3.Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (статті 303-308 кпк).

Кримінальною процесуальною формою реалізації конституційного права людини на судовий захист є передбачений гл. 26 КПК порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора, слідчого, судді під час досудового розслідування. Його нормативне закріплення в окремій главі КПК підкреслює особливе значення цієї процедури як гарантії захисту інших прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Глава 26 КПК включає чотири окремі порядки оскарження під час досудового розслідування, які відрізняються предметом оскарження, суб’єктом оскарження, суб’єктом та процедурою розгляду та вирішення скарги, а саме:

1) оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування;

2) оскарження недотримання розумних строків;

3) оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування;

4) оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора.

Мета впровадження цієї процедури полягає у забезпеченні невідкладним судовим захистом прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження. Саме потреба у невідкладному судовому захисті обумовила необхідність надання цим суб’єктам можливості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Предмет оскарження визначено у ч. 1 ст. 303 КПК вичерпним переліком. Це означає, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого судового засідання за правилами статей 314-316 КПК. Водночас рішення, дії чи бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, такі під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише два різновиди рішень: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки (п. 4 Інформаційного листа від 09.11.2012 ВССУ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»).

Здійснення судового контролю за скаргами на інші рішення та дії слідчого чи прокурора, які не вказано у ст.303 КПК, вже після завершення досудового розслідування і не може розглядатися як порушення права на судовий захист, оскільки ст. 55 Конституції України (яка гарантує це право) не встановлює конкретної процедури його peaлізації та не виключає можливості судової перевірки скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора і після направлення кримінального провадження до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 303 КПК предметом судового оскарження під час досудового розслідування є рішення, дії та бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора.

Перелік рішень слідчого, прокурора, які відповідно до ст. 303 КПК можуть бути оскаржені, включає:

1) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування, яке може бути оскаржено потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

2) рішення слідчого про закриття кримінального провадження, яке може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

3) рішення прокурора про закриття кримінального провадження, яке може бути оскаржено заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

4) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим, яке може бути оскаржено особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

5) рішення слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки, яке може бути оскаржено особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

6) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, яке може бути оскаржено особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

7) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими гл. 39 КПК, яке може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Указані рішення викладаються у відповідних процесуальних документах.

До предмета судового оскарження включаються також і дії органів досудового розслідування чи прокурора. Аналіз ч. 1 ст. 303 КПК дозволяє дійти висновку, що під час досудового розслідування допускається оскарження дій слідчого і прокурора лише при застосуванні заходів безпеки (п. 6 ч.1 ст.303 КПК).

Складовою предмета оскарження є бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора, тобто невиконання певних дій або неприйняття рішень у випадках, коли закон передбачає їх здійснення чи прийняття і встановлює для цього певний строк. Бездіяльність слідчого чи прокурора як складова предмета оскарження може полягати в такому:

1) у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Відповідно до п.1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 № 69, цей строк обчислюється таким чином: а) заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об’єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо); б) у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку строк обчислюєтья з моменту надходження заяви слідчому, прокурору;

2) у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК, тобто невинесенні прокурором постанови про повернення тимчасово вилученого майна за відсутності підстав для вилучення майна;

3) у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий чи прокурор зобов’язані вчинити у визначений КПК строк;

4) при застосуванн заходів безпеки (п.2 Листа від 09.11.2012).

Процесуальним документом, який ініціює судово-контрольне провадження, є скарга. Її подача має правовим наслідком виникнення нових кримінальних процесуальних відносин у межах цього виду провадження. Під скаргою в судово-контрольному провадженні розуміють подане до суду у встановленому законом порядку письмове звернення особи, чиї права, свободи та законні інтереси порушені (або можуть бути порушені) діями, бездіяльністю чи рішенням слідчого чи прокурора, або її захисника, представника чи законного представника, яке ініціює окреме судово-контрольне провадження з перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності, визначає його зміст і межі, а також містить вимоги стосовно скасування незаконного рішення, припинення дії або зобов’язання вчинити певні дії відповідно до закону.

