III. Клас Коралові поліпи

До цього класу належать морські тварини виключно поліпоїдні форми. Коралові поліпи здебільшого утворюють великі колонії, для підтримування яких в процесі еволюції розвинувся міцний вапняковий скелет.

Розрізняють дві великі групи коралових поліпів: восьмипроменеві (мають 8 щупалець) і шестипроменеві (кількість щупалець кратна 6). Рот веде в ектодермальну глотку, вкриту війчастим епітелієм. Вієчки постійно рухаються і женуть воду в кишкову порожнину, розділену перегородками, кількість яких у 8-променевих - 8, а 6-променевих - 6.

Живляться коралові поліпи планктоном, органічними рештками, що є у морській воді. Жертвами актиній стають риби, рачки.

Розмножуються брунькуванням, або статевим способом. Із заплідненого яйця розвивається личинка планула, яка схожа на інфузорію-туфельку і вкрита війками.

З часом планула прикріплюється до субстрату і перетворюється у поліп, а з нього формується колонія.

У тропічних і субтропічних частинах Атлантичного, Індійського і Тихого океанів поширені мадрепорові коралові поліпи з добре розвиненим вапняковим скелетом. Вони беруть участь в утворенні берегових рифів, бар'єрних рифів, що тягнуться вздовж берега на певній відстані від нього, та атолів-кільцеподібних коралових островів. із рифоутворюючих коралів добувають вапняк, який використовується як будівельний матеріал.

Скелет червоного корала, який поширений у Середземному морі та Атлантичному океані, поблизу Канарських островів, має різні відтінки - від світло-рожевого до темно-червоного, майже чорного. Вони використовуються для виготовлення ювелірних прикрас.Поодинокі коралові поліпи - актинії - позбавлені скелета. Вони яскраво забарвлені і нагадують фантастичні квіти. Тому їх називають анемони моря. Актинії можуть вступати в симбіотичні відносини з іншими тваринами. Так певні види актиній розташовуються на черепашках раків-самітників і захищають раків від ворогів. З іншого боку актинія використовує рака як засіб пересування, а також поїдає залишки його їжі. Один із середземноморських крабів завжди тримає у клешнях двох актиній, які слугують йому для захисту і для захоплення їжі: актинії ловлять здобич своїми щупальцями, а краб її відбирає.

Актинії існують у симбіозі із рибками-клоунами. Ці рибки ще мальками труться біля щупалець актинії і у них виробляється імунітет на отруту. Рибка-клоун вступає в суперечки з іншими рибами і підманює їх під щупальця актинії. Актинія захоплює обидві риби, але рибка-клоун легко випливає з-під щупалець, а інша гине і актинія її поїдає.

Актинії можуть розмножуватись поділом на двоє. Інші коралові поліпи розмножуються тільки статевим способом.

4. Клас Сцифоїдні медузи

До цього класу належать близько 200 видів, поширених виключно в солоних водоймах. Медузи мають складнішу будову, ніж поліпи, оскільки це плаваючі, рухливі організми, медузи на 98% складаються з води. Тіло їх прозоре, має форму дзвона або парасольки з опуклими та ввігнутими боками. У центрі вигнутої нижньої частини парасольки міститься ротовий отвір. Виштовхуючи воду з увігнутого боку парасольки, медуза дістає реактивний поштовх і рухається опуклою частиною парасольки вперед. Вода викидається завдяки скороченню м'язових відростків клітин ентодерми.

Нервова система характеризується утворенням скупчень нервових клітин гангліїв, розташованих навколо ротового отвору. У зв'язку з рухливим способом життя у медуз на відміну від поліпів вже є органи чуття. Вони знаходяться по краю дзвона в ропаліях - видозмінених щупальцях. Кожний із ропалій несе один статоцист. Він має вигляд замкненого міхурця, стінки якого вкриті чутливими нервовими закінченнями, а внутрішній вміст заповнений рідиною. Одна з клітин стінки міхурця видається в його середину особливим виростом, в якому розміщується вапняковий статоліт. Інші клітини стінок мають чутливі волоски, що направлені до виросту із статолітом. До цих клітин підходять відростки нервових клітин нервового кільця. Є припущення, що статоцисти служать не лише органами рівноваги, але й стимулюють скорочення дзвона, про що свідчить той факт, що медуза з вилученими статоцистами перестає рухатися.

Органи зору розміщуються біля основи щупалець і мають вигляд очних плям, що складаються з чутливих та пігментних клітин. Дещо складнішу будову мають органи зору, представлені очними ямками. Тут зорові та пігментні клітини лежать у невеликому заглибленні ектодерми. Іноді таке заглиблення заповнюється драглистою речовиною, що виконує функцію лінзи. Так виникає кришталик, що концентрує промені світла на сітківці, функції якої виконують ретинальні клітини.

