Методика проведення екскурсії

Методика проведення екскурсій спрямована на те, щоб допомогти екскурсантам легше засвоїти зміст екскурсій.

Всі методичні прийоми, правильне використання яких становить одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені в такий спосіб:

- прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);

- прийоми, спрямовані на створення умов для ефективного проведення екскурсії.

- методичні прийоми показу

• Прийоми показу, куди входять: прийоми, що організують спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт із навколишнього середовища, із цілого;

• Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти перебувають на місці розташування пам'ятника. Він являє собою перший щабель спостереження об'єкта. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод націлює увагу групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість: а) скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися розглянуті події; б) представити даний об'єкт у природній обстановці; в) дати певну оцінку об'єкту; г) одержати подання про його природне оточення.

Другий варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що початком служить коротке вступне слово екскурсовода, у якому він орієнтує групу на те, що саме варто побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості й конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

• Прийом зорової реконструкції (відтворення). Сутність цього прийому полягає в тім, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Робить це екскурсовод, опираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги й інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання зазначеного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будинок, спорудження в їхньому первісному виді, історична подія, що відбулося на даному місці.

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але й дати зорове подання про нього.

• Прийом локалізації подій. Важливу роль у конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їхні погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія.

При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до частки. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: "У цьому цеху був побудований перший у країні трактор").

• Прийом абстрагування являє собою уявний процес виділення із цілого яких-небудь частин з метою наступного глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятника історії й культури, монументальної скульптури), які є основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же площі або вулиці; б) однієї із частин будинку (поверху, балкона, ґанку й ін.) при відволіканні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом одержав свою назву від терміна "абстрагування", що означає уявне виділення, вичленовування окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмета. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будинки з'являться предметом показу.

• Прийом зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння зорове сприйманого об'єкта з об'єктом, показаним екскурсантам раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкта з іншим, що перебуває перед очима екскурсантів.

При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні по своєму зовнішньому вигляді об'єкти. Використання прийому зорового порівняння дає можливість екскурсантам представити дійсну величину об'єкта (наприклад, висоту пам'ятника, довжину кріпосних стін, ширину вулиці), дозволяє скоротити кількість цифр у розповіді, число використовуваних фактів і прикладів, час затрачуване на пояснення.

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язане з методом синтезу - з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів у єдине ціле.

Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожний будинок окремо , потім екскурсовод поєднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будинків. І екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль у цілому.

• Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенос погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на нинішній багатоповерховий будинок або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

• Методичний прийом руху. Варто розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії й "рух" як методичний прийом. Це різні речі.

- методичні прийоми розповіді

• Прийоми розповіді - це прийоми, побудовані на поясненні об'єкта, описі його внутрішнього виду й зухвалі в екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т.д.

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усного мовлення, їхнє основне завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне подання про те, як це було, побачили більшу частину того, що було їм розказане екскурсоводом.

• Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, обсяг, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкта характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта в певній послідовності.

- особливі методичні прийоми

Крім методичних прийомів показу й розповіді на екскурсії використовуються особливі прийоми, які допомагають краще засвоїти зміст матеріалу. Серед них особливе місце займає прийом, що робить екскурсію більше документальної, доказової. Наприклад, уводиться як додатковий епізод - зустріч екскурсантів з одним з учасників історичних подій і ін. При цьому повинна забезпечуватися документальність виступів учасників подій. Фактичний матеріал, що вони використовують, ретельно звіряється. Для цієї роботи залучаються матеріали музеїв, архівів і наукових установ, друковані джерела.

Іноді в екскурсіях використовується прийом дослідження. Наприклад: глибина колодязя визначається за допомогою палаючого аркуша паперу, що, падаючи, висвітлює спочатку стінки, потім далеке дно; глибина ущелини виміряється кинутим камінчиком.

Прийом дослідження сприяє активізації сприйняття змісту екскурсії її учасниками, частіше він використовується в екскурсіях з дітьми й підлітками.

Екскурсії повинні бути чітко сплановані і старанно готуватися.

Плануються такі складові елементи екскурсій:

• тема екскурсії;

• об'єкт екскурсії;

• час проведення;

• оформлення результатів.

Вибір теми екскурсії і об'єкту екскурсії здійснюється комплексно, взаємопов'язано. В умовах обмеженості часу, який відводиться програмою на проведення екскурсій, учитель повинен вибрати таку тему, яка має практичне значення і втілення в даних умовах. І це втілення повинне бути якомога яскравішим і повнішим, зручним для спостереження.

Іншими словами: знаючи, які можливі об'єкти для екскурсії, потрібно вибрати тему, що узгоджується з місцевими умовами.

Визначена тема обумовлює час проведення екскурсії, який регламентується навчальним планом і розкладом уроків.

Оформлення результатів планується з врахуванням потреб кабінету, школи, всього навчального процесу.