Скарга має відповідати певним вимогам щодо її форми та змісту. Зокрема, у ній мають бути зазначені назва суду, до якого вона подається; відомості про особу скаржника із зазначенням його процесуального положення, зареєстрованого місця проживання чи перебування або місця тимчасового знаходження, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; дія, бездіяльність чи рішення слідчого або прокурора, якими завдано шкоди правам та законним інтересам цієї особи; службова особа, яка постановила рішення або вчинила дію чи бездіяльність; прохання особи, яка подала скаргу, адресоване суду; перелік документів, які додаються до скарги; дата подачі скарги та підпис скаржника або особи, яка подає скаргу в її інтересах.

Частина 1 ст.304 КПК встановлює строк оскарження під час досудового розслідування протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії або бездіяльності. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк оскарження в такому випадку обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог статей 32, 33 КПК щодо територіальної та інстанційної підсудності.

По скарзі, яка надійшла до суду, слідчий суддя приймає одне з таких рішень:

1) про повернення скарги;

2) про відмову у відкритті провадження по розгляду скарги;

3) про відкриття провадження та призначення скарги до розгляду;

4) про закриття провадження по розгляду скарги.

Скарга повертається особі, яка її подала, якщо вона: а) подана особою, яка не має права подавати скаргу; б) не підлягає розгляду в цьому суді; в) подана після закінчення десятиденного строку і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ч.2 ст.304 КПК). Відповідно до п.5 Листа від 09.11.2012 слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об’єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.

Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. На ухвалу слідчого судді про повернення скарги протягом п’яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Згідно з ч.7 ст.304 КПК повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яку було повернуто у зв’язку із пропущенням встановленого процесуального строку.

Закон передбачає лише одну підставу для постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження по розгляду скарги-якщо скаргу подано на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч. 4 ст. 304 КПК), тобто не передбачені в ч. 1 ст. 303 КПК. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження по розгляду скарги надсилається особі, яка її подала, разом зі скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку.

За загальним правилом, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування згідно з ч. 1 ст. 305 КПК не зупиняє виконання рішення чи дії слідчого, прокурора. Разом з тим слідчий чи прокурор мають право самостійно скасувати рішення або припиняти дію чи бездіяльність.

Слідчий суддя вмотивованою ухвалою закриває провадження по розгляду скарги, якщо: а) слідчий чи прокурор самостійно скасують рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 та 6 ч. 1 ст. 303 КПК, припинять дію чи бездіяльність, які оскаржуються; б) прокурор відповідно до ч. 5 ст. 284 КПК скасує постанову слідчого про закриття кримінального провадження у зв’язку з її незаконністю чи необґрунтованістю (ст. 305КПК). У пункті 10 зазначеного Листа підкреслюється, що інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані чи припинені слідчим чи прокурором.

Якщо скарга відповідає вимогам закону та за відсутності підстав для прийняття рішень про повернення скарги, відмову у відкритті провадження або про закриття провадження, слідчий суддя постановляє ухвалу про відкриття провадження та призначає скаргу до розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК скарга на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду, за винятком скарги на рішення про закриття кримінального провадження, яка повинна бути розглянута не пізніше п’яти днів.

Провадження по скарзі в суді починається з моменту її реєстрації, яка здійснюється в день надходження її до суду. Згідно із ч. 2 ст. 35 КПК скарга підлягає обов’язковій реєстрації вавтоматизованій системі документообігу суду. Під час реєстрації скарги автоматизованою системою документообігу здійснюється визначення слідчого судді, який буде розглядати скаргу. Реєстрація скарги є правовою підставою для проведення всіх подальших процесуальних дій суду, пов’язаних із її розглядом та вирішенням, які в сукупності становлять зміст окремого судово-контрольного провадження.

