ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ1. ПОНЯТТЯ ТЕРМІНА «ЕТНОСТЕРЕОТИП» ТА ІСТОРІЯ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ ………………………………………………………………......5

1.1. Поняття терміну «етностереотип» ……………………………………….5

1.2. Історія виникнення терміну…………………………………….…………...6

РОЗДІЛ 2. ОЗНАКИ ТА ВИДИ ЕТНОСТЕРЕОТИПУ. ЇХ КУЛЬТУРНІ ТА МОВНІ ПАРАМЕТРИ……………………………………………………............9

2.1. Ознаки та види етнічних стереотипів…………………………………….…9

2.2. Культурні та мовні параметри етностереотипу……………………..…….12

РОЗДІЛ3. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ЕТНОСТЕРЕОТИПІВ….16

3.1. Методи вивчення етнічних стереотипів…………………………..……….16

3.2. Функції етнічних стереотипів …………………………………………..…23

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Зміна соціальної структури суспільства сприяє видозміні форм міжетнічного спілкування. В процесі міжособистісного спілкування проявляються індивідуально-психологічні особливості представників тієї чи іншої етнічної спільності, відбувається обмін інформацією, актуалізується національна свідомість, змінюються інтереси, з'являються взаємні симпатії і антипатії. Більшість дослідників виходять з того, що, належать до однієї нації або однієї етнічної спільності, поряд з загальнолюдськими якостями володіють особливостями, типовими для всіх представників лише даної нації або етнічної спільності та нетиповими для представників іншої. Сам факт існування відмінностей у психології спільнот отримав широке визнання: відмінності можуть бути яскраво виражені або можуть мати лише окреслені контури, але вони є. Відособленість кожної спільності, проте, пропонує наявність контактів між ними, в результаті яких етноси отримують певну інформацію один про одного. На підставі досвіду, отриманого під час контактів, формуються етнічні стереотип, які представляють собою усвідомлення характерних з точки зору своєї етнічної групи ознак власної та іншої групи.

Етнічні стереотипи – узагальнені, стійкі, емоційно насичені, що склалися в історичній практиці міжетнічних відносин, образи етнічних груп, що регулюють сприйняття її представників і планування взаємодії з ними.

Знання соціально-психологічних особливостей формування та механізмів функціонування етнічних стереотипів являє цінність для практичного вирішення питань регулювання міжетнічних відносин і для прогнозу їх розвитку як усередині багатонаціональної держави, так і між представниками різних етнічних спільностей в малих групах.

Проблема змісту та особливостей прояву етнічних стереотипів дуже слабо вивчена у вітчизняній літературі. До теперішнього часу поки немає досліджень, спеціально присвячених ролі національних стереотипів у розвитку міжнаціонального конфлікту, взаємодії їх компонентів за умов мінливою соціально-політичної ситуації в країні. Крім того, зовсім не досліджені можливості використання позитивних національних стереотипів як для врегулювання міжнаціональних відносин, так і для профілактики, запобігання та вирішення міжнаціональних конфліктів на будь-якому рівні. Відсутні і дослідження, що дозволяють прогнозувати ефективність спільної діяльності представників різної етнічної приналежності.

РОЗДІЛ 1

РОЗДІЛ1. ПОНЯТТЯ ТЕРМІНА «ЕТНОСТЕРЕОТИП» ТА ІСТОРІЯ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ

1. Поняття терміну «етностереотип»

В понятійно-термінологічному словнику «Екологія людини» «етностереотипи» позначаються як відносно стійкі уявлення про моральні, розумові, фізичні якості, властиві представникам різних етнічних спільностей, які склалися на рівні буденної свідомості і передавалися наступному поколінню.

Етнічні стереотипи – узагальнені, стійкі, емоційно насичені, що склалися в історичній практиці міжетнічних відносин, образи етнічних груп, що регулюють сприйняття її представників і планування взаємодії з ними.

У змісті етнічних стереотипів, як правило, зафіксовані пріоритетні оціночні думки, судження про зазначені якості. Крім цього у змісті етнічних стереотипів можуть бути присутніми та приписи до дії відносно людей даної національності. Стереотипи описують членів етнічних груп, приписуються їм або асоціюються з ними. У повсякденній свідомості і в засобах масової комунікації про етнічні стереотипи вельми поширена думка як про виключно негативний феномен. Багато в чому це пов'язано з тим, що в світовій науці найчастіше вивчалися негативні стереотипи піддавалися дискримінації етнічних меншин.

