- •2. В чому проблемність питання „Що таке філософія?"
- •3. Специфіка і природа філософського знання. Основні теми філософських роздумів.
- •4. Відмінність між філософією і філософствуванням, філософією і наукою, філософією і релігією, філософією і буденною свідомістю.
- •5. Причини несприйнятливості до філософського способу руху мислення в контексті структури мисленєвої діяльності людини.
- •6. Що означає бути філософствуючою людиною?
- •7. Роль філософії в формуванні духовного світу особи.
- •9. Розсудок і розум як пізнавальні здатності людини.
- •10.Як Ви розумієте тезу Геракліта „Багатознання розуму не навчає?"
- •11 .Поняття„культура мислення", „культура мови". Роль філософії в формуванні духовного світу особи.
- •12.Філософія та світогляд. Специфіка світоглядних питань, проблема світоглядного вибору.
- •13 .Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •14. .Поняття світоглядної культури і роль філософії в її формуванні.
- •15. Світоглядне значення лінгвістичної науки.
- •16. Феномен світоглядної кризи і роль філософії в її осмисленні
- •17. Життєві корні та філософський смисл проблеми буття (античність, середньовіччя, Новий Час, некласична філософія).
- •Специфіка класичної онтології: буття як космос, буття як теос, буття як субстанція.
- •22/Альтернатива „буття-небуття" в системі відношень життя людини.
- •23.Про специфіку буття як особливого роду особистісної активності індивіда.
- •24/Питання про буття,що було висунуто в античності, визначило долю західного світу" (м.Хайдеггер)
- •25/Посткласичні стратегії філософської онтології (а.Камю, ж.П.Сартр)
- •26.Рух як спосіб існування матеріального. Буття і простір. Буття і час.
- •27.Простір і час як форми присутності людини в бутті.
- •28.Буття і проблема самореалізації особистості.
- •29. Що означає мужність бути?
- •30Постановка проблеми свідомості в філософії. Свідомість як завдання.
- •31.Відмінність філософського тлумачення свідомості від спеціальнонаукового (фізіологія, психологія, кібернетика, лінгвістика).
- •32.Структура свідомості та її функції. Феномен несвідомого: проблема архетипів колективного несвідомого.
- •33.Ідеальне як всезагальна форма існування свідомості.
- •34.Свідомість як суспільний феномен. Механізм зв'язку індивідуальної та суспільної свідомості.
- •35. Свідомість і мова. Проблема „мовленєвої" свідомості.
- •36. Що означає бути свідомим?
- •38.Проблема пізнання світу в історії філософії. Поняття об'єкту і суб'єкту пізнання.
- •39.Методи і форми пізнання.
- •40.Пізнавальна сутність мови.
- •41.Істина як процес. Види істини та її критерії.
- •42.Шляхи і способи пізнавального освоєння дійсності.
- •43 .Постановка проблеми людини в сучасній філософській антропології.
- •44. Антропологічний поворот у сучасному філософствуванні.
- •Філософська антропологія: предмет дослідження, принципи філософсько-антропологічного аналізу, місце філософської антропології в системі філософського знання.
- •46.Основні ідеї філософської антропології у визначені сутності людини.
- •Сучасна антропологічна криза та роль філософії в її осмисленні.
- •Суспільство як предмет соціально-філософського дослідження.
- •50 Поняття закону суспільного розвитку
- •51. Специфічний вимір соціального: індивід - індивідуальність – особистість.
- •52. Поняття особистості. Соціалізація особистості. Ідея цілісності особистості в філософії.
- •54.Соціум як життєвий світ людини.
- •55.Суспільство як самоорганізуюча система.
- •56..Духовне виробництво як „виробництво людини". Роль духовного виробництва у відтворенні ціннісного самовизначення людини.
- •57/ Світоглядні засади аналізу феномену духовного.
- •58/Духовність як завдання піклування про „я", свою душу. Формула духовної раціональності.
- •59/Пошуки сенсу і кінцевої мети історії в сучасній соціальній філософії.
- •60/Особистість в історії. Взаємоузгодження особистого та надособового в історичному процесі.
- •61 .Проблема спрямованості історичного процесу.
