4. Гарантії та механізми захисту прав і свобод: поняття й види.

Розповідь учителя

Права людини — це категорія можливої поведінки особи; їх реалізація за­лежить лише від бажання конкретної людини. Держава не може і не повинна примушувати до використання прав. Водночас сучасне демократичне сус­пільство не може нормально функціонувати без використання його членами своїх прав і свобод. Ось чому держава не може обмежуватись лише юридич­ною фіксацією прав людини, вона має їх забезпечити (гарантувати) не тільки правовими, а й економічними, політичними та культурними засобами.

Гарантії прав і свобод людини і громадянина — це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною і грома­дянином.

Найвищою гарантією прав і свобод людини і громадянина є конституцій­ний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції Укра­їни та законів України, приписах природного права та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Крім цього, розрізняють соціально-економічні, політичні та юридичні га­рантії.

Соціально-економічні гарантії передбачають наявність певної матеріаль­ної основи, соціальної стабільності, динамічної економіки, які забезпечили б реалізацію прав, свобод і обов’язків.

Під політичними гарантіями розуміють спрямованість політики держави на формування умов із забезпечення належного рівня життя людини; ста­більність політичних структур; належний рівень політичної культури в сус­пільстві.

Юридичні гарантії охоплюють усі правові засоби, які забезпечують реалі­зацію прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.

При цьому, крім внутрішньодержавних, передбачені також міжнародно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина. Стаття 55 Конституції України проголошує, що кожний має право після використання всіх націо­нальних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів між­народних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Механізми захисту прав людини і громадянина — це заходи, що приво­дять до відновлення порушених прав неправомірними діями і відповідаль­ності особи, яка вчинила ці правопорушення.

Суб’єктом, на якого покладаються обов’язки щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, є держава. Роль держави як головного га­ранта прав і свобод людини і громадянина закріплена в Конституції України, і ця її функція реалізується за допомогою різних правових засобів через усю систему органів державної влади.

До системи органів, які захищають і гарантують права людини і громадя­нина, входять:

1. Верховна Рада України;

2. Президент України;

3. Кабінет Міністрів України;

4. центральні та місцеві органи державної виконавчої влади;

5. органи місцевого самоврядування;

6. Служба безпеки України;

7. прокуратура;

8. суд;

9. політичні партії і громадські організації, профспілки;

10. міжнародні судові установи;

11. міжнародні організації.

Особливе місце в цій системі посідає Президент України, який є гарантом прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України).

Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод людини і громадя­нина через відповідну законодавчу діяльність (ст. 92 Конституції України), призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 101 Конституції України).

Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і сво­бод людини і громадянина (ст. 116 Конституції України).

Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну допо­відь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями неза­лежно від форми власності та їхніми посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадя­нина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.

Важливу роль у гарантуванні прав і свобод людини і громадянина в пра­вовій державі відіграють суди. Судовий захист прав і свобод людини і гро­мадянина здійснюють як суди загальної юрисдикції, так і Конституційний Суд України. Зокрема, Закон України «Про Конституційний Суд України» (ст. 43 Конституції України) передбачає, що суб’єктами права на конститу­ційне звернення з питань подання висновків Конституційним Судом Укра­їни в справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституцій­них прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Водночас функції щодо створення належних умов для реалізації прав, сво­бод і обов’язків виконують не лише органи державної влади. Відповідну роль відіграють також органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян.

Сучасний міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини охоплює міжнародні організації та установи, що безпосередньо розглядають питання, пов’язані з порушенням прав і свобод людини, а саме:

1. Центр із прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН.

2. Комісія з прав людини ООН.

3. Спеціальні органи ООН — Комітет із прав людини (Міжнародний пакт про громадянські й політичні права), Комітет з економічних, соціальних та культурних прав (Міжнародний пакт про економічні, соціальні та куль­турні права), Комітет із прав дитини (Конвенція про права дитини), Ко­мітет із ліквідації расової дискримінації (Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації), Комітет проти застосування катувань (Кон­венція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижую­чих гідність видів поводження і покарання).

4. Верховний комісар ООН із заохочення і захисту всіх прав людини (із прав людини).

5. Європейський суд із прав людини. У громадян України можливість звер­татися до Європейського суду з’явилася після вступу України до Ради Єв­ропи й прийняття 17 липня 1997 р. Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 p., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Усі скарги до Європейського суду надсилаються за адресою: European Court of Human Rights, Council of Europe/BP 431 R6 67006, Strasburg Cedex France.