План

ВСТУП

1 Моделювання як метод наукового пізнання

2 СУТНІСТЬ І ЗМІСТ Технології моделювання

2.1 Поняття технології моделювання

2.2 Види (типи) моделей

2.3 Принципи і функції

2.4 Вимоги до моделювання

3 МОДЕЛІ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

3.1 Розвиток циклічних уявлень

3.2 Приклади моделей життєвого циклу

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Питання соціальної дії і взаємодії, проблеми комунікації тих чи інших об'єднань людського суспільства становлять великий інтерес як для різних управлінських структур держави, так, безпосередньо, і для самих представників даних соціальних спільнот. Питаннямоделювання циклів життя спільнот, прогнозування поведінки тих чи інших соціальних спільнот є на даний момент чи не найгострішими, а результати подібних досліджень - чи не найбільш затребуваними як у сфері політики та економіки, так і в сфері культури та ідеології.Центральним поняттям при вибудовуванні моделі будь-якого соціального співтовариства є поняття системи. З поняттям системи безпосередньо пов'язаний комплекс проблем взаємозв'язку мотивації, нормативності та порогу доступу до соціального дії (взаємодії, комунікації). А. Системність і цілісність. Мета і функція. Норма. Будь-яка система - це абстрактна модель деякої реальності, створена людиною в суто людських же цілях. Будь-яка система як модель має найважливішим якістю логічної замкнутості. У явному або неявному вигляді в основі існування системи лежить мета, що реалізується через певні функції системи по відношенню до самої себе і найближчою надсистеме (чим забезпечується її системну якість). Мета існування системи передбачає результат, який повинен бути закономірним, стійко відтворюваним результатом дії, що здійснюється системою. Багато відкриття в різних науках були зроблені саме завдяки побудові моделей різних об'єктів, процесів і явищ

У процесі побудови моделі виділяються головні, найбільш істотні властивості об'єкта. Модель - це новий об'єкт, який відображає суттєві особливості досліджуваного об'єкта, явища або процесу

Моделі завжди відігравали важливу роль у діяльності людини, деякі явища безпечніше дослідити на моделі, ніж у реальності (вивчення блискавки, наслідки атомного вибуху, ядерну енергію і т.д.)

1 Моделювання як метод наукового пізнання

У соціальному прогнозуванні все більшого поширення набуває метод прогнозного моделювання соціальних процесів. Усі кількісні технології, що використовуються в прогнозуванні, по суті є методами моделювання (від лат. Modulus - міра, норма; від франц. Modele - зразок, прообраз) - однієї з основних категорій теорії пізнання, багатопланового методу, який передбачає дослідження реально існуючих предметів, явищ , соціальних процесів, органічних і неорганічних систем.

Моделювання як технологія соціального прогнозування - це дослідження об'єктів різної природи на їх аналогах (моделях) на рівні структур, функцій і результатів.

Моделювання як методу наукового пізнання присвячено цілий ряд філософських досліджень, в яких досліджено його еволюція, логічні, гносеологічні і чисто наукові аспекти. У той же час, не дивлячись на збільшену інтенсивність досліджень у цій області, проблематика, пов'язана з виявленням сутності моделювання, меж і можливостей його використання, далеко ще не вичерпана. Так, напевно, кожен дослідник при аналізі великого кола наукової літератури з проблеми моделювання відкриває для себе цілий спектр значень терміну "модель". В арсеналі сучасної науки навряд чи можна знайти ще таке поняття, яке зустрічалося б на сторінках преси настільки часто і в таких різних значеннях.

"Ми будемо називати моделлю всіляку матеріальну річ, в якій міститься копія того чи іншого оригіналу".

"Модель - фізична система або математичний опис, що відображає істотні властивості або характеристики досліджуваних об'єктів, процесів або явищ".

"Все наше світогляд від свого найбільш буденного до найбільш піднесеного є збори моделей".

Аналіз численних визначень моделі дозволив нам виділити три основні концепції.

Так, ряд авторів визначає модель надмірно вузько, обмежуючи її дію однієї або декількома функціями з безлічі у моделі наявних.Такого роду визначення дають, як правило, представники приватних наук стосовно до проблем і відповідно до завдань своїй галузі знань, оскільки в кожній з них використовуються конкретні типи та види моделей, що виконують строго певні функції.

Інші вчені дещо перебільшують гносеологічне значення моделювання, наділяючи модель набагато більшою роллю, відповідно до якої вона виступає в якості мало не єдиного засобу пізнання.

Більш кращою нам бачиться третя концепція, автори якої пропонують узагальнене, синтезоване, а тому й універсальне поняття моделі, що претендує на загальнофілософський характер.

"Під моделлю розуміється така подумки яка надається або матеріально реалізована система, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінити його так, що її вивчення дасть нам нову інформацію про цей об'єкт".

Зазначена концепція дозволяє виділити: а) основні види процесу моделювання: матеріальне і уявне перспективне і ретроспективне, б) можливість у процесі використання моделей відтворювати або сам об'єкт (явище) в цілому, або тільки окремі його властивості; в) можливість опосередкованого отримання необхідної інформації про досліджуваному об'єкті, явище, процес.

Існуючі в науці визначення "моделювання" теж у своїй основі неоднозначні. Можна констатувати, що в них простежуються дві крайні позиції: розширене тлумачення моделювання, іноді злиття його з пізнавальною діяльністю людини взагалі; і - вузьке, аж до обмеження його рамками одного з видів моделювання, відомості до опису об'єкта або явища.

Детальний аналіз основних наявних визначень дозволяє зробити висновок, що моделювання може поєднувати в собі кілька різних процесів. Це: 1) створення, конструювання моделей шляхом відбору інформації відповідного напряму, 2) їх використання; 3) проведення різного роду модельних експериментів; 4) формування суджень про досліджуваному реальному об'єкті; 5) одержання нового знання.

Отже, згідно з цілого ряду визначень моделювання, цей метод об'єднує всі п'ять перерахованих вище функцій в сукупності. В іншій групі визначень моделювання зводиться до виконання хоча б однієї з названих функцій, у третьому - до поєднання двох - трьох.