4. Проба Гайнеса

Принцип методу. Глюкоза у лужному середовищі окиснюється гідратом окису міді [Сu(ОН)2], що утворюється з міді сульфату. При нагріванні міді гідроксид (блакитного кольору) відновлюється, утворюючи гідрат закису міді жовтого кольору [Сu(ОН)] який може розпадатися з утворенням закису міді [Сu2О] червоного кольору. Чутливість проби близько 0,03 %. Приготування реактиву Гайнеса. 0,5 г міді сульфату (СuSО4) розчиняють у 250 мл суміші, приготовленої з рівних об’ємів дистильованої води і чистого гліцерину. До отриманої рідини додають 100 мл розчину натрію гідроокису (12,5 г NаОН + 100 мл дистильованої води). Реактив зберігають у посуді з темного скла.

Хід досліду. В пробірку наливають 1–2 мл реактиву Гайнеса і підігрівають до кипіння. На гарячий реактив піпеткою нашаровують 1–2 мл попередньо підлуженої і профільтрованої сечі. За наявності глюкози на межі двох рідин утворюється золотисте кільце, а весь реактив поступово мутніє. Проба дуже чутлива і може бути використана для дослідження сечі свійських тварин усіх видів. [13]

5. Проба Ніляндера (проба на відновлення вісмуту)

Принцип методу. За наявності глюкози в сечі, вісмуту нітрат (тривалентний вісмут) при нагріванні спочатку відновлюється у вісмуту оксид коричневого кольору, а у подальшому – до металічного вісмуту (чорне забарвлення рідини).Приготування реактиву Ніляндера. 2,0 г вісмуту нітрату змішують у ступці з 4,0 г сегнетової солі і отриману суміш розчиняють у 100 мл 10 % розчину натрію гідроокису (NaОН). Розчин фільтрують. Реактив нестійкий при зберіганні.

Хід визначення. В пробірку наливають 3–5 мл профільтрованої сечі, додають 1–2 мл реактиву Ніляндера, обережно нагрівають суміш і кип’ятять протягом 3 хв, тримаючи над полум’ям верхню частину пробірки. За наявності глюкози в сечі на початку кип’ятіння рідина поступово набуває темно-коричневого, а потім – чорного забарвлення. Чутливість методу становить 0,05 % глюкози в сечі. Примітка. За наявності білка і альбумоз у сечі кип’ятінням з вісмуту нітратом (III) у лужному середовищі від’єднується сірка і утворюється вісмуту сульфат (III) з розвитком чорного забарвлення, так як і в реакції за наявності глюкози у сечі. Чорне забарвлення рідини в пробірці з відновленням вісмуту утворюється також за наявності в сечі деяких препаратів (саліцилова кислота, антипірин та ін.).

6 Проба з сегнетовою сіллю

Для аналізу беруть два реактиви – 5 % розчин міді сульфату і 20 % розчин сегнетової солі в 4 % розчині КОН (100 мл).

Хід досліду. В пробірку наливають 1,5 мл розчину міді сульфату і З мл розчину сегнетової солі. Суміш реактивів обережно підігрівають до кипіння і на гарячий реактив нашаровують 4,5 мл підігрітої сечі. За наявності глюкози у сечі рідина набуває жовтого забарвлення і настає її помутніння.[8]

Виявлення цукру в сечі.

Хід роботи. Реакції здійснюють після видалення білка з сечі, тому що він заважає (має редукуючи властивості) виявленню цукру. Для цього до 10-15 мл сечі додають 5-6 крапель оцтової кислоти і кип’ятять, а потім осад відфільтровують. У фільтраті сечі може біти в основному глюкоза або лактоза. Ці вуглеводи відновлюють оксиди важких металів у лужному середовищі. А в слабо кислому середовищі відновлюється тільки глюкоза. Розрізнити їх можно за бродінням: глюкоза бродить, а лактоза-ні.[14]