- •62. Поняття суспільного прогресу. Сучасні концепції суспільного поступу людства.
- •63. Структура й критерії суспільного прогресу. Криза сучасної цивілізації та шляхи її подолання.
- •64. Глобальні проблеми сучасності, шляхи їх вирішення. Концепції майбутнього людства.
33.Ідеальне як всезагальна форма існування свідомості.
Ідеальне — це філософська категорія для позначення суб'єктивного, образного нематеріального відображення дійсності у людській свідомості. Ідеальне дає уявлення про суттєву відмінність між образом і об'єктом, який відображається. Ця відмінність полягає в тому, що образ, який відображає реально відчутні властивості об'єкта, сам цих властивостей не має, оскільки позбавлений будь-якої тілесності, матеріальності. Наприклад, звичайна вишня. Вона має смак, колір, форму, вагу, розмір (величину) тощо. Однак образ вишні, що ми уявляємо, цих властивостей не має. Образ вишні не має смаку, кольору, ваги, форми тощо. Він не має жодного грама тілесності.
Отже, образне, відображуване, ідеальне є суб'єктивною, духовною реальністю; образне, ідеальне існує лише в актах свідомості. Категорія «ідеальне» має, принаймні, чотири значення у філософії:
1)ідеальне, що існує як результат інтелектуальної діяльності людини (літературні, музичні, наукові твори тощо);
2)ідеальне як найдосконаліше, як ідеал (ідеал краси, суспільний ідеал, ідеальна форма);
ідеальне як результат ідеалізації об'єкту у людській пізнавальній діяльності. Наприклад, «точка», «абсолютно тверде тіло», «ідеальний розчин» тощо Таких об'єктів у природі не існує. Бо що таке «точка»? «Точка» — це ідеальний об'єкт, який створений в результаті абстрагування від принципової неможливості побудувати даний об'єкт практично, бо вона не має ні висоти, ні ширини, ні довжини. У природі не існує «ідеального розчину», котрий не мав би певного об'єму і певної температури. «Ідеальний розчин» — це ідеальна модель створена подумки, коли не беруть до уваги саме ці конкретні ознаки — об'єм і температуру, щоб віднайти більш загальні, суттєві ознаки, що притаманні усім розчинам. Це здійснюється в інтересах пізнання;
3)Ідеальне як об'єктивний феномен, незалежний від людини, її свідомості («абсолютний розум», «абсолютна ідея» у Гегеля, «вічні ідеї» у Платона тощо).
Ідеальне, як і свідомість, не має самобуття, не є субстанцією. Воно породжується матеріальним началом, залежить від нього, "вписується" в матеріальну єдність світу.
Залежність ідеального від матеріального виявляється в трьох відношеннях: 1) ідеальне (образи, думки, ідеї тощо) є продуктом діяльності матеріального органу (людського мозку); 2) ідеальне має своїм початком відображення об'єктивного, матеріального світу; 3) ідеальне відображення дійсності виникає і функціонує на основі чуттєво-предметної, матеріально-практичної діяльності і спілкування між людьми, причому воно відіграє роль суттєвої ланки в цій діяльності.
Здатність ідеального відображення виникла й розвинулася в процесі праці, який включає цілепокладання, планування, передбачення результатів діяльності. Ідеальне як таке (не кажучи про його матеріальні втілення) існує лише в людській голові, тобто суб'єктивно, але воно невідривне від людської предметної діяльності, від її предметів. Воно виникає, існує, функціонує в двоєдиному процесі опредмечування і розпредмечування. Цей процес включає і перетворення матеріального в ідеальне (в розумінні відображення об'єктивних предметів, їх властивостей, відношень і т.д. в людській голові) і перетворення ідеального в матеріальне, тобто втілення, реалізацію, матеріалізацію ідеальних цілей, прообразів, задумів, знань людини. Він включає і зворотний перехід цього матеріалізованого ідеального у свою власну, суб'єктивну форму — коли люди, оволодіваючи предметами, створеними людиною для людини, знов розкривають для себе те, що було вкладено в них їх творцями, — певні знання, задуми, ідеї тощо; в цьому і полягає "розпредмечування".
