Метод ассоциации
При подготовке проекта нередко возникает необходимость принять новое решение, что вызвано неудовлетворенностью существующей практикой. В связи с этим встает вопрос, как улучшить положение, найти более рациональный и эффективный способ управления. В этом случае наиболее приемлема ассоциация, когда решение социальной проблемы в другой сфере общественной жизни подсказывает путь, по которому легче прийти к цели. Своеобразный вариант ассоциации в проектировании – приспособление, когда оправдавший себя в иной ситуации опыт решения проблем применяется к интересующему объекту. Метод ассоциации может использоваться через модификацию. С учетом накопленных знаний разрабатываются подходы, которые позволяют серьезно видоизменять объект воздействия. Метод ассоциации связан и с устранением прежних принципов функционирования объекта, и с заменой их новыми исходными положениями, ведущими к коренному преобразованию проектируемых данных. Этот метод называется полной реорганизацией. Метод ассоциации предполагает сочетание приемов приспособления, модификации и полной реорганизации.
Метод мозгового штурма
В процессе проектирования возможны ситуации, не похожие на упомянутые выше и ставящие принципиально новые проблемы. В этих случаях применяется метод мозгового штурма, когда мобилизуется весь имеющийся интеллектуальный запас: объявляется своеобразный конкурс идей, способных значительно продвинуть поиск оптимального решения проблем того или иного проекта. Этот метод, обоснованный в 1939 г. Осборном, связан с генерацией идей, с их равноправной конкуренцией, с возможностью сопоставления. Мозговой штурм осуществляется посредством коммуникативного взаимодействия, в котором обсуждаются различные проекты, осуществляются оценки, экспертиза фактов, полемика мнений.
Методика синектики
Это один из вариантов метода мозгового штурма. При синектическом штурме допустима критика, которая позволяет развивать и видоизменять высказанные идеи. Этот штурм ведет постоянная группа. Её члены постепенно привыкают к совместной работе, перестают бояться критики, не обижаются, когда кто-то отвергает их предложения.
Тезаурусный (от греч. θησαυρός – сокровище) метод, когда осуществляется полномерный сбор сведений, охваты-вающих смысловые структуры реальности с целью предопределения различных отклонений и оказания социального воздействия на комплекс социально-ориентированных институтов, социальных явлений и процессов.
3. Этапы проектирования
Технология социального проектирования структурно может быть представлена следующей последовательностью этапов.
Этап первый, начальный. Поиск, связанный с определе-нием сущности общественной потребности, и характеристи-ка того резерва времени, который отводится для выполне-ния намеченного проекта. Здесь важно соблюдение смысло- вой цепочки: «научная идея – действительная потребность общества – соответствие объективным критериям».
Этап второй. Уточнение целей разработки социального проекта, то есть определение характеристик того состояния объекта, которого хотелось бы достичь, исходя из требова-ний общественного прогресса.
Этап третий. Сбор необходимой информации из лю-бых доступных источников, включая научные исследова-ния. При этом приоритет должен быть отдан тем сведениям, в которых зафиксирован современный уровень познания социального явления или процесса. Важно принимать во внимание аргументы «за» и «против» тех решений, которые имеются в мировой практике.
Этап четвертый. Составление задания на проектирова- ние и определение тех параметров, по которым оно должно удовлетворять (или соответствовать). Здесь важны принци- пиально новые идеи, раскрывающие пути более эффектив- ного достижения намеченных целей. Фактически форму-лировка задания – это часть концепции проекта, которая должна быть проверена посредством теоретического анали-за, а также с помощью эксперимента.
Этап пятый, заключительный. Принятие реше-ния, выступающего в виде конкретной программы дей- ствий, которая в заданных параметрах намечает те или иные средства достижения поставленной цели при наличии определенных ограничений. Решение должно содер жать также возможные варианты, сроки, основные этапы и последовательность операций.
Важнейшей процедурой технологии проектирования, пронизывающей все названные этапы, является исследо-вательская деятельность. Именно проектант должен, во-
первых, знать и видеть реальные проблемы функциониро-вания объектной области (например – культуры региона, среды и условий жизнедеятельности личности, социальной группы и т.п.); во-вторых, иметь представление об идеальном состоянии целого и способах его поддержки. Таким обра- зом, проектирование есть прежде всего идеально-мыслимое
представление о конечном продукте (параметрах нового ка-чества объекта), которое проходит путь от выявления про-блем исходного состояния объектной области проектирова-ния через формулировку целевых установок к определению конкретных методов изменения существующей ситуации.
Собственно процесс проектирования состоит из трех после-довательных этапов: предварительного и двух основных.
На предварительном этапе уточняется понятийный ап-парат применительно к объекту проектирования, формиру-ется необходимая база исходных данных, анализируются правовое и ресурсное обеспечения, наличие временных и иных ограничений. В случае, когда разрабатывается про-ект модернизации существующего объекта, в базу данныхвключаются результаты анализа состояния и предшествую-щего развития этого объекта.