В клітинах ропалій розташовуються видовжені кристалики солі, які утворюють кристалічну решітку за допомогою якої медузи уловлюють коливання інфразвукових хвиль. Цим пояснюється здатність медуз заздалегідь відчувати наближення шторму і завчасно відпливати від берегів.

Гастральна порожнина закінчується шлунком, який має радіальні канали. Шлунок разом із каналами утворює характерну для медуз гастроваскулярну систему, що виконує функції травної та кровоносної системи.

Живляться медузи планктоном та маленькими рибами. Розмножуються медузи тільки статевим способом.

З яєць медуз, які формуються внаслідок запліднення, виходять личинки, вкриті війками. Ці личинки нагадують інфузорію туфельку і називаються "планула". Планули плавають у воді, після чого осідають на дно і перетворюються на поліпи — сцифістоми. Поліп брунькується і потім поділяється на окремі блюдечка-ефіри. Ефіри розпливаються в різні сторони і з них формуються медузи.Розміри медуз можуть коливатися від декількох міліметрів до 2,5 м у діаметрі парасольки. Наприклад ціанея, або північна корона має до 2 м діаметр парасольки і щупальця до 15 м завдовжки. Вона поширена у Баренцовому та Білому морях.

Звичайними представниками фауни Чорного та Азовського морів є аурелія та коренерот. Аурелія має парасольку до 40 см в діаметрі. По краях парасольки розташовані чисельні короткі щупальця. Ротовий отвір оточений чотирма довгими ротовими лопатями, які нагадують вуха віслюка, від чого і походить назва - вухаста медуза. На відміну від аурелії коренерот не має щупалець і жалкі клітини розташовані по всій поверхні опуклої частини його парасольки та на ротових лопатях. 'Зустріч з чорноморським коренеротом може завершитися сильними "опіками", спричиненими дією жалких клітин.

На Далекому Сході поширена невелика медузка хрестовичок. Діаметр її парасольки до 2 мм, але її отрута має нервово-паралітичну дію. Людина після контакту з цією медузою втрачає свідомість на 15 хв і може загинути, якщо поруч немає когось, хто витягне її з води.

Таким чином, кишковопорожнинні тварини, це ті, у яких впродовж ембріонального розвитку закладається два шари клітин розмежованих мезоглею. Характерною ознакою тварин цього типу є наявність кишкової порожнини, яка бере участь у перетравленні їжі.

Завдяки появі нервової системи кишковопорожнинні здатні реагувати на подразнення зовнішнього середовища у вигляді рефлексів.

Морські кишковопорожнинні представлені як поліпами, так і медузами, причому у них виражена зміна поколінь, що розмножуються статево (медузи) та вегетативно (поліпи).

Питання для самоконтролю

1. Чому предковою групою багатоклітинних вважають колоніальних джгутикових?

1. Порівняйте гіпотезу гастреї Е.Гекеля та гіпотезу фагоцители І.Мечникова. Що між ними спільного і чим вони відрізняються?

2. На які класи поділяють тип Кишковопорожнинні?

3. Які особливості будови та життєдіяльності гідри прісноводної?

4. Як пристосовуються до умов існування інші представники класу Гідроїдні поліпи?

5. Які види коралових поліпів ви знаєте?

6. Які види симбіозів актиній з іншими тваринами ви знаєте?

7. В чому особливість розмноження сцифоїдних медуз?

8. Перерахуйте найбільш поширених представників класу сцифоїдних медуз.

Тема. Типи Червів

План

1. Тип Плоскі черви. Підвищення рівня організації у порівнянні з кишковопорожнинними.

2. Різноманітність плоских червів (клас Війчасті, Клас Сисуни, клас Стьожкові черви).

3. Тип Первинопорожнинні або Круглі черви. Загальна характеристика типу. Клас Нематоди.Найпоширеніші паразити людини,рослин, тварин. Особливості будови та розвитку паразитичних червів у зв’язку із способом життя. Поняття про гельмінтози і біологічні основи їх профілактики.

4. Тип Кільчасті черви. Прогресивні риси кільчастих червів. Класи Малощетинкові та Багатощетинкові. Особливості будови та розвитку у зв’язку з способом життя. Різноманітність представників. Значення червів у грунтоутворенні.

1. Тип Плоскі черви. Підвищення рівня організації у порівнянні з кишковопорожнинними.

