3. Координація за допомогою ієрархії. Ієрархія — порядок підпо­ рядкування нижче стоячих посадових осіб вище стоячим за суворо виз­ наченими ступенями.

4. Координація за допомогою ідей.

5. Координація за допомогою комісій. Гьюлік не обмежував ко­ ординацію тільки ієрархією і визнав необхідність доповнити її «ко­ ординацією за допомогою ідей» і «координацією за допомогою ко­ місій». Якщо комісії збільшують консультативний процес і є безвід­ повідальними, то слід обмежити використання комісій «необхідними ситуаціями».

6. Єдність командування. Цей принцип повністю співпадає із при­нципом Файоля, згідно якого одна особа не може підкорятись одра­зу двом керівникам. Визнаючи, що проведення цієї норми іноді може призводити до абсурду, дослідники стверджують, що такі випадки «не мають значення у порівнянні з неминучим непорозумінням, неефек­тивністю та безвідповідальністю, котрі виникають під час порушення цього принципу».

7. Штаб і лінія. Послідовно дотримуючись принципу одного керів­ництва, Гьюлик та Урвік вказують на той факт, що по мірі зростання обсягів і масштабів організації зростає необхідність у допомозі вищим адміністраторам з боку все більшої кількості експертів і спеціалістів. У силу цих причин вони і виступають за зміцнення і розвиток «функ­ціональних» або «штабних» служб.

Але тут з'являється питання про відносини між цими «штабни­ми» спеціалістами і лінійними керівниками. Характеризуючи функції експертів з питань, які входять у сферу компетенції «спеціального шта­бу», Гьюлик і Урвік розглядають їх як консультантів вищої адміністра­ції, які не володіють адміністративною владою і зобов'язані досягати результатів за допомогою переконань та авторитету ідей. 8. Делегування, тобто можливість керівника передавати відпові­дальність підлеглим особам.

Урвік стверджує, що «відсутність мужності делегувати належним чином і відсутність знання, як це робити», є однією з найбільш роз­повсюджених причин негараздів в організації. Максимально можливе 42

делегування відповідальності є найважливішою умовою ефективної роботи керівників.

9. Діапазон управління. Сутність його полягає в тому, що необхідні певні обмеження числа осіб, безпосередньо підпорядкованих одному керівнику. Згідно з Урвіком, «жоден керівник не може безпосередньо контролювати більше 5 або 6 підлеглих, робота яких споріднена». Слід зазначити, що Гьюлик менш категоричний. Він робить спробу визна­ чити різні фактори, які впливають на оптимальний діапазон, зокрема виділяє особисті можливості самого керівника, його територіальну близькість до підконтрольних підлеглих, характер роботи, стійкість організації тощо.

10. Співвідношення відповідальності і влади. На відміну від Файо­ ля, котрий акцентував увагу на необхідності вироблення у всіх ад­ міністраторів почуття відповідальності, Урвік розглядає цю проблему значно ширше, досліджуючи питання про відповідальність у зв'язку з питанням про владу, повноваження. Він підкреслює, що недостатньо тільки накладати на адміністративний склад відповідальність за будь- яку діяльність, важливо також делегувати «необхідну владу для здійс­ нення такої відповідальності». Причому відповідальність осіб, які ма­ ють визначену владу, повинна бути «абсолютно в тих межах, які вста­ новлені для цієї посади». Вони повинні бути особисто відповідальні за всі дії своїх підлеглих.