1. Науково-методичне обгрунтування теми

Ендометріоз — це прогресуюче, часто дегенеративне захворювання, що уражає 10—15% жінок репродуктивного віку. Ендометріоз відноситься до най­більш розповсюджених гінекологічних захворювань і займає третє місце в структурі гінекологічної патології після запальних захворювань геніталій і фіброміоми матки.

Ендометріоз часто сприяє порушенню фертильності. Частота безплідності при ендометріозі коливається від 40 до 80%, а в умовах демографічної кризи в Україні лікування безплідності стає однією з найбільш актуальних медико-соціальних проблем.

Тому найважливіше клінічне значення має питання вивчення етіології патогенезу ендометріозу, а також вибір оптимальної терапії даної патології.

IV. Зміст навчального процесу

Ендометріоз (ендометріоїдна гетеротопія, ендометріома, аденоміоз) — це паталогічний доброякісний процес з розростанням тканини, морфологічно подібної до ендометрія.

Під впливом функції яєчників і центрів гіпоталамо-гіпофізарної системи, що регулюють їхню діяльність, у вогнищах ендометріозу відбуваються циклічні перетворення, подібні до змін у слизовій оболонці матки. Під час вагітності в вогнищах ендометріозу розвивається децидуальна реакція.

Ендометріоз відноситься до дисгормональної гіперплазії ендометрія, що локалізується за межами нормального розташування. Ендометріоз відрізняється від пухлини відсутністю вираженої клітинної атипії, здатністю до автономного росту, залежністю клінічних проявів від менструальної функції.

Відповідно до даних літератури, ендометріоз за частотою займає третє місце серед гінекологічних захворювань (після запальних процесів і міоми матки).

Етіологія ендометріозу цілком не вивчена. Існує ряд теорій, що пояснюють розвиток ендометріозу: дизонтогенетична, метапластична, імплатаційна, ембріональна, гормональна, травматична, імунологічна і теорія доброякісного метастазування ендометріозних кліток.

Гістологічна будова ендометріозу характеризується сполученням залозистого ендометріоподібного епітелію і цитогенної строми. Як і в ендометрії, залози можуть мати форму трубчастих, розгалужених чи мілкокістозно розширених порожнин, вистелених однорядним циліндричним чи кубічним епітелієм. Переважно стромальні форми ендометрюзу схильні до росту і з проліферацією та поширенням по лімфатичних шляхах.

Однією з особливостей ендометріозу є відсутність навколо нього сполучнотканинної капсули, що варто враховувати під час операцій. Наступною особливістю ендометріозу є здатність його до інфільтруючого проникаючого росту в навколишні органи і тканини з деструкцією останніх.

Розрізняють ендометріоз генітальний, який розвивається в ділянці статевих органів, екстрагенітальний, який розвивається поза статевими органами.

Генітальний ендометріоз буває внутрішній (ендометріоз матки і маткових груб) і зовнішній. До зовнішнього ендометріозу належить ендометріоз зовнішніх статевих органів, піхви і її склепіння, піхвової частини шийки матки, ретроцервікальний, прямокишково-маткової заглибини, яєчників, круглих маткових зв'язок.

Екстрагенітальний ендометріоз — ендометріоз прямої кишки, сечового міхура, сліпої кишки і червоподібного відростка, сальника, печінки, легень, нирок, мозку, тонкої кишки, пупка, шкіри тощо.

Діагноз ендометріозу встановлюють на підставі характерного анамезу (ти­пові скарги на біль під час менструації, постійний біль ниючого характеру унизу живота і у попереку, розлади менструального циклу за типом полі-менореї), даних бімануального і додаткових методів дослідження (рентге­нологічного, ендоскопічного, ультразвукового, кольпоскопічного, морфологіч­ного тощо).

Клінічна картина ендометріозу має такі характерні особливості:

1. Тривалість перебігу. Ендометріоз перебігає тривалий час (роками) і часто стимулює клінічну картину хронічного запального (специфічного або неспецифічного) процесу матки або її придатків;

2. Прогресування захворювання. Починаючись у період становлення менструальної функції або після штучного переривання першої вагітності, з кожним місяцем ознаки захворювання (біль, порушення менструального циклу) наростають, часом біль стає нестерпним;

3. Характеристика болю. Біль, характерний для генітального ендометріозу, з'являється напередодні менструації, наростає у дні менструації (іноді альгодисменорея буває різко вираженою). Через кілька днів після менструації біль затихає до наступної менструації;

4. Порушення менструальної функції;

5. Характер ендометріозних утворень. Характерне збільшення ендометріозних утворень перед менструацією і деяке зменшення їх після менструації. Мають місце циклічні зміни в пухлині, які клінічно визначаються то збільшенням, то зменшенням матки, придатків матки або інфільтратів в ділянці придатків матки і матково-прямокишкової заглибини;

6. Гіндометріоз придатків матки або очеревини завжди супроводжується спайковим процесом органів малого таза. У зв'язку з цим часто порушується функція прямої кишки (закреп, біль під час дефекації) і сечового міхура (прискорення сечовипускання, часті запальні процеси слизової оболонки сечового міхура);

7. Захворювання, як правило, супроводжується безпліддям і хронічним запальним процесом внутрішніх статевих органів. Досить частою скаргою в хворих на ендометріоз (25—55%) є диспареунія (сексуальна дисгармонія).

Клінічні прояви захворювання зумовлені локалізацією процесу.

Лікування ендометріозу консервативне, хірургічне і комбіноване.

Приступаючи до лікування хворих на ендометріоз, слід врахувати, що це захворювання усього організму, а не окремих органів або тканин, які уражені ендометріозним процесом. Тому для підвищення ефективності лікування, крім гормональної терапії, показане застосування засобів, які впливають на головні патогенетичні чинники (гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникові взаємовідносини, імунну систему), а також різні ланки складного патологічного процесу, який розвивається в організмі під час ендометріозу. Комплексне консервативне лікування передбачає:

а) застосування гормональних препаратів на фоні системної ензимотерапії (синтетичні прогестини, прогестогени, препарати даназолу, агоністи гонадоліберінів — золадекс, декапептіл, препарат системної ензимотерапії — вобензим);

б) вплив на імунну систему шляхом застосування імуномодуляторів (спленін, левамізол, Т-активін, тималін тощо);

в) вплив на антиоксидантну систему (унітіол з аскорбіновою кислотою і токоферолу ацетатом);

д) підтримання функції печінки і підшлункової залози;

є) проведення розсмоктувальної терапії із застосуванням фізичних чинників (застосовують електрофорез йоду, лідази, хімотрепсину; діатермію, діадинамічні або синусоїдальні точки);

є) хірургічне втручання, яке є компонентом комплексного лікування.

Найбільш ефективним стосовно відновлення репродуктивної функції при генітальному ендометріозі є комбінований метод лікування (органзберігаюче хірургічне втручання при поєднанні з гормональним лікуванням в комплексі з препаратами комплексної ензимотерапії).

Профілактика ендометріозу полягає у запобіганні і своєчасному лікуванні тих захворювань, які призводять до його розвитку, а також у запобіганні потрапляння ендометрія із порожнини матки в інші ділянки організму.

НЕПЛІДНИЙ ШЛЮБ