Про день і час судового розгляду скарги слідчий суддя повинен повідомити особу, яка подала скаргу, її захисника, представника одразу ж після його призначення, адже забезпечення особистої участі цих осіб у судовому засіданні є однією з гарантій справедливої судової процедури. У справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ, розглянувши скаргу на порушення п.1 ст.6 КЗПЛ, зазначив, що принцип рівності сторін як одна зі складових ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає надання кожній зі сторін розумної можливості відстоювати свю позицію у справі в умовах, які не ставлять її в істотно менш сприятливе становище порівняно з опонентом. У зв’язку із цим розгляд скарги не може відбуватися за відсутності особи, яка подала скаргу, або її захисника, представника.

Висловлення позиції слідчого, прокурора також є важливим для прийняття законного та обґрунтованого рішення за скаргою. Але встановлення у ст. 306 КПК обов’язкової участі останніх при розгляді скарги не є перешкодою для розгляду скарги по суті за їх відсутності. Тому вказівка про обов’язковість участі слідчого, прокурора не суперечить положенню, згідно з яким скаргу може бути розглянуто і за їх відсутності. Утім, відповідно до п. 11-1 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 №4-гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», прокурори та слідчі прокуратури, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються в судовому порядку, повинні брати участь у розгляді таких скарг. При підготовці до участі в судовому засіданні вони мають вирішувати питання щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень самостійно.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора відповідно до ч.1 і ст.306 КПК розглядаються згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК, з урахуванням тих особливостей, які притаманні даному судовому провадженню. Слідчий суддя розглядає скаргу в судовому засіданні. У призначений для розгляду скарги час слідчий суддя відкриває судове засідання й оголошує, яка скарга буде розглядатися. Секретар судового засідання доповідає слідчому судді про явку учасників судового засідання, а також повідомляє про здійснення повного фіксування судового розгляду та про умови фіксування судового засідання.

Далі слідчий суддя представляється учасникам судового засідання, оголошує прізвище прокурора, захисника, секретаря судового засідання, роз’яснює скаржнику і належне йому право відводу та запитує його, чи заявляє він проти будь-кого відвід. Питання про відвід вирішується у порядку, встановленому статтями 75-81 КПК.

Після виконання цих дій судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам’ятку про їхні права та обов’язки, а слідчий суддя у разі необхідності роз’яснює їх учасникам судового провадження.

По закінченні підготовчих дій слідчий суддя оголошує про початок судового розгляду. Судовий розгляд починається з оголошення особою, яка подала скаргу, її змісту, після чого слідчий суддя заслуховує пояснення цієї особи, прокурора, а також допитує інших осіб, які з’явилися за викликом до судового засідання. При розгляді скарги слідчий суддя досліджує надані сторонами матеріали.

Після дослідження судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення скарги, а також наявних матеріалів, вислуховування пояснень сторін слідчий суддя опитує учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У випадках заявления клопотань слідчий суддя їх обговорює і розв’язує, про що постановляє ухвалу. Після розв’язання клопотань і виконання додаткових дій слідчий суддя оголошує про закінчення з’ясування обставин та перевірки їх матеріалами та переходить до судових дебатів. Дебати проводяться в порядку, передбаченому ст. 364 КПК, і полягають у промовах особи, яка подала скаргу, її представника, законного представника, захисника та прокурора. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками.

По закінченні судових дебатів слідчий суддя негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановления ухвали, про що оголошує присутнім у залі судового засідання.

За результатами розгляду скарги слідчий суддя постановляє ухвалу, якою може задовольнити скаргу повністю чи частково або відмовити в її задоволенні.

У разі задоволення скарги слідчий суддя постановляє вмотивовану ухвалу, якою:

1) скасовує рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним;

2) зобов’язує припинити дію у випадку визнання її незаконною;

3) зобов’язує вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ч.З ст.307 КПК). В останньому випадку особі надається можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки постанова про закриття кримінального провадження перешкоджає його подальшому руху, а тому й доступу до правосуддя.