До цього типу належать примітивно організовані двобічносиметричні тришарові тварини, що ведуть різноманітний спосіб життя. Більшість з них є паразитами людини, свійських та диких і тварин. Вільноіснуючі представники типу поширені у морях та прісних водоймах. Зрідка зустрічаються у вологих місцях суходолу. Довжина тіла плоских червів складає від долі міліметра до 30 м (наприклад, у стьожака кишечника кашалотів).

У плоских червів, на відміну від кишковопорожнинних, значно ускладнена організація. Наведемо найхарактерніші особливості типу.

1. Двобічна симетрія тіла. По-справжньому вона проявляється вперше у плоских червів, хоча у деяких представників всередині зберігається променева симетрія, що була характерна для кишковопорожнинних.

1. Плоскі черви - тришарові тварини. В процесі ембріонального розвитку в них відбувається закладка трьох зародкових листків ектодерми, що дає початок шкірі та похідним від неї, ентодерми, з якої формується кишечник з залозами та мезодерми, що закладається між двома першими шарами.

3. Наявність шкірно-м'язового мішка, який формується з одношарового епітелія та розміщеними під ним кількома шарами м'язів.

4. У плоских червів відсутня порожнина тіла. Простір між стінками тіла і внутрішніми органами заповнений паренхімою, що утворюється третім зародковим листком - мезодермою. Паренхіма виконує різноманітні функції: опорну, нагромадження запасних поживних речовин, виділення тощо.

5. Травна система плоских червів має примітивну будову і складається лише з двох відділів - передньої ектодермальної кишки та середньої, ентодермального походження, яка закінчується сліпо. Це означає, що надходження їжі до організму та дефекація неперетравлених решток відбувається через ротовий отвір. Така будова травної системи, особливо в тих випадках, коли середня кишка розгалужена, нагадує травну систему кишковопорожнинних тварин. У паразитичних форм травна система може повністю редукуватися.

5. Вперше в плоских червів з'являється спеціалізована система органів виділення, яка складається з системи розгалужених канальців, що замикаються в паренхімі особливими зірчастими клітинами, від яких у їхній просвіт спрямовані війки. Завдяки роботі цих війок, продукти виділення проганяються крізь систему канальців і виводяться назовні через видільні пори. Ці органи мають назву протонефридії.

5. Оскільки дихальна система у плоских червів відсутня, дихають вони усією поверхнею тіла, а для тих, що паразитують у внутрішніх органах людини або тварини, властиве анаеробне дихання. Це здатність організму розщеплювати складні органічні сполуки до простих без участі кисню з метою отримання енергії для життєдіяльності.

6. Кровоносної системи ці тварини не мають.

7. Нервова система представлена парними скупченнями нервових клітин (мозковими гангліями) на передньому кінці тіла. Від них відходять нервові тяжі, з'єднані між собою поперечними перемичками (комісурами). Органи чуття краще розвинені у вільноіснуючих видів, у яких вони представлені очима, органами рівноваги та системами дотику (нерухомі війки, до яких підходять нервові закінчення).

10. Статева система плоских червів, що є в переважній більшості гермафродитами, має складну будову. Гермафродити — це організми, які містять і жіночу і чоловічу статеві системи. Чоловіча статева система утворена сім'яниками, від яких відходять статеві протоки, та парувальним органом, який переносить чоловічі статеві клітини до жіночої статевої системи. Жіноча статева система представлена яєчниками, які продукують яйцеклітини, допоміжними залозами та системою статевих протоків. Запліднення у плоских червів внутрішнє. Воно може бути перехресним (між двома різними особинами одного виду) або відбувається внаслідок самозапліднення (у однієї особини).

У більшості вільноіснуючих плоских червів розвиток прямий (з яйця вилуплюється молода особина, схожа на дорослу). Паразитичні форми мають непрямий розвиток, у процесі якого личинка зазнає значних перетворень. При цьому для життєвого циклу багатьох паразитичних видів необхідною є зміна хазяїв - одного чи двох проміжних в яких відбувається нестатеве або партеногенетичне розмноження. Основним господарем є організм, в якому відбувається статеве розмноження паразита, а проміжним є організм, в якому відбувається нестатеве розмноження.

До типу плоских червів належать класи:

1. Війчасті черви, або Турбелярії.

1. Ксенотурбеліди.

2. Гнатостомуліди.

3. Сисуни, або Трематоди.

4. Аспідогастреї.

5. Моногенеї.

6. Стьожкові, або Цестоди.

7. Гіркотиліди.

8. Амфіліноїдеї.

Ми розглянемо лише найважливіші з них: Війчасті, Сисуни та Стьожкові.