3.1. Методи вивчення етнічних стереотипів
Історично так склалося, що переважна більшість досліджень стереотипів як у нас в країні, так і за кордоном присвячено саме етнічним стереотипам. Однак, незважаючи на величезну кількість зібраного емпіричного матеріалу, до цих пір існує невизначеність щодо ряду принципових питань, в тому числі не вирішені проблеми істинності стереотипів, співвідношення між стереотипом і упередженням, стереотипом і поведінкою.
Однією з причин того, що ці проблеми досі не отримали задовільного рішення, є недостатня методична озброєність соціальних психологів. Втім, етнічні стереотипи або, принаймні, їх окремі компоненти досліджувалися і досліджуються самими різними способами – починаючи з застосування методу спостереження та закінчуючи використанням проективних тестів. При вивченні стереотипів найчастіше емпіричному дослідженню піддаються три їх «вимірювання»: зміст, спрямованість як загальне вимір сприятливості і ступінь сприятливості. Ці характеристики не є однопорядкові: головне в стереотипі – його когнітивний зміст, а спрямованість – це вже емоційна забарвленість того чи іншого змісту. Класифікацію технік вивчення етнічних стереотипів запропонував В. С. Агєєв: метод вільного опису в декількох його різновидах; метод прямого опитування (список особистісних рис, діагностичний тест відносин і ін.); проективні методи; психосемантичні методи.
Звичайно, як і при вивченні будь-якого іншого соціально-психологічного феномена, не існує універсального методу, який дозволяє виявити всі компоненти етнічних стереотипів, всі їх характеристики. Кожний методичний засіб має свої переваги і недоліки. В даний час велика увага приділяється психосемантичних методам, які дозволяють отримати кількісний вимір складових образу того чи іншого етносу, а значить, підійти до власне психологічного його вивченню.
Як приклад використання одного з найбільш відомих психосемантичних методів – приватного семантичного диференціала – можна привести дослідження етнічних стереотипів американців, афганців, індійців, кубинців, поляків, росіян, фінів і японців у радянських студентів, проведене Е. Л. Конєвої під керівництвом В. С . Агєєва. Стомлений матеріал представляв собою 40 оціночних біполярних шкал, в основному з варіанту вербального семантичного диференціала на базі російської лексики В. Ф. Петренко. Порівняльний аналіз етнічних стереотипів був проведений по десяти виділеним факторам, відповідно до яких по всій вибірці диференціювалися образи восьми досліджуваних народів. Метод побудови суб'єктивних семантичних просторів дозволив вивчити стереотип на рівні образу. Але в той же час отримані результати, як і в будь-якому іншому випадку, коли використовується семантичний диференціал із стабільним набором оцінних шкал для вивчення стереотипів декількох народів, не дозволили виявити досить точний змістовний опис стереотипу кожного конкретного етносу. Метод семантичного диференціала з використанням факторного аналізу придатний не для виявлення змісту стереотипів, а для більш глибинного дослідження механізму стереотипізації.
При вивченні етнічних стереотипів використовуються і інші психосемантична методики, зокрема розроблена В. Ф. Петренко методика «множинної ідентифікації», за допомогою якої проводяться зіставлення ролевих позицій і виявлення стоять за ними ідентифікацій через опис характерних вчинків.
Формою обробки даних і одночасно формою їх подання з'явилася побудова суб'єктивних семантичних просторів з використанням факторного аналізу, який дозволив звести безліч вчинків до узагальнених «поступових» чинників, об'єднуючи подібні вчинки в одне вимірювання.
Однак методика «множинної ідентифікації» і в своєму теперішньому вигляді досить громіздка для проведення і обробки даних, щоб бути широко використовуваної при масових опитуваннях.
При вивченні етнічних стереотипів найчастіше використовуються методи прямого опитування, набагато більш прості і доступні, але мають серйозний недолік, що полягає у можливому впливі на результати соціальної бажаності тих чи інших особистісних рис.
Найбільш популярні серед соціальних психологів наступні опитувальні техніки: приписування якостей з набору особистісних рис; біполярні шкали; процентна методика Дж. Брігема.
Першу методику типу «Приписування якостей» запропонували Д. Кац і К. Брейлі в 30-і рр. XX століття. В дослідженні цих авторів студентам Прінстонського університету було запропоновано вибрати з 84 рис найбільш характерні для 10 етнічних груп: білих американців, негрів, китайців, англійців, німців, італійців, ірландців, японців, євреїв і турок. Після початкового вибору випробовуваних просили повернутися до складених ними десяти спискам і відзначити п'ять якостей, які є найбільш типовими для членів кожної групи. Враховуючи тільки ці п'ять якостей, Кац і Брейлі виділили 12 найчастіше приписуваних кожному народу рис.
В даний час широко поширені і методики вивчення стереотипів, в яких використані набори рис, що складаються на основі пар полярних протилежностей (метод полярного профілю). Набори біполярних шкал за формою нічим не відрізняються від семантичного диференціала, проте для виявлення змісту стереотипів підходять не конотативне, а денотативне шкали, прив'язані до об'єктивних властивостям етносу, вірніше, до тих, які сприймаються як такі.
Біполярні шкали мають ту перевагу, що дозволяють виявляти не тільки якості, за якими група високо оцінюється, але і антистереотипне характеристики. Даний метод особливо продуктивний при проведенні порівняльного дослідження стереотипів двох – найчастіше своєї і чужої – етнічних груп, оскільки дозволяє виявити те, в якій формі, зіставлення або протиставлення, протікає їх диференціація.
Необхідно мати на увазі, що ця техніка також не позбавлена недоліків. По-перше, і в цьому випадку випробовувані при виборі якостей, характерних, на їхню думку, для того чи іншого народу, вимушені обмежуватися стандартним, як правило, невеликим списком. По-друге, в емпіричних дослідженнях часто виявляються серйозні розбіжності між якостями, які розглядаються авторами методик як полярні протилежності. Однак основна причина цього – конструктивні помилки, недостатньо точне визначення протилежних полюсів шкал. Для більш точного вибору пар понять слід використовувати словники антонімів і синонімів, а також тезаурус особових рис, побудований вітчизняними психологами. Ще один – третій – недолік біполярних шкал, що складається в тому, що «... дослідники часто задають нормативно-конвенціальну протилежність полюсів конструкта, а не ту, якої насправді користується випробовуваний», не можна назвати істотним для статистичного дослідження, якими і є дослідження в області етнічних стереотипів.
Навіть в психології особистості найбільшого поширення набули методи, засновані саме на бінарній опозиції понять: семантичний диференціал Ч. Осгуда і репертуарні решітки Дж. Келлі, хоча дослідники конструюють і уніполярні шкали.
Творець процентної методики Дж. Брігем також використовував набір якостей, але просив випробовуваних вказати, який відсоток індивідів певної етнічної групи володіє кожним з них. Перевагою процентної методики можна вважати імпліцитне припущення, що представники будь-якої спільності розрізняються за своїми психологічними характеристиками. Психологи, що використовують техніку «Приписування якостей», часто відзначають, що великий відсоток випробовуваних відмовляється виокремлювати риси, найбільш типові для цілого народу, наприклад, давати етнічної спільності характеристики типу «схильність до наук» або «непосидючість».
Зарубіжні та вітчизняні автори одностайні в тому, що найбільш повне і глибоке проникнення в зміст етнічних стереотипів досягається у разі застосування доповнюючих один одного методів вільних описів і однією з різновидів методу прямого опитування.