- •Методи вивчення зовнішнього середовища і її впливу на здоров'ї населення
- •Гігієна фізичного виховання і спорту
- •Наукові уявлення про здоров'я
- •Гігієнічне значення фізичних властивостей повітря
- •Хімічний склад повітря
- •Органолептичні властивості води
- •Хімічний склад води.
- •Епідеміологічне значення води
- •Очищення і знезараження води
- •Гігієна грунту.
- •Гігієнічне значення складу і властивостей грунту
- •Самоочищення грунту
- •Епідеміологічне значення грунту
- •Хімічне і радіоактивне забруднення грунту
- •Гігієнічне обгрунтування вибору грунтів для спортивних споруд
- •Поняття про достатнє і збалансоване живлення
- •Фізіологічна роль і гігієнічне значення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин
- •Основні гігієнічні вимоги до розташування, орієнтації і планування спортивних споруд
- •Основні гігієнічні вимоги до будівельних матеріалів
- •Основні гігієнічні вимоги до освітлення спортивних споруд
- •Основні гігієнічні вимоги до опалювання і вентиляції спортивних споруд
- •Основні гігієнічні вимоги до відкритих водоймищ
- •Основні гігієнічні вимоги до штучних басейнів
- •Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд
- •Гігієнічне нормування рухової активності школярів
- •Формування рухової активності школярів
- •Гігієнічні віково-статеві нормативи рухової активності школярів
- •Гігієнічне нормування циклічних навантажень
- •Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб зрілого і немолодого віку
- •Гігієнічні принципи організації занять фізичними вправами
- •Гігієнічні вимоги до структури, змісту, об'єму і інтенсивності фізичних навантажень в процесі фізичного виховання
- •Гігієнічні принципи загартовування
- •Фізіологічні основи загартовування
- •Гігієнічні принципи загартовування
- •Загартовування за допомогою низьких температур
- •Гігієнічні норми гартування повітрям
- •Гігієнічні норми гартування водою
- •Гартування сонячним випромінюванням
- •Гігієнічні вимоги до планування тренування
- •Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування тренувальних навантажень
- •Гігієнічне нормування тренувальних занять
- •Основні гігієнічні вимоги до занять оздоровчими фізичними вправами
- •Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування навантажень на одному занятті
- •Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування фізичних навантажень, до комплексу занять оздоровчими фізичними вправами
- •Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, устаткування і підлогових покриттів
- •Гігієнічне забезпечення занять гімнастикою
- •Гігієнічне забезпечення занять легкою атлетикою
- •Гігієнічне забезпечення занять лижним спортом
- •Гігієнічне забезпечення занять спортивними іграми
- •Гігієнічне забезпечення занять плаванням
- •Гігієнічне забезпечення занять боротьбою, боксом, важкою атлетикою
Хімічний склад води.
У природі вода практично завжди містить більшу або меншу кількість розчинених в ній мінеральних солей. Ступінь і мінеральний склад води визначаються характером грунту або грунтів, прилеглих до водоносних шарів або поверхневих вододжерел.
Кількість мінеральних солей, що містяться у воді, виражається в міліграмі/л.
Органічні речовини. З них найважливіші — речовини тваринного походження, оскільки саме вони можуть містити різні патогенні мікроби. Непрямим гігієнічним показником наявності або відсутності цих речовин у воді служить окислюваність води.
Окислюваність води. Це кількість кисню (міліграм), що витрачається на повне окислення органічних речовин, що містяться в 1 л води (позначається — міліграм/л). Чим менше у воді органічних речовин, тим менше величина витрати кисню на повне окислення тих, що містяться в 1 л води органічних речовин. Наприклад, окислюваність чистих підземних вод, як правило, не буває більше 2—4 міліграм/л, річкових, — в межах 7 міліграма/л.
Одним з показників можливої присутності у воді органічних речовин служить кількість розчиненого в ній кисню (міліграм). У чистих водоймищах розчинено 3—6 міліграм/л кисню, а в забруднених — набагато менше, аж до повної відсутності.
Про можливе забруднення води органічними речовинами тваринного походження свідчить наявність аміаку, солей азотистої і азотної кислот. Аміак — це продукт початкових стадій гниття органічних речовин тваринного походження, а солі азотної і азотистої кислот - кінцеві продукти мінералізації органічних речовин. Їх наявність указує на давнє забруднення води.
Присутність у воді солей соляної і сірчаної кислот — показник можливого забруднення води екскрементами тварин і людини (фекального забруднення). Зазвичай в 1 л чистої природної води міститься не більше 20—30 міліграма хлоридів.
Жорсткість води. Вона визначається вмістом в ній солей кальцію і магнію. Розрізняють воду м'яку, помірно жорстку і жорстку. Виділяють загальну жорсткість води — жорсткість сирої води, усунену жорсткість, що зменшується при кип'яченні або відстоюванні, і неусувну, таку, що не знижується навіть після кип'ячення води.
У жорсткій воді погано розварюються овочі і м'ясо, тому що білки, що знаходяться в них, утворюють з кальцієм і магнієм нерозчинні з'єднання, що не засвоюються в кишечнику людини.
Така вода не підходить і для гігієнічних процедур: наявність в ній надмірної кількості солей перешкоджає піноутворенню, нерозчинні з'єднання осідають на волоссі і утрудняють процес миття.
Жорсткість питної води не повинна перевищувати 7 міліграм/л. Цю характеристику можна вимірювати і в градусах (1 мг/экв жорсткості води рівний 2,8°). Жорсткою вважається вода, що має більше 20°, м'якою, — менш 10°.
Солі заліза. Вода, що містить залізо, нешкідлива, але в надмірних кількостях воно надає їй гіркуватому металевому смаку і жовтому або жовто-бурому забарвленню, знижуючи прозорість. У питній воді допускається до 0,5 міліграма/л заліза (у відкритих водоймищах) і 1,0 міліграм/л (у підземних джерелах).
Фтор. Що міститься в питній воді, він робить значний вплив на стан зубів. При його підвищеній концентрації виникає флюороз (поява темних плям на емалі зубів), ведучий до повного їх руйнування, а при недостатньому змісті частішає захворюваність карієсом. У воді повинне знаходитися не більше 1,5 міліграма/л фтору, оптимальна кількість — 0,7—1,0 міліграм/л. Якщо фтору не вистачає, воду штучно фторують, тобто додають фтористий натрій.
