1. Теоретична механіка та її місце серед технічних наук. Поняття простору і часу в класичній механіці. Система відліку

теоретична механіка – це наука про найбільш загальні рухи і взаємодії тіл. Із визначення теоретичної механіки випливає, що вона належить до фундаментальних природничих наук, а історія її розвитку переконує у тому , що вона є однією з наукових основ техніки і технології. Теоретична механіка широко застосовує методи абстракції, узагальнення,математичні методи, методи формальної логіки. Критеріями істинності наших знань є досвід і практика. Вона формує, розвиває і спрямовує творчу інтуїцію вчених, інженерів та технологів, оскільки певною мірою є підсумком багатовікового досвіду людства. Основою теоретичної механіки є закони І. Ньютона, тому вона називається ньютонівською, класичною механікою. З огляду на історичні традиції за характером задач, що вивчаються, теоретична механіка поділяється на статику, кінематику та динаміку. Це значною мірою полегшує вивчення механічного руху тіл і перетворення енергії та пов’язує вивчення теоретичної механіки з іншими дисциплінами технічних вузів.

Для фізики та інших природничих наук поняття простору та часу є основним. В класичній механіці простору та часу надавали абсолютний характер. Тобто вважали, що простір є абсолютною пустотою, яка має три виміри, а час є характеристикою тривалості події. Простір та час у класичній механіці Галілея – Ньютона розглядали у відриві один від одного.

Для вивчення руху тіла в просторі необхідно застосувати систему відліку. Система відліку – це сукупність тіла відліку і пов’язана з ним система координат та годинник. Тіло, стосовно якого розглядається рух інших тіл, називається тілом відліку. Найбільше часто використовується прямокутна, декартова система координат, утворена трьома взаємно перпендикулярними осями X, Y, Z.Одиничні вектора уздовж цих осей називаються ортами - . Їх відкладають із початку координат О. Положення довільної крапки Р характеризується радіус вектором  ,що з'єднують початок координат О з точкою Р.

2. Предмет кінематики.Дві основні задачі кінематики

Кінематика – це розділ механіки, у якому вивчається рух матеріальних тіл без обліку їхньої маси і діючих на них сил.В кінематиці рухомі об’єкти  розглядають як геометричні точки або тіла.

Механічний рух відбувається в просторі і в часі. У теоретичній механіці простір і час вважають абсолютними і незалежними друг від друга.Тверде тіло стосовно якого за допомогою системи координат визначається положення інших тіл у різні моменти часу, називається системою відліку. Різні точки тіла виконують різні рухи. Тому вивчення руху звичайно починається з так названої. Кінематики точки, тобто з установлення кінематичних характеристик руху окремої матеріальної точки.Рух усякого тіла складається із руху окремих його точок. Вміючи визначити рух окремої точки, ми зуміємо визначити і рух усього тіла. Крім цього, ми побачимо в подальшому, для розсуду про рух тіла в цілому в ряді випадків досить знати рух тільки його окремої точки. В процесі свого руху точка послідовно займає різні положення відносно прийнятої системи відліку, при чому ці положення безперервно слідують одно за другим.

Задачі кінематики: у кінематиці розглядається дві основні задачі.

1. Матичний опис положення точки (тіла) у просторі в будь-який момент  часу, або одержання закону руху точки (тіла).

2) Визначення кінематичних характеристик твердого тіла (швидкості, прискорення, траєкторії шляху по відомому закону руху).

ШВИДКІСТЬ: ПРИСКОРЕННЯ: