
- •Цивільна оборона (цивільний захист)
- •Лекція 1 Цивільна оборона в сучасних умовах вступ
- •Питання 1. Роль, місце і завдання Цивільної оборони в державній системі безпеки України.
- •Питання 3. Організація цивільної оборони на сільськогосподарських об’єктах (об’єктах народного господарства).
- •Лекція 2 Загальна характеристика можливих наслідків нс в Україні Питання 1. Основні поняття та визначення
- •Питання 2. Характеристика можливих наслідків нс в Україні
- •Питання 3. Основні причини виникнення надзвичайних ситуацій
- •Лекція 3 Надзвичайні ситуації мирного часу та їх вплив на життєдіяльність населення вступ
- •Питання 1. Характеристика осередків ураження при нс техногенного характеру а. Характеристика осередків ураження при аваріях на радіаційно небезпечних об'єктах
- •Б. Характеристика осередків ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах (хно)
- •В. Характеристика осередків ураження при аваріях на вибухо – та пожежонебезпечних об’єктах (внпо)
- •Питання 2. Характеристика осередків ураження при нс природного характеру
- •Лекція 4 Надзвичайні ситуації воєнного часу Питання 1. Класифікація та стисла характеристика сучасних способів та засобів ураження
- •Пипання 3. Характеристика осередків ураження, що виникають при застосуванні сучасних зму
- •Лекція 5 Захист населення в надзвичайних ситуаціях
- •1. Оповіщення та інформування населення
- •2. Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування і водою
- •3. Укриття в захисних спорудах
- •4. Інженерний захист
- •5. Медичний захист
- •6. Біологічний захист
- •7. Радіаційний і хімічний захист
- •8. Сутність, планування та організація евакуаційних заходів
- •Лекція 6 Планування заходів Цивільної оборони на сільськогосподарському об'єкті
Б. Характеристика осередків ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах (хно)
Під час аварії на ХНО основним і найбільш небезпечним з точки зору впливу на людину і довкілля є хімічне зараження (ХЗ). Джерелами ХЗ можуть бути шкідливі хімічні речовини, в тому числі – небезпечні хімічні речовини (НХР).
Небезпечні хімічні речовини – це хімічні сполуки, які в певних кількостях перевищують гранично допустиму концентрацію (ГДК), можуть призвести до зараження довкілля і спричинити уражаючу дію на людей, тварин та рослини.
Гранично допустима концентрація – це максимальна кількість небезпечних хімічних речовин в одиниці об’єму повітря, води чи інших рідинах, або маси харчових продуктів, яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не спричиняє в організмі будь-яких патологічних відхилень, а також негативних спадкових змін у потомстві.
НХР можуть бути небезпечними природними газами (сірководень, вуглеводень, метан та інші) або утворюватися як токсичні продукти при пожежах на ОГД (окис вуглеводню, окис азоту, сірчаний газ тощо). Але поширено, в великій кількості (в Україні до 290000 т) отруйні речовини використовуються для отримання промислової продукції або в технологічних процесах (хлор, аміак, кислоти тощо). При цьому такі ОГД відносяться до ХНО незалежно від кількості наявних НХР. Найбільш поширеними сильнодіючими отруйними речовинами є:
Хлор – зелено-жовтий газ з різким запахом в 2,5 рази важчий за повітря, погано розчиняється у воді. Використовується для знезараження питної води та стічних вод, вибілювання тканин та паперу, як дезінфікуючий засіб. Небезпека для людини: уражає легені, викликає опіки дихальних шляхів, шкіри, очей. При концентрації 0,1 мг/л – смерть від одного – двох подихів. ГДК – 0,001 мг/л. В першу світову війну використовувався як бойова отруйна речовина. Дегазація: гашеним вапном, каустичною содою.
Аміак – безколірний газ із запахом нашатирю, легший за повітря, добре розчиняється у воді. Використовується як хладагент у холодильному устаткуванні, застосовується в хімічній промисловості для отримання добрив, азотної кислоти, соди. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, нервову систему, шкіру, очі. При концентрації 7,0 мг/л – смерть через декілька годин. ГДК – 0,2 мг/л. Дегазація: водою.
Фосген – безколірний газ із запахом горілого сіна, важчий повітря у 3,5 рази, погано розчиняється у воді. Використовується при органічному синтезі для отримання розчинників, лікарських препаратів, пластмас, пестицидів. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, легені. Отруйна речовина задушливої дії, смертельна концентрація – 0,4мг/л, ГДК – 0,0005 мг/л. Дегазація здійснюється розчинами аміаку та лугами.
Ціанідна кислота (ціановодень) – безколірна рідина із запахом гіркого мигдалю. Швидкодіюча отрута, необмежено розчиняється у воді. Використовується для отримання вихідних матеріалів при виробництві органічного скла, пластмас, штучного волокна, пестицидів, дезинфекції сховищ. Небезпека для людини: основна форма – пари, уражає через органи дихання, а також при потраплянні в організм людини разом з водою чи з їжею. Смерть настає від паралічу серця при концентрації 0,1мг/л. ГДК – 0,00001 мг/л. Дегазація здійснюється розчинами аміаку та лугами.
Сірчистий ангідрид (сірчаний газ) – безколірний газ з різким запахом запаленого сірника, важчий від повітря, розчиняється у воді. Використовується при виробництві сірчаної кислоти, целюлозно-паперовою та текстильною промисловістю, при консервації фруктів, виготовленні вин. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, шкіру, викликає запалення їх слизових оболонок, а також горла і очей. Смертельна концентрація – 1,4 мг/л. ГДК – 0,00005 мг/л. Дегазація здійснюється гашеним вапном, розчинами лугу та аміаку.
Сірководень – безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Використовується для виробництва сірчаної кислоти, сірки, застосовується в медицині. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, слизові оболонки. Смертельна концентрація – 1,0 мг/л. ГДК – 0,000008 мг/л. Дегазація: гашеним вапном, розчинами аміаку.
Кислоти (сірчана, соляна, азотна) – безколірні рідини, важчі за повітря. “Димляться” у повітрі, з парами води утворюють краплинки туману. Використовуються як сильні окисники на багатьох ОГД. Небезпека для людини: уражають слизові оболонки, шкіру. Всі кислоти мають високу концентрацію (навіть запалюють органічні речовини).
Усі НХР в основному зберігаються у зрідженому вигляді під тиском власних парів (0,6 – 1,2 МПа) в сталевих місткостях, заглиблених у землю або обкладених. Перевозяться у залізничних цистернах, балонах або перекачуються по транспортних трубопроводах (наприклад, аміакопровід, який проходить крізь південні області України).
Осередок хімічного ураження – це територія, в межах якої внаслідок впливу НХР або БОР відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин та рослин. Осередок хімічного ураження характеризується площею (S0), межі визначаються кордонами населеного пункту (посівів, лісу) або його частини, що опинились в зоні ХЗ. Хімічне зараження як уражаючий фактор НС, що пов’язане з аварією на ХНО або застосуванням хімічної зброї, може суттєво впливати на довкілля, безпеку життєдіяльності людини та завдати значних збитків економіці країни.