- •2. В чому проблемність питання „Що таке філософія?"
- •3. Специфіка і природа філософського знання. Основні теми філософських роздумів.
- •4. Відмінність між філософією і філософствуванням, філософією і наукою, філософією і релігією, філософією і буденною свідомістю.
- •5. Причини несприйнятливості до філософського способу руху мислення в контексті структури мисленєвої діяльності людини.
- •6. Що означає бути філософствуючою людиною?
- •7. Роль філософії в формуванні духовного світу особи.
- •9. Розсудок і розум як пізнавальні здатності людини.
- •10.Як Ви розумієте тезу Геракліта „Багатознання розуму не навчає?"
- •11 .Поняття„культура мислення", „культура мови". Роль філософії в формуванні духовного світу особи.
- •12.Філософія та світогляд. Специфіка світоглядних питань, проблема світоглядного вибору.
- •13 .Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •14. .Поняття світоглядної культури і роль філософії в її формуванні.
- •15. Світоглядне значення лінгвістичної науки.
- •16. Феномен світоглядної кризи і роль філософії в її осмисленні
- •17. Життєві корні та філософський смисл проблеми буття (античність, середньовіччя, Новий Час, некласична філософія).
- •Специфіка класичної онтології: буття як космос, буття як теос, буття як субстанція.
- •22/Альтернатива „буття-небуття" в системі відношень життя людини.
- •23.Про специфіку буття як особливого роду особистісної активності індивіда.
- •24/Питання про буття,що було висунуто в античності, визначило долю західного світу" (м.Хайдеггер)
- •25/Посткласичні стратегії філософської онтології (а.Камю, ж.П.Сартр)
- •26.Рух як спосіб існування матеріального. Буття і простір. Буття і час.
- •27.Простір і час як форми присутності людини в бутті.
- •28.Буття і проблема самореалізації особистості.
- •29. Що означає мужність бути?
- •30Постановка проблеми свідомості в філософії. Свідомість як завдання.
- •31.Відмінність філософського тлумачення свідомості від спеціальнонаукового (фізіологія, психологія, кібернетика, лінгвістика).
- •32.Структура свідомості та її функції. Феномен несвідомого: проблема архетипів колективного несвідомого.
- •33.Ідеальне як всезагальна форма існування свідомості.
- •34.Свідомість як суспільний феномен. Механізм зв'язку індивідуальної та суспільної свідомості.
- •35. Свідомість і мова. Проблема „мовленєвої" свідомості.
- •36. Що означає бути свідомим?
- •38.Проблема пізнання світу в історії філософії. Поняття об'єкту і суб'єкту пізнання.
- •39.Методи і форми пізнання.
- •40.Пізнавальна сутність мови.
- •41.Істина як процес. Види істини та її критерії.
- •42.Шляхи і способи пізнавального освоєння дійсності.
- •43 .Постановка проблеми людини в сучасній філософській антропології.
- •44. Антропологічний поворот у сучасному філософствуванні.
- •Філософська антропологія: предмет дослідження, принципи філософсько-антропологічного аналізу, місце філософської антропології в системі філософського знання.
- •46.Основні ідеї філософської антропології у визначені сутності людини.
- •Сучасна антропологічна криза та роль філософії в її осмисленні.
- •Суспільство як предмет соціально-філософського дослідження.
- •50 Поняття закону суспільного розвитку
- •51. Специфічний вимір соціального: індивід - індивідуальність – особистість.
- •52. Поняття особистості. Соціалізація особистості. Ідея цілісності особистості в філософії.
- •54.Соціум як життєвий світ людини.
- •55.Суспільство як самоорганізуюча система.
- •56..Духовне виробництво як „виробництво людини". Роль духовного виробництва у відтворенні ціннісного самовизначення людини.
- •57/ Світоглядні засади аналізу феномену духовного.
- •58/Духовність як завдання піклування про „я", свою душу. Формула духовної раціональності.
- •59/Пошуки сенсу і кінцевої мети історії в сучасній соціальній філософії.
- •60/Особистість в історії. Взаємоузгодження особистого та надособового в історичному процесі.
- •61 .Проблема спрямованості історичного процесу.
- •62. Поняття суспільного прогресу. Сучасні концепції суспільного поступу людства.
- •63. Структура й критерії суспільного прогресу. Криза сучасної цивілізації та шляхи її подолання.
- •64. Глобальні проблеми сучасності, шляхи їх вирішення. Концепції майбутнього людства.
26.Рух як спосіб існування матеріального. Буття і простір. Буття і час.
Диалектический материализм рассматривает движение как способ существования материи. В мире нет, и не может быть движения без материи, как и материи без движения. Покой же рассматривается как относительно устойчивое состояние материального мира, момент (сторона) движения. Характеристика покоя всегда связана с конкретными предметами, которые фиксируются нами как находящиеся в состоянии неизменности. Это состояние может быть зарегистрировано только в определенной системе координат. Например, камень, лежащий на земле, находится в состоянии покоя по отношению к Земле, но он находится в состоянии движения вместе с Землей. Поэтому покой относителен, ибо его проявление зависит от системы отсчета, в то время как движение абсолютно.
Движение как абсолютный способ существования материи существует в бесконечно многообразных видах и формах. Эти виды и формы являются объектом изучения конкретных естественных и гуманитарных наук. Философия же рассматривает движение как изменение вообще. Сказать, что материя находится в постоянном движении, значит признать, что материя находится в процессе непрерывного изменения. Следовательно, рассматривая движение как способ существования материи, диалектический материализм утверждает, что источник движения следует искать не вне материи, а в ней самой. Мир, Вселенная при таком подходе представляет как самоизменяющаяся, саморазвивающаяся целостность.
В каком отношении находится бытие и время? Бытие не во времени. И все равно бытие как присутствие, как настоящее определено временем, временным. Из постоянства протекания времени говорит бытие. Время определяется бытием, т.к. присутствует. Бытие и время взаимно определяют друг друга, однако ни бытие не временное, ни время не сущее. Как выйти из противоречия: бытие и время взаимно определяют друг друга, однако так, что ни бытие нельзя рассматривать как время, ни время как сущее. Не станем говорить, что они, бытие и время, время и бытие есть, но имеют Место. Бытие не есть. Бытие имеет место как выход присутствия из потаенности. Бытие не есть нечто сущее. У бытия имеется возможность бытия. Время не есть. Время имеет Место. Место, вмещающее время, определяется из отклоняюще-отказывающей близости. Она хранит открытость пространства-времени и таит то, что остается отклонено в осуществившемся, в чем отказано настоящему. Хайдеггер называет место, вмещающее собственно время, просветом утаивающего протяжения. Поскольку протяжение само есть вмещение, в собственно времени уже таится имение места.
В докладе "Время и бытие" Хайдеггер определяет собственно время, отказываясь от расхожей концепции в пользу взгляда на настоящее в смысле присутствия. "Настоящее в смысле присутствия настолько резко отличается от нfстоящего в смысле Теперь, что настоящее как присутствие никоим образом не поддается определению из настоящего как Теперь. Скорее возможным кажется обратное". Через настоящее в смысле присутствия бытие собирательно определяется как присутствие и впускание присутствия, т.е. открытие потаенности. Настоящее значит: протянувшееся навстречу нам, нам – человеку в нас.
