Б. Характеристика осередків ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах (хно)

Під час аварії на ХНО основним і найбільш небезпечним з точки зору впливу на людину і довкілля є хімічне зараження (ХЗ). Джерелами ХЗ можуть бути шкідливі хімічні речовини, в тому числі – небезпечні хімічні речовини (НХР).

Небезпечні хімічні речовини – це хімічні сполуки, які в певних кількостях перевищують гранично допустиму концентрацію (ГДК), можуть призвести до зараження довкілля і спричинити уражаючу дію на людей, тварин та рослини.

Гранично допустима концентрація – це максимальна кількість небезпечних хімічних речовин в одиниці об’єму повітря, води чи інших рідинах, або маси харчових продуктів, яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не спричиняє в організмі будь-яких патологічних відхилень, а також негативних спадкових змін у потомстві.

НХР можуть бути небезпечними природними газами (сірководень, вуглеводень, метан та інші) або утворюватися як токсичні продукти при пожежах на ОГД (окис вуглеводню, окис азоту, сірчаний газ тощо). Але поширено, в великій кількості (в Україні до 290000 т) отруйні речовини використовуються для отримання промислової продукції або в технологічних процесах (хлор, аміак, кислоти тощо). При цьому такі ОГД відносяться до ХНО незалежно від кількості наявних НХР. Найбільш поширеними сильнодіючими отруйними речовинами є:

Хлор – зелено-жовтий газ з різким запахом в 2,5 рази важчий за повітря, погано розчиняється у воді. Використовується для знезараження питної води та стічних вод, вибілювання тканин та паперу, як дезінфікуючий засіб. Небезпека для людини: уражає легені, викликає опіки дихальних шляхів, шкіри, очей. При концентрації 0,1 мг/л – смерть від одного – двох подихів. ГДК – 0,001 мг/л. В першу світову війну використовувався як бойова отруйна речовина. Дегазація: гашеним вапном, каустичною содою.

Аміак – безколірний газ із запахом нашатирю, легший за повітря, добре розчиняється у воді. Використовується як хладагент у холодильному устаткуванні, застосовується в хімічній промисловості для отримання добрив, азотної кислоти, соди. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, нервову систему, шкіру, очі. При концентрації 7,0 мг/л – смерть через декілька годин. ГДК – 0,2 мг/л. Дегазація: водою.

Фосген – безколірний газ із запахом горілого сіна, важчий повітря у 3,5 рази, погано розчиняється у воді. Використовується при органічному синтезі для отримання розчинників, лікарських препаратів, пластмас, пестицидів. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, легені. Отруйна речовина задушливої дії, смертельна концентрація – 0,4мг/л, ГДК – 0,0005 мг/л. Дегазація здійснюється розчинами аміаку та лугами.

Ціанідна кислота (ціановодень) – безколірна рідина із запахом гіркого мигдалю. Швидкодіюча отрута, необмежено розчиняється у воді. Використовується для отримання вихідних матеріалів при виробництві органічного скла, пластмас, штучного волокна, пестицидів, дезинфекції сховищ. Небезпека для людини: основна форма – пари, уражає через органи дихання, а також при потраплянні в організм людини разом з водою чи з їжею. Смерть настає від паралічу серця при концентрації 0,1мг/л. ГДК – 0,00001 мг/л. Дегазація здійснюється розчинами аміаку та лугами.

Сірчистий ангідрид (сірчаний газ) – безколірний газ з різким запахом запаленого сірника, важчий від повітря, розчиняється у воді. Використовується при виробництві сірчаної кислоти, целюлозно-паперовою та текстильною промисловістю, при консервації фруктів, виготовленні вин. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, шкіру, викликає запалення їх слизових оболонок, а також горла і очей. Смертельна концентрація – 1,4 мг/л. ГДК – 0,00005 мг/л. Дегазація здійснюється гашеним вапном, розчинами лугу та аміаку.

Сірководень – безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Використовується для виробництва сірчаної кислоти, сірки, застосовується в медицині. Небезпека для людини: уражає дихальні шляхи, слизові оболонки. Смертельна концентрація – 1,0 мг/л. ГДК – 0,000008 мг/л. Дегазація: гашеним вапном, розчинами аміаку.

Кислоти (сірчана, соляна, азотна) – безколірні рідини, важчі за повітря. “Димляться” у повітрі, з парами води утворюють краплинки туману. Використовуються як сильні окисники на багатьох ОГД. Небезпека для людини: уражають слизові оболонки, шкіру. Всі кислоти мають високу концентрацію (навіть запалюють органічні речовини).

Усі НХР в основному зберігаються у зрідженому вигляді під тиском власних парів (0,6 – 1,2 МПа) в сталевих місткостях, заглиблених у землю або обкладених. Перевозяться у залізничних цистернах, балонах або перекачуються по транспортних трубопроводах (наприклад, аміакопровід, який проходить крізь південні області України).

Осередок хімічного ураження – це територія, в межах якої внаслідок впливу НХР або БОР відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин та рослин. Осередок хімічного ураження характеризується площею (S₀), межі визначаються кордонами населеного пункту (посівів, лісу) або його частини, що опинились в зоні ХЗ. Хімічне зараження як уражаючий фактор НС, що пов’язане з аварією на ХНО або застосуванням хімічної зброї, може суттєво впливати на довкілля, безпеку життєдіяльності людини та завдати значних збитків економіці країни.