- •2. В чому проблемність питання „Що таке філософія?"
- •3. Специфіка і природа філософського знання. Основні теми філософських роздумів.
- •4. Відмінність між філософією і філософствуванням, філософією і наукою, філософією і релігією, філософією і буденною свідомістю.
- •5. Причини несприйнятливості до філософського способу руху мислення в контексті структури мисленєвої діяльності людини.
- •6. Що означає бути філософствуючою людиною?
- •7. Роль філософії в формуванні духовного світу особи.
- •9. Розсудок і розум як пізнавальні здатності людини.
- •10.Як Ви розумієте тезу Геракліта „Багатознання розуму не навчає?"
- •11 .Поняття„культура мислення", „культура мови". Роль філософії в формуванні духовного світу особи.
- •12.Філософія та світогляд. Специфіка світоглядних питань, проблема світоглядного вибору.
- •13 .Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •14. .Поняття світоглядної культури і роль філософії в її формуванні.
- •15. Світоглядне значення лінгвістичної науки.
- •16. Феномен світоглядної кризи і роль філософії в її осмисленні
- •17. Життєві корні та філософський смисл проблеми буття (античність, середньовіччя, Новий Час, некласична філософія).
- •Специфіка класичної онтології: буття як космос, буття як теос, буття як субстанція.
- •22/Альтернатива „буття-небуття" в системі відношень життя людини.
- •23.Про специфіку буття як особливого роду особистісної активності індивіда.
- •24/Питання про буття,що було висунуто в античності, визначило долю західного світу" (м.Хайдеггер)
- •25/Посткласичні стратегії філософської онтології (а.Камю, ж.П.Сартр)
- •26.Рух як спосіб існування матеріального. Буття і простір. Буття і час.
- •27.Простір і час як форми присутності людини в бутті.
- •28.Буття і проблема самореалізації особистості.
- •29. Що означає мужність бути?
- •30Постановка проблеми свідомості в філософії. Свідомість як завдання.
- •31.Відмінність філософського тлумачення свідомості від спеціальнонаукового (фізіологія, психологія, кібернетика, лінгвістика).
- •32.Структура свідомості та її функції. Феномен несвідомого: проблема архетипів колективного несвідомого.
- •33.Ідеальне як всезагальна форма існування свідомості.
- •34.Свідомість як суспільний феномен. Механізм зв'язку індивідуальної та суспільної свідомості.
- •35. Свідомість і мова. Проблема „мовленєвої" свідомості.
- •36. Що означає бути свідомим?
- •38.Проблема пізнання світу в історії філософії. Поняття об'єкту і суб'єкту пізнання.
- •39.Методи і форми пізнання.
- •40.Пізнавальна сутність мови.
- •41.Істина як процес. Види істини та її критерії.
- •42.Шляхи і способи пізнавального освоєння дійсності.
- •43 .Постановка проблеми людини в сучасній філософській антропології.
- •44. Антропологічний поворот у сучасному філософствуванні.
- •Філософська антропологія: предмет дослідження, принципи філософсько-антропологічного аналізу, місце філософської антропології в системі філософського знання.
- •46.Основні ідеї філософської антропології у визначені сутності людини.
- •Сучасна антропологічна криза та роль філософії в її осмисленні.
- •Суспільство як предмет соціально-філософського дослідження.
- •50 Поняття закону суспільного розвитку
- •51. Специфічний вимір соціального: індивід - індивідуальність – особистість.
- •52. Поняття особистості. Соціалізація особистості. Ідея цілісності особистості в філософії.
- •54.Соціум як життєвий світ людини.
- •55.Суспільство як самоорганізуюча система.
- •56..Духовне виробництво як „виробництво людини". Роль духовного виробництва у відтворенні ціннісного самовизначення людини.
- •57/ Світоглядні засади аналізу феномену духовного.
- •58/Духовність як завдання піклування про „я", свою душу. Формула духовної раціональності.
- •59/Пошуки сенсу і кінцевої мети історії в сучасній соціальній філософії.
- •60/Особистість в історії. Взаємоузгодження особистого та надособового в історичному процесі.
