 345 м (гора Дзержинська, Дзержинський район Мінської області). Поверхня Білорусі в цілому рівнинна. Для неї характерне чергування піднесених, рівнинних і низинних просторів з болотами та озерами. Основні риси сучасного рельєфу значною мірою обумовлені материковими оледеніннями.
Північну частину країни займає Білоруське Поозерье з молодим льодовиковим рельєфом, височинами і пасмами, озерно-льодовиковими смугу Білоруської гряди, що сформувалася під впливом льодовика (ледниково-акумулятивний рельєф), і Східно-Білоруської плато-образної рівнини. Південніше розміщуються рівнини предполесьях і плоскі, часто заболочені низини Полесья.Терріторія Білорусі розташована в західній частині Східно-Євро-Мінського моря європейської рівнини з абсолютною висотою 159 м. Максимальні висоти розташовані в центральних районах країни; в напрямку на північ і на південь рельєф поступово знижується. Велику частину території країни (близько 70%) займають низовини з абсолютними висотами до 200 м, на частку височин припадає приблизно 30% загальної площі її поверхні. У узагальненому вигляді рельєф Білорусі являє собою похило-хвилясту рівнину, складену системою гряд і розчленовану долинами великих річок.
Максимальна глибина розчленування (до 100 м) характерна для долин великих річок. На знижених междуречьях цей показник не перевищує 5 м, а на височинах збільшується до 10-40 м.
1.2.2. Кліматичні особливості
Клімат Білорусі - помірно континентальний з частими атлантичними циклонами; з м'якою і вологою зимою, теплим літом, сирої восени. Середня річна температура повітря від 7,4 ° С на південному заході до 4,4 ° С на північному сході. Середня температура січня коливається від - 4 ° С до - 8 ° С, липня - від +17 ° С до +19 ° С. Річна кількість атмосферних опадів становить 550-650 мм на низинах і 650-750 мм на рівнинах і височинах. Середня тривалість вегетаційного періоду 184 - 208 діб. Кліматичні умови Білорусі сприятливі для вирощування основних зернових культур, овочів, плодових дерев і чагарників середньої смуги Східної Європи і особливо для обробітку картоплі, льону-довгунця, однорічних трав, кормових коренеплодів.
Основні риси клімату Білорусі визначаються географічним положенням країни в середніх широтах, відносною близькістю до Атлантичного океану, переважаючим західним переносом повітряних мас і рівнинним рельєфом, який не перешкоджає переміщенню повітряних мас в різних напрямках.
Територія Білорусі перебуває в межах західної області північного помірного поясу і має помірно континентальний тип клімату. Географічна широта території (Білорусь розташована між 56 ° і 51 ° північної широти) визначає кут падіння сонячних променів, які, в свою чергу, впливають на величину надходить сонячної радіації.
Тривалість дня в Білорусі взимку більше на півдні, а влітку - на півночі. Різниця між північчю і півднем країни взимку і влітку за добу становить близько однієї години. У Мінську найтриваліший день - 22 червня - триває 17часов 11мінут.
В цілому на території країни буває 160-190 днів з опадами. В осінньо-зимовий період через зниження температури повітря часто трапляються дощів і малоінтенсивне снігопади. На території Білорусі виділяються наступні кліматичні області: • Північна - помірно тепла, волога; • Центральна - тепла, помірно волога; • Південна - тепла, нестійка волога. Північна область займає північну частину країни. В межах цієї області температура повітря в липні становить 4-16,5 ° С - 4-18 ° С, в січні - від -6,5 ° С до -8,5 ° С. Тривалість весняно-літнього періоду становить 133-145 діб, а тривалість вегетаційного періоду - 178-188 діб. У цій області часто бувають весняні та осінні заморозки. За своїм температурному режиму область є помірно теплою. За рік в середньому випадає близько 600 мм опадів; на височинах - 650 мм і більше. Центральна область займає центральну частину країни. Вона є більш теплою і менш вологою, ніж північна. Наприклад, середні температури липня становлять +17,6 ° С - +18,7 ° С, в січні змінюються з -4,9 ° С на заході до -8,2 ° С на сході. Опадів в межах цієї області випадає 500-600 мм і тільки в деяких місцях - до 700 мм. Південна область займає південну частину країни і характеризується більш теплими кліматичними умовами, ніж північна і центральна області. Середні температури січня варіюють від -4 ° С на заході до -7 ° С на сході, липня - від +18 ° С на заході до +19,5 ° С на сході. Весна і літо в цій частині наступають набагато раніше, ніж в північній і центральній. Вегетаційний період становить 191-209 діб. Опадів випадає від 520 до 630 мм. В межах південної області відчувається деякий дефіцит вологи в літній період, тому цю область розглядають як нестійке вологу. Кожну область за ступенем континентальності, визначеною за кількістю днів з температурами повітря від +5 ° С до 15 ° С, підрозділяють на західну (менше континентальну) і східну (більш континентальну) подобласти. У західних підгалузях таких днів буває більше 40%, в східних - менше 40%.