10. Охарактеризувати коефіцієнт швидкохідності та класифікацію відцентрових насосів за коефіцієнтом швидкохідності.

1. Відцентрові:

А. Тихохідні, що мають малий коефіцієнт швидкохідності (пs = 50ч90). З рівняння (3-19) слідує, що при постійній подачі і постійній частоті обертання, чому відповідає постійний діаметр горловини робочого колеса D0 (див. рис. табл. 3-1), коефіцієнт швидкохідності тим менше ніж більше набір. Для того щоб отримати великий натиск, необхідно збільшити діаметр робочого колеса D2. Тому тихохідні робочі колеса мають велике відношення діаметрів D2/D0, що досягає 3,0. Лопатки робочого колеса звичайно мають просту циліндрову форму із утворюючою циліндра, паралельної осі насоса.

-Би.. Нормальні (пs ? 80ч300). Збільшення швидкохідності, пов'язане із зниженням натиску, веде до зменшення діаметра робочого колеса виходу (D2/D0 = 2,5ч1,4). Для зменшення гідравлічних втрат на вході в робоче колесо, значення яких в загальному балансі анергии зростає у міру зниження натиску насоса вхідна ділянка лопаток виконується подвійної кривизни. При швидкохідності 80-160 ділянка виходу має циліндрову форму, а при швидкохідності 150—300 він виконується подвійної кривизни, щоб забезпечити лопатці більш плавну форму.

11. Охарактеризувати будову , призначення і особливості влаштування роторних та

роторно-поршневих насосів.

Насо́с ро́торний рос. насос роторный; англ. rotary pump; нім. Umlaufkolbenpumpe f — об'ємний насос з обертальним чи одночасно обертальним і зворотно-поступальним рухом робочих ланок. Витіснювачі здійснюють складний просторовий рух, але визначальним рухом при цьому є обертальний. У гідроприводах різних машин і, зокрема, гірничих найчастіше застосовують: радіально- та аксіально-поршневі, пластинчасті, шестерінчасті, ґвинтові Н.р.

Принцип дії та основні технічні показники Н.р. такі ж, як для поршневих насосів, але мають і певні відмінності:

• висока допустима частота обертання вала;

• компактність і, як наслідок, більша потужність на одиницю маси машини;

• реверсивність; підвищена надійність (як наслідок безклапанного розподілення рідини);

• можливість регулювання подачі шляхом зміни робочого об'єму машини.

До недоліків Н.р. слід віднести

• можливість запирання рідини (при безклапанному розподіленні);

• великі протікання рідини, що призводить до зниження к.к.д.;

• складніша конструкція.

Функцію поршня в роторно-поршневих виконує трьохвершинний ротор, що перетворює силу тиску газів в обертальний рух ексцентрикового валу. Рух ротора щодо статора (зовнішнього корпусу) забезпечується парою шестерень, одна з яких жорстко закріплена на роторі, а друга на бічній кришці статора. Сама шестерня нерухомо закріплена на корпусі двигуна. З нею в зачепленні знаходиться шестерня ротора який з зубчастим колесом як би обкатується навколо неї.  Вал обертається в підшипниках, розміщених на корпусі, і має циліндровий ексцентрик, на якому обертається ротор. Взаємодія цих шестерень забезпечує доцільне рух ротора щодо корпусу, в результаті якого утворюються три роз'єднаних камери змінного об'єму. Передавальне відношення шестерень 2:3, тому за один оборот ексцентрикового валу ротор повертається на 120 градусів, а за повний оборот ротора в кожній з камер відбувається повний чотиритактний цикл.  Газообмін регулюється вершиною ротора при проходженні її через впускний і випускний вікно. Така конструкція дозволяє здійснювати 4-тактний циклу без застосування спеціального механізму газорозподілу. 

Переваги і недоліки РПД  Всі частини роторного двигуна постійно обертаються в одному напрямку, що не створює вібрації, пов'язаної зі змінним напрямком руху поршнів, властивою звичайним двигунів.  Поряд з незаперечними перевагами у двигуна Ванкеля існують і серйозні конструктивні недоліки, подолати які вкрай складно.  Камера згоряння роторного двигуна має в плані форму серпа. Тому при тому ж обсязі, що і у циліндричної камери звичайного мотора, площа її поверхнінабагато більше.  Наслідок - велика теплонавантаженому двигуна і менший тепловий ККД.  Крім того, серповидна форма не дозволяє організувати вихровий наповнення камери згоряння, щоб домогтися повного згоряння паливоповітряної суміші.  Звідси гірша, в порівнянні з поршневими двигунами, економічність і проблеми з викидом шкідливих речовин.  Настільки ж великий список технологічних недоліків. На першому місці - сам процес виготовлення статора складної форми з зносостійкої робочою поверхнею.  Труднощі ще й у тому, що статор повинен успішно протистояти температурним деформаціям: на відміну від звичайного мотора, де теплонавантаженому камера згоряння частково охолоджується у фазі впуску і стиснення свіжої робочою сумішшю, тут процес згоряння завжди відбувається в одній частині двигуна, а впуск - в іншій .  Ще одна проблема - ущільнення ротора. Якщо в поршневому моторі кільця стикаються з дзеркалом циліндра тільки однієї робочої кромкою і під постійним кутом, то ущільнення на вершинах ротора стосуються статора під постійно змінюються кутами, що призводить до великих навантажень на їх межі.  Крім того, ці ущільнення працюють в умовах обмеженої мастила і поганого тепловідведення - для їх змащування доводиться додатково впорскувати масло прямо у впускний колектор. Неважко здогадатися, що екологічних показників мотора це теж не покращує.