Головна засада – відроджувати українську мову

Унормовувати українську термінологію можна лише виходячи з засади відродження української мови загалом. Треба признати, що стан сучасної української мови трагічний – знищено головного традиційного носія автентичної української народної мови – село. Сьогодні сільська мова – це суржик, тобто українсько-російська мішанина. На сході й півдні – суцільний суржик, на заході – також суржик, лише меншою мірою. Практично знищено й носія автентичної української літературної мови – стару українську інтелігенцію, а серед нової рідко почуєш «придатніший», «найпридатніший», переважно чути «більш придатний», «самий придатний». Цим усе сказано – характерні риси самобутньої української мови втрачено майже всюди. Російські слова й конструкції чомусь вважаються українськими – це так звана позиція «реальної» української мови («сложившегося язика»), яка завдає українській мові найбільшої шкоди.

Міцна база цієї шкідливої „реальної” мови та „загальновизнаної” суржикової термінології як складової частини „реальної” мови – це Фонд української мови АН УРСР і  словники АН УРСР, в яких закріплено лексикон „реальної” мови. Особливо шкодять найчастіше вживані академічні російсько-українські словники [17, 18], в яких суржикові терміни (з позначками галузі застосування типу техн, спец, воен, спорт, ж.-д., мет тощо) подають або цілком без синонімів, або, подаючи як синоніми  автентичні українські слова, ставлять поряд зневажливі позначки типу уст, дорев, редко, разг, обл, простореч тощо. За впливом на сьогоднішнього пересічного користувача між словниками [17] і [18] істотної різниці нема, (попри певну позитивність останнього, який "…укладався за часів хрущовської відлиги, а видавався на початку брежнєвського застою…" і стереотипно перевидавався тричі до 1988 р. [40]), бо однаково, чи подано “насос – насос” [17], чи “насос - насос; уст. смок; (помпа) помпа” [17] – все одно рекомендовано вживати й вживають лише насос. Цю термінологію досі вважають нормативною навіть в урядових документах, а редакції видавництв змушують авторів підручників та укладачів словників її вживати в повному обсязі. Так що міцна академічна словникова база та наявна практична мовна політика фактично утворили зелену вулицю для суржикової термінології та водночас запалили червоне світло для застосування автентичних українських слів-термінів. Признання працівника Інституту української мови НАН України про недоліки академічних словників і, зокрема про недоречність позначок розм., рідко, обл. при деяких термінах (рура, рурка, слухавка, муштарда й ін.), яке врешті прозвучало 12.03.2000р. в радіожурналі "Слово", ситуації не змінило.

Сучасні словники видавництва НАН України за концепцією не відрізняються від словників АН УРСР. Так, в “Орфографічний словник” НАНУ 1994 р. [16.2] порівняно з аналогічним словником АН УРСР 1975р. [16.1] уведено деякі нові терміни як принтер, ксерокс, сосисочна (які не скрашують мову), додано довкілля, вилучено злучка тощо. Обмежилися незначними змінами, які засадничо зберегли сформовану загальновизнану термінологію. Не відрізняються від академічних й численні інші загальні й фахові словники, укладені на базі сучасного Фонду української мови НАНУ.

Завдяки наполегливої праці українських термінологів, передусім з Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології та УкрНДІССІ Держстандарту України дещо вдалося зробити у сфері відродження й становлення української термінології, але цього замало. Зараз спостерігаємо нову хвилю зросійщення  термінології – теміни, які запропонував ТК (устава, випростувач) знову заміняють російськими з нашої „реальної” мови (установка, випрямляч). Інші пропозиції ТК (вальниця замість підшипник, вальцівка і оренда замість прокат, повід і повідня замість привід, перевіряння замість повірка й дуже багато інших десять років Держстандарт і Інститут української мови НАНУ ігнорують.

