2.2. Концепція адміністративного управління

Поруч з питаннями побудови управління на рівні цеху (Ф. Тейлор) французьким дослідником Анрі Файолем (1841—1925) проводилося до­слідження більш загальних принципів управління. Він вважається най-видатнішим європейцем, який зробив свій внесок у класичну теорію управління. Американці називають його «французьким батьком» нау­кового управління.

А. Файоль був гірничим інженером, людиною творчою, з різно­манітними інтересами та широкою ерудицією. Найбільшу популярність він отримав у сфері адміністративної діяльності. Протягом 30-ти років він був керівником великої французької гірничодобувної і металургій­ної компанії «Комембо», котра в момент його призначення на пост ге­нерального керівника (1888 р.) знаходилася на межі банкрутства, а на час його відставки (1918 р.) стала одним із найбільш успішних фран­цузьких концернів. Його головна праця «Загальне та промислове уп­равління» була опублікована у 1916 р. Пішовши у відставку, останні

35

Є К. Бабець, А. Г. Максимчук, В. П. Стасюк, А. П. Чернов ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Розділ 2 ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ

роки життя А. Файоль присвятив організації французького центру ад­міністративних досліджень і намагався застосувати деякі зі своїх ідей для реорганізації суспільної адміністрації Франції. Основні ідеї:

• формулювання керівництвом персоналу організаційних цілей, шляхів захисту працівників і підтримка комунікацій;

• відповідальність менеджменту за розвиток;

• погляд на менеджмент як на професію, якої можна навчатися і в якій можна вдосконалюватися;

• наголос на широких функціях вищої ланки управління, пов'язаних з політикою організації;

• запропоновано універсальні управлінські розпорядження, метод синтезу концепцій менеджменту в єдину теорію. Обмеження:

• відсутність інтересу до соціальних аспектів управління;

• недостатнє використання наукової методології досліджень;

• висока кваліфікація, якої вимагали універсальні розпорядження. Він вперше узагальнив та сформулював усі функції, які зустріча­ ються на підприємствах. Іх можна розбити на шість груп:

1. Технічна функція — виробництво та обробка. Слід пам'ятати, що шість суттєвих функцій знаходяться у тісній залежності одна від одної. Наприклад, технічна функція не може здійснювати­ ся без наявності сировини, без можливості збуту, без капіталу, без страхових заходів та без передбачень.

2. Комерційна функція — покупка, продаж і обмін. Розквіт про­ мислового підприємства часто залежить як від комерційної функ­ ції, так і від технічної.

3. Фінансова функція — залучення коштів і розпорядження ними. Ніщо не здійснюється без участі цієї функції. Кошти потрібні на оплату праці персоналу, нерухомості, обладнання, сировини, на видачу дивідендів, безпосередні витрати тощо. Необхідне добре фінансове керівництво, щоб забезпечити підприємству кошти, щоб отримати, по можливості, більшу вигоду з коштів, які знаходяться у розпорядженні, щоб уникнути безглуздих позик під заставу.

36

4. Страхова функція — страхування й охорона майна осіб. Зав­ дання цієї функції — охороняти майно та осіб від пограбувань, вогню, повені; страхувати від страйків, нападів і взагалі будь-яких перешкод соціального характеру, які можуть принести шкоду підприємству.

5. Облікова функція — бухгалтерія, калькуляція, облік, статистика і т. ін. Це,орган зору підприємства. Ця функція повинна давати підприємству можливість знати, які ним були досягнуті результа­ ти і куди воно йде. Вона повинна давати повні, чіткі відомості сто­ совно економічного стану підприємства.

6. Адміністративна функція — це передбачення, організація, роз­ порядження, координування і контроль На жодній із п'яти попе­ редніх функцій не лежить завдання виробітку загальної програми роботи підприємства, добору його робочого складу, координуван­ ня зусиль, гармонізації дій. Ці операції не мають технічної функ­ ції, ні тим більше функції комерційної, фінансової, страхової або облікової. Вони утворюють особливу групу функцій, які звичайно називаються управлінням. Згідно з А. Файолю: управляти — зна­ чить передбачувати, організовувати, розпоряджатися, координу­ вати, контролювати.

Надамо коротку характеристику кожній із цих функцій.

Передбачення дає можливість угадати майбутнє і виробити про­граму дій.

Яке значення надають у ділових колах передбаченню, можна су­дити з вислову: «Управляти — це передбачати». Дійсно, якщо передба­чення не є на 100 % управління, то воно, у будь-якому випадку, складає його суттєву частину.