На первом (концептуальном) этапе разрабатывается стратегия, устанавливаются принципы проектирования, уточняется структура объекта и декомпозируется генераль-ная цель.
На втором (технологическом) этапе разрабатываются организационные механизмы, различные способы и сред-ства реализации концептуального замысла при имеющихся ограничениях. Проводится апробация в эксперименталь-ных условиях опытного образца созданного конструкта.
Процес проектування проходить ряд етапів.
Проектування часто починається в умовах невизначеності, коли немає чіткого уявлення про основні, принципові відправні моменти розвитку процесу або явища. Звичайно процес проектування починається зі з’ясування (уточнення) сутності суспільної потреби. На цьому етапі об’єктивні потреби суспільного розвитку пов’язані з реалізацією певної ідеї. Вона може бути і очевидною, і прихованою, тому часто передбачають пошук, пов’язаний з уточненням цієї суспільної потреби. У процесі відбору та виокремлення суспільної потреби належить визначити, чи відповідає реалізація цієї потреби об’єктивним критеріям, що ставляться суспільством до тих чи інших видів рішення. При визначенні суспільної потреби дуже важливо хоча б у загальному вигляді представляти, за який проміжок часу вона може бути реалізована. На цьому етапі проектування уявлення про резерв часу, приблизні строки реалізації мають велике значення, тому що це питання не тільки про можливі витрати фінансові, матеріальні, трудові), але і про строки віддачі, яку суспільство, регіон, колектив можуть отримати в результаті реалізації того чи іншого проекту. На основі уточнення суспільної потреби визначається мета розробки соціального проекту.
Наступним етапом соціального проектування є збирання необхідної інформації, що включає наукові дослідження, аналіз джерел, визначення головного з них. Інформація при підготовці проекту повинна характеризувати сучасні засоби його реалізації, які застосовувались та застосовуються при аналогічних рішеннях поставлених проблем.
Реалізувати функції конкретної інформаційної допомоги при розробці та обґрунтуванні перетворень з врахуванням найважливіших та актуальних соціальних проблем може соціальний моніторинг.
Соціальний моніторинг – це науково обґрунтована система періодичного збору, узагальнення та аналізу соціальної інформації та представлення отриманих даних для прийняття стратегічних та тактичних рішень на державному, регіональному та місцевому рівнях управління. Соціальний моніторинг виступає як важлива складова частина та інформаційна база соціального менеджменту.
На основі отриманої інформації, як правило, формулюється завдання на проектування та вимоги, яким повинен задовольняти процес проектування. Звичайно здійснюється відбір засобів по реалізації поставленої мети, які в конкретних умовах можуть забезпечити її досягнення. Бажаний пошук нових ідей, які можна формулювати виходячи з різних методів наукового підходу; можна випробувати уже наявні апробовані життям рішення, ув’язавши їх з вимогами конкретного проекту.
Формулювання завдання виступає як частина концепції, яку належить реалізувати для досягнення наміченого результату. Концепція спирається на результати наукових досліджень, попереднього аналізу, пов’язаних з необхідністю постійно уточнювати формулювання завдання. Всі можливі рішення можуть бути представлені у вигляді матриці, що передбачає можливий перебір пропонованих рішень, виходячи зі зміни тих або інших змінних (строків, фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, першочерговості та важливості реалізації окремих елементів проекту). Концепція проекту може перевірятися двояким чином: шляхом теоретичного аналізу та за допомогою експерименту.
Заключною стадією проектування є рішення, прийняте на основі розробленої концепції. Це конкретна програма дій, яка в заданих параметрах використовує той чи інший набір засобів досягнення поставленої мети при врахуванні певних обмежень. Це рішення передбачає конкретну реалізацію наміченої програми (або варіанти реалізації) з визначенням строків відповідальних етапів роботи та послідовності операцій.
Результатом проектування є проект. Поняття «проект» багатозначне, іноді воно розглядається як синонім понять «план», «програма». До недавнього часу термін «проект» переважно використовувався у технічній сфері, та з ним пов’язувалося уявлення про розробки складної документації, проектування було виділене у ранг прикладної науки. У теперішній час практично будь-яка науково-дослідницька діяльність пов’язана з розробкою та реалізацією проектів. Проекти розробляються практично у всіх сферах діяльності – суспільній, політичній, міжнародній, технічній, театральній, літературній.
Проект (що кинутий уперед) це сукупність документів (розрахунків, креслень) що підготовлені для створення якої-небудь споруди або виробу; попередній текст якого-небудь документу, задумка, план. У соціальній роботі під проектом розуміють обмежене у часі цілеспрямована зміна окремої системи з встановленими вимогами до якості результатів, можливими рамками витрати засобів та ресурсів та специфічною організацією.