Однак стереотип буває як негативним, так і позитивним, тому необхідно розмежовувати стереотип і забобони, які бувають тільки негативними. Етностереотипи будуються на основі уявлень, сформованих фольклорно-міфологічною свідомістю і що існують у системі традиційної культури. Це не просто оціночний образ «чужого», зафіксований у мові (номінативні моделі), але значущий концепт, що становить неодмінний елемент картини світу.

Дана група стереотипів, як підтверджують результати сучасних етнолінгвістичних і соціолінгвістичних досліджень, грає структуроутворюючу і етнодиференційовану ролі, особливо значущі для самоусвідомлення і самопізнання етносу (подання про «своє» і «чуже» народі, «своєї» і «чужої» релігії, обрядовості та системі цінностей). На думку дослідників, «національні» стереотипи мають особливу суспільну вагу, оскільки в основі таких стереотипів лежить універсальна опозиція «свій-чужий», в свою чергу складову базу для формування народного (традиційного) світогляду. Сприйняття представників різних етнічних груп пов'язано також з актуальними відносинами і конфліктами між цими групами.

2. Історія виникнення терміну

Поняття стереотипу в сучасній гуманітарній науці носить міждисциплінарний характер. Спочатку отримавши розвиток на ґрунті соціології та соціальної психології з 1920-х рр., поняття стереотипу надалі стало предметом аналізу з точки зору теорії комунікації, етнології, історії літератури та культури, філософії мови.

Першим, завдяки якому термін стереотип знайшов загальне визнання, був У. Ліппман, написавши роботу (1922), в якій стереотипи визначалися як «образи в нашій свідомості». Всі подальші визначення стереотипу як мовного, філософського, соціально-психологічного (етнографічного, культурно-поведінкового) явища так чи інакше спираються на визначення Ліппманом, в тій чи іншій мірі підкреслюючи різні аспекти даного феномена – його статичність, затвердженість, тенденційність. Розробляючи концепцію стереотипу з точки зору соціальної психології, У. Ліппман зазначив одну важливу особливість цього поняття – орієнтованість на якийсь ідеальний образ світу, який формується у свідомості представників того чи іншого співтовариства, і здатність відповідати суспільним очікуванням: «Системи стереотипів можуть бути стрижнем нашої власної традиції, оборонним укріпленням нашої громадської позиції. Вони становлять впорядковану, більш-менш цільну картину світу, над якою надбудовуються наші звичаї, наші смаки, наші можливості, наші звички і наші надії. Вони можуть бути не закінченою картиною світу, а картиною можливого світу, до якого ми пристосовувалися. У цьому світі люди і речі мають свої добре нам відомі місця і пристосовуються до очікувань».

Польський дослідник Ю. Халасіньский визначав процес стереотипізації як різновид міфологічного мислення, що грає не останню роль в суспільних відносинах і що активізується в ситуації протистояння або суперництва різних соціальних (етнічних, етнокультурних) груп. З «міфологізуючим» аспектом стереотипу як соціокультурного феномену пов'язано співвіднесення стереотипів з такими явищами, як упередження, думка, вірування, забобон і т. п., що отримали втілення в дослідженнях Г. Оллпорта; він визначив упередження як «судження про інших без достатніх підстав», а стереотипи як похідні від упереджень.

Як в соціології та атропологіі, поняття стереотипу стало затребуваним і в лінгвістиці. Для мовознавця стереотипізація охоплює всю картину світу, як образ речі, так і образ людини; стереотипізація невіддільна від сутності природної мови, яка ґрунтується на суб'єктивній категоризації явищ, а також на конвенції і на повторюваності, підхід до вивчення стереотипів, запропонований X. Патнем, згідно з яким стереотип являє собою конвенціональне уявлення, зафіксоване в повсякденному мовному узусі. Тобто з позиції лінгвістів стереотипами вважаються встановлені конвенційно семантичні та/або формальні конструкції, формують культурно-мовний образ об'єкта [1]. Стереотип як поняття, в останні роки стає об'єктом історичних, філологічних, культурологічних досліджень, які концентрують увагу на мовних та ментальних стереотипах, які формують «особливість» національних культур (в тому числі слов'янських) і виступаючих в ролі етнокультурного ідентифікатора.

РОЗДІЛ 2.

ОЗНАКИ ТА ВИДИ ЕТНОСТЕРЕОТИПУ. ЇХ КУЛЬТУРНІ ТА

МОВНІ ПАРАМЕТРИ