2.3. Організаційні принципи управління Гьюлика-Урвіка

Найбільш відомими систематизаторами і популяризаторами у США класичної теорії управління є Лютер Гьюлик та Ліндал Ур-вік. У 1937 р. Гьюлик і Урвік редагували «Доповіді з питань науки адміністрації». Із 11 розділів у цьому збірнику два, «Замітки з теорії організації» і «Наука цінності та суспільна організація» — належать перу Гьюлика і два «Організація як технічна проблема» і «Функція адміністрування в аспекті 'робіт А. Файоля» — написані Урвіком. Вважаючи сферу діяльності адміністрації більш обширною і склад­ною, ніж це здавалося Файолю, Урвік тим самим повинен був його доповнити. У трактуванні Урвіка адміністративна діяльність включає в себе:

• планування — постановка у широкому аспекті необхідних для ви­ конання завдань і вказівки способів їх вирішення для досягнення мети, яка стоїть перед підприємством;

• організацію — створення формальної структури підлеглості, на базі якої здійснюється розподіл праці між виробничими підроз­ ділами, визначається і координується їх діяльність, спрямована на досягнення встановленої мети;

• комплектація штату — тобто всю роботу з особистим складом, підбір і підготовку кадрів, і створення необхідних умов для трудо­ вої діяльності;

• керівництво — тобто постійну функцію прийняття рішень та оформлення їх у вигляді наказів, інструкцій, розпоряджень;

• координацію—тобто забезпечення узгодженої дії всіх підрозділів підприємства, які утворюють завдяки координації єдине ціле;

• звітність — тобто забезпечення інформацією вищих інстанцій про хід роботи та організацію особистої інформації адміністрато­ ра і його підлеглих про'хід справ за допомогою звітів, доповідей, перевірок;

• складання бюджету — у вигляді фінансових планів бухгалтерії і фінансового контролю.

З цих семи елементів адміністративної діяльності, три — і органі­зація, й координація — безпосередньо взяті зі схем Файоля. Замість файолівського поняття «розпорядливість» з'являється поняття «керів­ництво». Урвік не виділяє як окремий елемент «контроль», який покри­вається у нього елементами «ввітність» і «складання бюджету». У той же час, якщо у Файоля робота з кадрами входить до функції «організа­ція», то в Урвіка вона виділяється як самостійний елемент («комплек­тація штату»).

Ця система елементів адміністрації стала у США відправним пун­ктом численних досліджень, книга А. Файоля була переведена на анг­лійську мову та видана лише у 1949 р.

Гьюлик і Урвік підкреслювали, що підхід до питань управління виходить із необхідності розглядання процесу управління як єдиного цілого, що складається на широкій основі. І все-таки у своїй більшості розроблені ними принципи стосуються взагалі лише формальної ор­ганізації. Вони такі:

1. Розподіл праці та спеціалізація.

2. Департаменталізація (на основі мети, процесу, клієнтури або місця). Визначають чотири форми спеціалізації адміністративних підрозділів.

По-перше, в основу спеціалізації може бути покладена ознака мети адміністративної діяльності, тобто всередині організації можна раціо­нально розподілити завдання, групуючи види діяльності, котрі сприя­ють досягненню однієї мети або вирішенню загального завдання.

По-друге, в основі спеціалізації може лежати й така ознака, як процес. У цьому випадку намагаються сконцентрувати в одному ад­міністративному підрозділі всі види діяльності, які характеризуються виконанням типових операцій.

По-третє, спеціалізація у відповідності з критерієм категорії насе­лення, яке обслуговується.

Четверте, в її основі може лежати географічний критерій, і тоді всі питання, пов'язані з конкретним географічним районом, розглядають­ся одним структурним підрозділом.

40

41

Є. К, Бабець, А. Г. Максимчук, В. П. Стасюк, А, ҐІ. Чернов ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Розділ 2 ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