Так звану забуту сьогодні термінологію впорядковано й розроблено до 1932-го року у Харкові, в Інституті української наукової мови (ІУНМ) ВУАН. За десять років тут виконано грандіозну фахову працю й видано близько 30-и словників з різних галузей науки й техніки. На жаль, вони практично недоступні, бо їх не перевидано. Терміни до цих словників добиралися зі слів живої української мови, зафіксованих, зокрема, у великих словниках Уманця [37, 1893-1899], Грінченка [33, 1907-1910], Іваницького [34, 1918], Желяхівського та ін. Як основні джерела забутої термінології ТК СНТТ застосовує термінологічні словники ІУНМ [20 – 23] та загальні словники, видані до 1934 року [32 – 37]. Взято до уваги також деякі сучасні термінологічні словники [24 – 31],, які певною мірою виносять забуту термінологію з небуття, не вкладаючись у жорсткі рамки загальновизнаної термінології та реальної мови [4]. 

Отож, унормовувати українську термінологію треба з засади відродження української мови, яка заперечує шкідиву позицію „реальної” (суржикової) мови.

Нижче подаємо конкретні засади унормування української термінології. Якби ми завжди дотримувалися цих засад, то не мали б наявних зараз термінів-покручів.

 

Засада 1. Добирати питомо український термін 

Сьогодні, щоб утворити український термін треба переглянути усі доступні словники, а не лише академічні, видані після 1934 року. З укладеного переліку слів беремо до вжитку питомо українське, яке найкраще відповідає усім міжнародним вимогам до терміна – стислість, висока словотворча (дериваційна) здатність, наявність обсяжного кореневого гнізда (крім іменника – дієслова з дієприслівниками та дієприкметниками, прикметники) тощо.

Наприклад, з множини слів-синонімів до російського броня „панцер [16 – 23, 24, 32, 33], панцир [16 – 19, 24, 26, 34, 37], броня [16 – 19]” вибираємо панцер, яке присутнє в більшості словників, віддавна українське, стисле, має добру словотвочу здатність (панцерувати, опанцерувати, панцерування, опанцерування, опанцеровання, панцеруючи, опанцеровуючи, (о)панцерований, (о)панцеровний, панцерний, панцерник тощо). Тим самим відкидаємо суржикове броня.

 

Засада 2. Добирати точне за значенням українське слово 

Характерна синтетична риса українського лексикону (вербального фонду) – це його багацтво через наявність у ньому слів, що точно відображають відтінки значень, чого значно менше в російській мові, і зовсім мало в англійській (аналітична мова, де значення слова можна пізнати лише в контексті. В українській мові значення вдало дібраного слова очевидне відразу – у процесі першого читання. Типова словникова стаття містить декілька відповідників до того самого чужого слова: 

представлять, представить – подавати, подати; наводити, навести; приставляти, приставити; знайомити, познайомити; рекомендувати, відрекомендувати; представляти, представити; зображати, зобразити;  виводити, вивести; показувати, показати; змальовувати, змалювати; викликати, викликати; завдавати, завдати; удавати, удати; прикидатися, прикинутися; виставляти, виставити; уявляти, уявити; становити; репрезентувати [17].

Згідно з цими словниковими даними, студія 1 + 1 показує кінофільм, а не представляє, науковець подає статтю на розгляд, а не представляє, речі для огляду виставляють, а не представляють тощо. Перенесення російського слова представлять разом з його способом вживання в українську мову породжує масовий стихійний суржик – не словник у даному випадку винен, а люди, які не знають української мови.

Інший приклад:

Передавать, передать – передавати, передати; пересилати, переслати [22]

Передавать, передать –  передавати, передати; переказувати, переказати [17]

У загальний російсько-український словник [17] «забули» помістити відповідник пересилати, внаслідок чого ТК СНТТ досі не вдалося відстояти терміни пересилання енергії та інформації на вістань. Тут головну перешкоду утворюють академічні словники. 