Організація — це процес забезпечення підприємства всім необ­хідним для його функціонування: сировиною, обладнанням, грошима, персоналом.

Цю сукупність можна розділити на дві складові: матеріальний організм та соціальний організм. Маючи необхідні матеріальні ре­сурси, персонал, соціальний організм повинен мати змогу виконувати шість функцій підприємства.

37

Є. К. Бабець, А. Г. Максимчук, В. П. Стасюк, А. П. Чернов ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Розділ 2 ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ

Розпорядливість — це спонукання персоналу належно пра­цювати. Коли соціальний організм побудовано, потрібно примусити його діяти.

Тут починається роль розпорядливості. Ця місія розподіляється між декількома керівниками підприємства, причому кожний бере на себе визначений обов'язок та несе відповідальність за його виконання.

Координація — це узгодження всіх операцій підприємства таким чином, щоб полегшити його функціонування та успіх. Це означає на­дати матеріальному і соціальному організмові кожного підрозділу на­лежні пропорції, щоб вони могли надійно та економно виконувати свої функції.

Контроль полягає у перевірці: чи все проходить згідно прийнятої програми, згідно наказам і встановленим принципам. Його метою є по­мітити помилки, щоб можна було їх виправити та уникнути повторен­ня. Він застосовується стосовно всього: речей, осіб, дій.

При такому розумінні управління не є ані винятковим привілеєм, ані особисто присвоєним.обов'язком начальника або директора під­приємства. Це функція, яка розподіляється між головою і членами со­ціального тіла, подібно іншим суттєвим функціям. Суть файолівської «адміністративної теорії» утворює 14 принципів управління, які засто­совуються, на думку Файоля, до всіх без винятку сфер адміністратив­ної діяльності:

1. Розподіл праці. Це спеціалізація, необхідна для ефективного ви­ користання робочої сили. Файоль застосовує цей принцип до всіх видів праці, як управлінської, так і технічної.

2. Влада та відповідальність. Влада — це право віддавати розпо­ рядження і сила, яка примушує їм підкорятися. На думку Файоля, влада і відповідальність пов'язані між собою, причому остання є наслідком першої і виходить з неї. Він бачить у владі поєднан­ ня офіційного й особистого. Офіційне засновано на займаній ад­ міністративній посаді. Особисте поєднує в собі розумовий розви­ ток, моральний рівень та інші фактори.

3. Дисципліна. Розуміючи дисципліну як «повагу узгоджень, розрахованих на те, щоб забезпечити старанність, енергійність

38

і зовнішнє виявлення поваги, Файоль підкреслює, що для підтри­мання дисципліни необхідні хороші керівники на всіх рівнях, які розсудливо використовують карні санкції.

4. Одноосібне керівництво. Це значить, що кожний співробітник повинен отримувати накази тільки від одного керівника.

5. Єдність керівництва. Згідно з цим принципом кожна сукупність видів діяльності, які переслідують одну і ту ж ціль, повинна мати одного керівника й один план. На відміну від принципу 4, це по­ ложення більш відноситься до організації «самого підприємства», ніж до персоналу.

6. Підлеглість індивідуальних інтересів загальним. Цей принцип потребує, щоб інтереси службовця або групи службовців не ста­ вилися вище інтересів підприємства.

7. Нагорода. Нагорода та форма оплати повинні бути справедливі і задовольняти персонал та підприємство.

8. Централізація. Мова йде про ступінь концентрації або розосеред­ ження влади. Конкретні обставини будуть визначати, який варіант «дасть найкращий результат».

9. Ієрархія. Файоль представляє її як ланцюг керівників від найви­ щого до найнижчого рівня. Це шлях, яким ідуть повідомлення, що спрямовані від вищої влади або адресовані їй.

10. Порядок. Файоль розділяє його на «матеріальний» і «соціальний». Загальновідома формула матеріального порядку: визначене місце для кожної речі і кожна річ на своєму місці. Формула соціального порядку є такою: визначене місце для кожної особи і кожна особа на своєму місці.

11. Справедливість. Лояльність і відданість персоналу повинні за­ безпечуватися поєднанням доброти та справедливості з боку ад­ міністраторів при спілкуванні з підлеглими.

12. Стабільність перебування на посаді. Файоль вважав, що над­ лишкова текучість кадрів являє собою і причину, і слідство по­ ганого управління, та вказував на пов'язані з цим небезпеку та витрати.

39

Є. К. Бабець, А. Г. Максимчук, В. П. Стасюк, А. П. Чернов ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Розділ 2 ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