- •§18.1. Правове регулювання промислового виробництва
- •18.1.1. Поняття матеріального виробництва та промисловості
- •Суспільне виробництво
- •18.1.2. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузях добувної промисловості
- •18.1.2.1. Правове регулювання використання надр в гірничодобувній промисловості. Гірничі підприємства
- •18.1.2.2. Правове регулювання господарської діяльності по добуванню енергоносіїв
- •18.1.2.2.1. Правове регулювання діяльності по добуванню вуглеводнів (нафти та газу)
- •18.1.2.2.2. Особливості правового регулювання добування кам’яного вугілля, бурого вугілля та торфу
- •18.1.2.2.3. Нормативно-правове регулювання добування, виробництва та споживання альтернативних видів палива
- •18.1.3. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузях переробної промисловості
- •18.1.4. Правове регулювання господарської діяльності з переробки продовольчої сировини
- •§18.2. Особливості правового регулювання господарської діяльності в електроенергетиці
- •18.2.1. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузі електроенергетики
- •18.2.1.1. Правовий статус енергії як об’єкта господарських прав та обов’язків
- •18.2.1.2. Державне регулювання електроенергетики
- •18.2.1.3. Правове регулювання виробництва, реалізації, передачі та споживання електроенергії
- •18.2.1.4. Обмеження права власності та монополізму у галузі електроенергетики
- •18.2.1.5. Правове регулювання господарської діяльності в сфері виробництва, реалізації та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел
- •§18.3. Господарсько-правове регулювання у сфері будівельної діяльності
- •18.3.1. Поняття будівництва
- •18.3.2. Види будівництва
- •18.3.3. Ліцензування господарської діяльності у будівництві
- •18.3.4. Суб’єкти відносин у сфері будівельної діяльності
- •18.3.5. Договірне оформлення будівельної діяльності та інвестицій у будівництво
- •18.3.6. Комплекс робіт зі створення об’єкта архітектури
- •§18.4. Правове регулювання господарських відносин у сільськогосподарському виробництві
- •18.4.1. Поняття та галузі сільського господарства
- •18.4.2. Організаційні форми сільськогосподарських підприємств
- •18.4.2.1. Селянське (фермерське) господарство
- •18.4.2.2. Колективне сільськогосподарське підприємство
- •18.4.2.3. Сільськогосподарський кооператив
- •18.4.2.4. Особисте селянське господарство
- •18.4.2.5. Фінансово-кредитні засоби підтримки сільськогосподарських виробників
§18.2. Особливості правового регулювання господарської діяльності в електроенергетиці
18.2.1. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузі електроенергетики
18.2.1.1. Правовий статус енергії як об’єкта господарських прав та обов’язків
В науці господарського прав не склалося єдиного підходу до визначення правового режиму енергії (теплової, електричної). Сумніву не викликає те, що енергія є об’єктом деяких договірних господарських зобов’язань. Однак у літературі вказується, що проблема полягає в тому, що оскільки енергія не є класичним предметом матеріального світу, то чи можна її вважати річчю? Завдяки своїм властивостям електрична чи інша енергія не може бути предметом низки договорів, наприклад зберігання чи договору майнового найму, оскільки вона споживається, а тому повернути її неможливо. Специфікою енергії як об’єкта прав також є неможливість її накопичення для промислового споживання, а також відсутня можливість побачити її як продукцію.
На думку деяких науковців, оскільки наріжним каменем під час ідентифікації будь-якого об'єкта як речі є його матеріальна природа, виникає питання про віднесення до роду речей такого об'єкта як енергія. Якщо визнавати енергію річчю, то логічно припустити, що на неї встановлюється речове право. Однак модель права власності не призначена для того, аби конструювати приналежність блага, яке не має матеріальної, зовнішньої форми, що дозволяє відокремити одне благо від іншого та закріпити його за власником. Навіть індивідуалізована енергія - наприклад, яка знаходиться в акумуляторі чи батарейці - не може бути об'єктом речового права, адже в ролі останнього виступає сам матеріальний носій, в якому зберігається енергія. В більшості ж випадків енергія є результатом виконання договірного зобов'язання постачальником. Тому стверджується, що енергію доцільно прирівняти до послуги, за винятками індивідуалізації в матеріальному носії та несанкціонованого підключення до електричної мережі (в останньому випадку матиме місце недоговірне зобов'язання з відшкодування збитків або внаслідок безпідставного збагачення)19.
На нашу думку, енергія виступає хай специфічним, однак об’єктом речових та зобов’язальних прав, на який поширюється правовий режим споживних речей, визначених родовими ознаками (адже виробництво та реалізація енергії підлягає кількісному обліку; крім цього, енергія споживається в момент її присвоєння). Також слід відзначити, що речовий, тобто юридичний, статус об’єкта господарських прав не залежить від форми його об’єктивізації, зокрема, у вигляді матеріального предмету. Господарському праву відомі речі, які взагалі втратили свою матеріальну оболонку (наприклад, безготівкові гроші та бездокументарні цінні папери), однак такі речі є повноцінними об’єктами права власності. Адже річ – не фізична велична, а юридичний статус, і наділятися таким статусом можуть будь-які фізичні об’єкти, включаючи енергію, рідину, газ тощо. Саме такий підхід стосовно енергії і знайшов своє закріплення у законодавстві України. Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»20 від 16 жовтня 1997 р. енергія – це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.