21

Лекція 16: Особливості досудового розслідування кримінальних проступків. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Зміст

1. Поняття кримінального проступку.

2. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (статті 303-308 КПК)

4. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування (статті 309, 310 КПК)

5. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора (статті 311-313 КПК)

Для самостійного вивчення:

6. Оскарження недотримання розумних строків (ст. 308 КПК).

1.Поняття кримінального проступку.

Запровадження у національне законодавство нового різновиду кримінальних правопорушень - кримінальних проступків обумовлено здійснюваною у нашій державі політикою гуманізації кримінального законодавства та економії кримінальної репресії.

Розробка та прийняття найближчим часом закону України про кримінальні проступки відповідає положенням, які містяться у Рекомендаціях № 6 R (87) Комітетуміністрів Ради Європи державам-членам «Відносно спрощення кримінального правосуддя», та сприятиме зближенню законодавства України та розвинених європейськихкраїн, багато з яких вже реалізували ідею поділу кримінально караних діянь на злочини та кримінальні проступки. Отже, відповідно до розд. X КПК «Прикінцеві положення», норми КПК, які стосуються кримінального провадження щодо кримінальних проступків, будуть введені в дію одночасно з набранням чинності законом України про кримінальні проступки.

Під кримінальним проступком пропонується розуміти передбачене законом України про кримінальні проступки діяння (дію або бездіяльність), що не містить великої суспільної небезпеки, вчинене осудною особою, яка досягла на момент його вчинення віку відповідальності за нього, та за яке не передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.

Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється відповідно до загальних правил досудового розслідування, встановлених КПК, з урахуванням положень гл. 25 КПК.

2.Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.

Зупинимося на особливостях досудового розслідування кримінальних проступків.

1. Першою важливою характерною ознакою досудового розслідування кримінальних проступків є те, що його процесуальний порядок являє собою спрощену форму кримінального провадження і здійснюється у формі дізнання (п. 4 ч.1 ст. 3, ст. 215 КПК).

Під дізнанням розуміється заснована на законі правозастосовна діяльність уповноважених осіб, спрямована на розслідування кримінальних проступків та забезпечення вирішення завдань кримінального провадження.

Дізнання у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків здійснюється слідчими підрозділами органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань (ч.1ст. 38,ст.216 КПК).

При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть також здійснювати співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податковогозаконодавства(ч.3ст.38 КПК).

Відповідно до ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинений кримінальний проступок або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального проступку, зобов’язаний внести відомості до ЄРДР та розпочати дізнання. Слідчий або співробітник оперативного підрозділу, який здійснюватиме дізнання, визначається керівником органу досудового розслідування.

2. Особливістю досудового розслідування кримінальних проступків є також закріплення законодавцем у КПК обмежень у застосуванні запобіжних заходів під час досудового розслідування кримінальних проступків. Специфіка здійснення провадження стосовно кримінальних проступків передбачає, що під час їх розслідування не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст.299 КПК). Ці обмеження введено у зв’язку з тим, що за вчинення кримінальних проступків законом не буде передбачено застосування покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, суспільна небезпечність кримінальних проступків, порівняно зі злочинами, є значно меншою, тому і процесуальний вплив на особу, яка вчинила кримінальний проступок, повинен бути пропорційним вчиненному діянню.

Ураховуючи цю обставину, до підозрюваного можуть обиратися лише запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання чи особистої поруки. До того ж зазначені запобіжні заходи можуть обиратися лише слідчим суддею і тільки у випадках, передбачених КПК, що по суті і є процессуальною гарантією додержання прав особи у кримінальному провадженні.

3. Законодавцем встановлені також обмеження у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування кримінальних проступків. Відповідно до ст. 300 КПК їх проведення під час дізнання забороняється.

4. Особливістю розслідування кримінальних проступків є йте, що матеріали досудового розслідування щодо кримінального проступку не можуть бути об’єднані в одне провадження з матеріалами досудового розслідування щодо злочину (ч.2ст.217КПК). Якщо до ЄРДР внесено відомості про кримінальний проступок та розпочато дізнання, під час якого встановлено, що дії особи є злочином, то в ЄРДР вносяться відомості про злочин і кримінальне провадження продовжується за правилами досудового слідства. Якщо в такій ситуації особі було повідомлено про підозру, то окрім внесення відповідних відомостей до ЄРДР повинно бути відповідно до вимог ст. 279 змінено повідомлення про підозру.

5. Ще однією характерною ознакою провадження по кримінальних проступках є його строки. Оскільки, як вже було зазначено, дізнання щодо кримінальних проступків є спрощеною формою кримінального провадження, а кримінальні проступки найчастіше вчинюються в умовах очевидності, законом у п. 1 ч. 1 ст. 219 КПК встановлено скорочений строк досудового розслідування кримінальних проступків. Зокрема, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку. Цей строк може бути продовжений внаслідок складності провадження в порядку, передбаченому ст. 295 КПК, районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором, але не більше ніж до двох місяців (п.1ч. 2 ст. 219, ч. 1 ст. 294 КПК). Подальше продовження строку дізнання закон не передбачає. Вирішуючи питання про продовження строку дізнання, уповноважений прокурор повинен враховувати, що цей строк 1) не повинен перевищувати двох місяців; 2) слідчий повинен мати можливість за п’яь днів до закінчення цього граничного строку чи визначеного ним іншого строку подати на затвердження прокурору передбачені ст. 301 КПК процесуальні документи.

6. Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими гл. 24 КПК. Разом з тим закон також передбачає деякі особливості. Зокрема, слідчий зобов’язаний у найкоротший строк (що обумовлено засадою розумності строків (ст. 28 КПК)), але не пізніше двадцяти п’яти днів після повідомлення особі про підозру, подати прокурору на затвердження один із документів, що свідчать про закінчення дізнання щодо кримінального проступку, а саме: 1) проект рішення про закриття кримінального провадження, тобто проект постанови про закриття кримінального провадження; 2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 4) клопотання про продовження строку досудового розслдування у разі складності провадження і неможливості його закінчення у місячний строк (ст. 30 КПК).