 

Засада 3. Не запозичати чуже слово за наявності українського відповідника 

Який сенс культивувати спікер (англ.), коли є мовець і промовець, принтер (англ.), коли є друкарка, ксерокс (англ.), коли є копіювач, насос (рос.), коли є помпа і смок, сосиски (фр. – рос.) та сосисочна (рос.), коли є ковбаски і ковбасочки. Усе це – мовний баласт, бо ми мовимо, а не спікеруємо, друкуємо, а не принтеруємо, копіюємо, а не ксероксуємо, насисаємо, а не насосуємо. Такі запозичення належить вилучати з мови, або щонайбільше трактувати як чужомовні слова з нерозвиненими похідними й ніколи не ставити їх у словниках на перше місце синонімійного ряду. 

Але безпідставно (бо є відповідники) запозичене слово з російської мови буває багато небезпечнішим, коли воно близьке за коренем і розвиває в нашій мові подібні гнізда, що утворює із стрункої системи мови цілковитий хаос. Так, нам до наявного котити додали катати за наявності безлічі відповідників з вужчими значеннями (їздити, возити, плисти, літати, човнувати, гонити, скакати тощо). Тепер маємо обкатувати замість об’їжджати, накат замість накіт –коту, прокатування замість вальцювання, прокат замість вальцівка, випозика і оренда. Наші автеничні слова типу накочувати, накотити вживаються як терміни рідко. 

 

Засада 4.  Запозичати термін безпосередньо з мови-оригіналу 

Йдеться про те, щоб оминути вплив мов-посередників на форму запозичуваного терміна. У нас в Український мовний фонд уведено безліч англійських, німецьких, французьких термінів, запозичених через російську мову шляхом калькування, які не відповідають нормам української мови, наприклад стандартизувати замість стандартувати, компостирувати замість компостувати, функціонування замість функціювання тощо.

 

Засада 5.  Латинізувати чужий термін латинського походження

Йдеться про запозичення терміна, що походить від латинського чи грецького слова і належить певній сучасній мові (англійській, французькій, німецькій тощо). Такий термін доцільно узгодити за формою та способом словотворення з наявним в українській мові масивом  відповідно відлатинських (утворених від латинських) та/чи відгрецьких термінів.

Так, необов’язково запозичати термін комп’ютер (латинського походження) безпосередньо з англійської мови – можна його засвоїти за посередництвом латинської мови як компутор – тоді за коренем -пут- це слово збігатиметься з наявними відлатинськими термінами – ампутація, депутат і похідними від них словами.  Зауважимо, що до комп’ютера існує цілком придатний питомо український відповідник – обчислювач.

В іншому прикладі дійдено висновку про недоцільність запозичання терміна офіс (латинського походження) з англійської мови, бо давно засвоєно з латинської офіція, яке має ще багато інших відповідників – служба, бюро, контора тощо.

 

Засада 6. Засвоювати чужий термін за граматичними й правописними нормами.

Йдеться про засвоєння нового терміна (неологізму) з новим коренем, без якого українська мова не може обійтися (якщо слова з цим коренем уже присутні в мові, то діємо за наявним зразком). Передусім, відкинувши непотрібні чужі префікси та/чи суфікси (cadmium – кадмій, radium – радій) і замінивши, у разі потреби, чужі афікси на українські, утворюють основні слова – іменник і прикметники у разі часткового засвоєння, а для повного засвоєння – ще дієслова, віддієслівні іменники, дієприметники, дієприслівники, виконуючи все це за правилами українського словотворення.

 

Засада 7. Дотримуватися розподілу віддієслівних іменників за дією, подією і вислідом

ДСТУ 3966-2000 “Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять” [8] має спеціяльний додаток [8, Додаток Г], у якому наведено, зокрема, нормативні форми подання віддієслівних іменників на позначення дії (недоконаного процесу), події (доконаного процесу) та висліду дії разом з дієсловами, від  яких ці іменники походять. Тобто, приготовано все для того, щоб застосовувати дієслівні вислови замість висловів з іменниками на -ння, надмір яких сприймається негативно. Йдеться також про мовно правильні назви виконавців дії, віддієсливні прикметники на позначення активних, неперехідних і пасивних дійових властивостей суб’єктів дії, правильне застосування українських дієприкметникових форм тощо. У додатку Д [8] звернено також увагу на мовно правильну побудову часто застосовуваних словосполук і речень.