- •61 .Проблема спрямованості історичного процесу.
- •62. Поняття суспільного прогресу. Сучасні концепції суспільного поступу людства.
- •63. Структура й критерії суспільного прогресу. Криза сучасної цивілізації та шляхи її подолання.
- •64. Глобальні проблеми сучасності, шляхи їх вирішення. Концепції майбутнього людства.
13 .Історичні типи світогляду та їх характеристика.
1. Міфологічний. В міфологічному світогляді людина не відділяє себе від речей природного світу, а окрема людина не відділяє себе від суспільства в цілому. В міфологічному світогляді не існує чіткої межі між мисленням та мовленням, свідомістю та реальністю, предметом та думкою про предмет. В міфологічному світогляді світ і людина були єдиним, нерозривним цілим.
2. Релігійний світогляд чітко розділяє світ та людину, природне та надприродне, поцюстороннє та поту стороннє. Людина, створена за образом та подобою Бога, займає головне, центральне місце у створеному Богом світі. В релігійному світогляді, через віру в поту стороннє, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним.
Також іноді виділяють такі типи світогляду як науковий, мистецький, філософський. Наука – сфера людської діяльності, функції якої полягають у виробленні та систематизації об’єктивних знань про дійсність. Мистецький світогляд дає суб’єктивний образ світу, в якому художник досягає гармонії зі світом, тому навіть сучасне художнє бачення світу близьке до міфологічного. Особливість філософії, порівняно з наукою в тому, що вона дозволяє об’єктивно, в теоретичній формі осмислити світ, як світ людини, розглянути місце і положення людини у світі, її смисложиттєві проблеми.
14. .Поняття світоглядної культури і роль філософії в її формуванні.
Мировоззрение– это сложное, синтетическое, интегральное образование общественного и индивидуального сознания. В нем присутствуют различные компоненты: знания, убеждения, верования, настроения, стремления, ценности, нормы, идеалы и т.д. Мировоззрение–взгляд на мир–наиболее общее представление человека об окружающем мире и месте в нем человека.
Мировоззренческая функция состоит в том, что, давая людям общий, целостный взгляд на мир, философия позволяет человеку определить свое место и роль в этом мире, делает его сознательным участником этого процесса, ставит перед ним общечеловеческие цели и задачи социального прогресса. Ядро мировоззрения составляют ценности – это феномены человеческой культуры, выступающее в качестве факторов Выбора. Они задают ценностное отношение человека к миру, т.е. специфически человеческий масштаб освоения мира. Центральное место, например, у Канта занимала триада “Истина – Добро – Красота”. Именно эти ценности определяют то, как человек отвечает себе, в частности, на сформулированные Кантом вопросы. Философия использует рациональные формы обоснования ценностных ориентации, в то время как религия апеллирует к божественному авторитету и чуду. В этом кроется одна из причин коллизий, возникающих между этими формами обоснования мировоззрения.
Кулътурогенная функция философии состоит в том, что она выявляет и формирует (эксплицирует) так называемые универсалии культуры – наиболее общие идеи и представления о мироздании, моральные, художественные общечеловеческие принципы и ценности, а также наиболее общие понятия (категории). Эти универсалии культуры в своей совокупности составляют духовную основу конкретной культуры каждого народа, его общественно-исторической жизни, а также основу человеческого интеллекта. Человеческая разумность покоится на общечеловеческом содержании категории, мышление каждого человека оперирует категориями причины и следствия, общего и единичного, части и целого, случайного и необходимого, материи и сознания, развития и изменения, содержания и формы и т. д.
Философия выполняет также важную критическую функцию в области культуры, она раскрывает ошибки и заблуждения, отвергает устаревшие догмы и стереотипы, которые стремятся загнать живую жизнь или новые научные данные в прокрустово ложе старых теории и представлений. Передовые мыслители, как правило, ставят под сомнение все содержание наличного культурно-исторического опыта своей эпохи, отсеивают все устаревшее, мертвое, но сохраняют и развивают все истинное и ценное в ней.