Вимога стосовно подання слідчим прокурору лише проекту постанови про закриття кримінального провадження обумовлена обов’язком сааме прокурора прйняти рішення про закриття кримінального провадження.

У разі необхідності прокурор може самостійно оформити вказані процесуаьні документи, якщо вони мають недоліки структурного або стилістичного характру, виклад висновків здійснено за відсутності аналізу доказів, резолютивні частини документів суперечать їх описовим частинам тощо.

Оскільки норми гл. 25 КПК є спеціальними відносно положень гл. 24 КПК, які врегульовують форми закінчення досудового розслідування, то слідчий при провадженні дізнання не має права, на відміну від провадження щодо злочинів, самостійно винести постанову про закриття кримінального провадження у разі відсутності події кримінального правопорушення( п. 1 ч.1 ст. 284 КПК), відсутності в діянні складу кримінального правопорушення ( п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК), набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою( п.4 ч.1 ст.284 КПК). Це рішення має право прийняти при здійсненні дізнання тільки прокурор ( п. 1 ч. 3 ст. 301 КПК).

Клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності направляється до суду також прокурором (ст. 287 КПК), тому слідчий у разі наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності складає лише проект такого клопотання і подає його прокурору.

Обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру за результатами дізнання складається слідчим і затверджується прокурором у порядку, встановленому статями 291-293 КПК.

Обвинувальний акт, що складається за результатами дізнання, може бути двох видів: перший направляється до суду з реєстром матеріалів до судового розслідування в порядку ст. 291 КПК; другий направляється до суду з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні (ст. 302 КПК).

Після перевірки матеріалів досудового розслідування та їх узгодження із запропонованим слідчим процесуальним рішенням прокурор до спливу тридцятиденного терміну після вручення особі повідомлення про підозру зобов’язаний здійснити одну із таких дій:

1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Отже, необхідно звернути увагу, що оскільки слідчий повинен подати на затвердження прокурору один із зазначених у ч.2 ст.301 КПК документів не пізніше двдцяти п’яти днів після повідомлення особі про підозру, а прокурор, як зазначено, зобов’язаний прийняти передбачене ч.3 ст.301 КПК рішення чи вчинити певну дію до спливу тридцятиденного терміну після вручення особі повідомлення про підозру, то можна зробити висновок, що прокурор має у своєму розпорядженні п’ять днів.

Оскільки до судове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється, як вже було зазначено, згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК, то можна зробити висновок і про те, що з моменту повідомлення особі про підозру під час дізнання також можуть бути укладені угоди між потерпілим та підозрюваним про примирення та між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості (статті 468-473 КПК). Крім того, якщо підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком; підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження не встановлено; наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, дізнання може бути зупинено (статті 280-282 КПК).

Відкриття матеріалів дізнання іншій стороні здійснюється в порядку, передбаченому ст. 290 КПК.

7. Ще однією особливістю дізнання є можливість розгляду обвинувального акта щодо кримінального проступку у спрощеному судовому провадженні (статті 302, 381, 382 КПК), яке являє собою процедуру розгляду матеріалів кримінального провадження по суті без проведення судового розглядування у судовому засіданні за відсутності обвинуваченого та потерпілого. Для цього на завершальному етапі досудового розслідування, а саме під час складання обвинувального акта слідчим, його затвердження та надсилання до суду прокурором останнім вноситься відповідне клопотання. Таке клопотання може вноситися лише за умови, що підозрюваний беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує протии такого розгляду (ст. 302 КПК).

Відмова учасників від дослідження в судовому засіданні фактичних обставин кримінального проступку означає, що між ними відсутній правовий спір щодо зібраних у провадженні доказів та процедури їх отримання. У цих випадках можна стверджувати, що такі засади кримінального провадження, як змагальність, диспозитивність, безпосередність дослідження показань, речей і документів, та інші не порушуються.

Слідчий, прокурор зобов’язані роз’яснити підозрюваному зміст встановлених на досудовому розслідуванні обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, слідчий, прокурор мають впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Для цього шляхом опитування підозрюваного та потерпілого слідчий, прокурор отримують відповіді на такі запитання: чи не оспорюють вони фактичні обставини кримінального провадження та зібрані на їх підтвердження докази, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи згодні вони із заявленим клопотанням, чи відсутній на цих осіб будь-який тиск або погрози, чи усвідомлюють вони наслідки задоволення такого клопотання у вигляді обмеження можливості апеляційного оскарження. При цьому слідчий, прокурор повинні враховувати інтелектуальні та психологічні особливості підозрюваного та потерпілого щодо визначення правильності розуміння ними змісту фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та відсутності сумнівів у добровільності їх позицій.

Після виконання вказаних дій прокурор приймає рішення про направлення обвинувального акта до суду, в резолютивній частині якого зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додається складена у присутності захисника письмова заява підозрюваного щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, а також заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку. До обвинувального акта додаються матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості, до яких належить перш за все протокол допиту підозрюваного, в якому зазначено таке визнання, а також документи, що підтверджують добровільне відшкодування завданої шкоди (повернення майна, грошову компенсацію, оплату лікування потерпілого тощо).

У разі надходження до суду клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні суд має право у п’ятиденний строк розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та ухвалити вирок (статті 381, 382 КПК).

Таким чином, спрощений порядок розгляду обвинувального акта дозволяє уникнути необгрунтованого затягування кримінального провадження та у найкоротші строки ухвалити судове рішення і звернути його до виконання.