4. Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Завдання цивільного судочинства (ст.1 ЦПК України) справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, і інтересів держави.

Поділ цивільного процесу на 3 види судового проваджен­ня передбачено ч. З ст. 15 ЦПК, що пов'язано зі специфікою матеріально-правового характеру справ, які розглядаються в кожному з видів проваджень, і ця специфіка обумовлює проце­суальні особливості їх розгляду. Види проваджень, які існують у цивільному процесі, відрізняються один від одного за об'єктом процесуальних правовідносин, що виникають у кожному з видів проваджень, за суб'єктами цих процесуальних правовідносин, за змістом процесуальних правовідносин та за іншими ознаками.

Для позовного провадження характерною є наявність спору щодо права цивільного. У позовному провадженні беруть участь 2 сторони — позивач і відповідач, між якими існує спір, що розглядається судом. У позовному провадженні можуть брати участь співучасники, треті особи. Підставою для порушення позовного провадження є подача позовної заяви та прийняття її судом. Відносини між сторонами регулюються притаманним цивільному праву методом рівності.

Для наказного провадження характерною є відсутність спору щодо права. Судовий наказ є особливою формою судового рішен­ня про стягнення з боржника грошових коштів або витребуван­ня майна за заявою особи, якій належить право витребування. У справах цієї категорії немає позивача і відповідача, а є стягувач, якому належить право витребування, і боржник. Підставою для порушення справ цієї категорії є подача заяви про видачу судового наказу.

Для справ, що розглядаються в порядку окремого провадження, характерним є те, що при розгляді цих справ немає спору щодо права. Метою розгляду справ окремого провадження є встанов­лення певних юридичних фактів. У справах цієї категорії немає позивача і відповідача, а є заявник і орган (особа), що дає висновок чи пояснення у справі. Підставою для порушення справ окремого провадження є подача заяви і прийняття заяви судом.

Розгляд справ у цивільному процесі послідовно проходить ряд етапів, які називаються стадіями цивільного процесу. Під стадією цивільного процесу розуміють сукупність процесуальних дій, об'єднаних певною процесуальною метою. У цивільному процесі є такі стадії:

відкриття провадження у справі. Момент відкриття прова­дження у справі залежить від дій зацікавленої особи (позивача, стягувача, заявника) та від дій судді — прийняття позовної заяви, заяви. Суддя у визначених законом випадках може за­ лишити позовну заяву без руху (ч. 1 ст. 121 ЦПК), відмовити в її прийнятті (ч. 2 ст. 122 ЦПК) або повернути її (ч. 2 і ч. З ст. 121 ЦПК);

провадження у справі до судового розгляду. На стадії провадження у справі до судового розгляду суддя вчиняє ряд процесуальних дій, указаних у главі 3 розділу III ЦПК. Про­цесуальні дії вчиняє не лише суддя, а й сторони, інші особи, що беруть участь у справі. На цій стадії процесу проходить попереднє судове засідання за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Попереднє судове засідання має бути призначене протягом 1 місяця з дня відкриття провадження у справі (ст. 129 ЦПК).

Процесуальні дії, які вчиняються при проведенні попереднього судового засідання, вказані в ст. 130 ЦПК;

судовий розгляд. Це - центральна стадія процесу, на якій справа завершується її вирішенням по суті;

перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку. Введення цієї стадії відповідає п. 8 ст. 129 Конституції. Апеляцій­ ні загальні суди діють у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, також діють апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських сил України. За необ­хідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, юрисдикція яких поширюється на кілька районів області. В апеляційних судах утворюються судо­ві палати. У складі загальних апеляційних судів утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у складі: судової палати у цивільних справах; судової палати у кримінальних справах; військової судової палати (п.п. 2, 5, 6 ст. 25 Закону України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України»). Суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК);

перегляд рішень і ухвал у касаційному порядку. Судом ка­саційної інстанції є Верховний Суд України (ст. 47 Закону «Про судоустрій України»). У касаційному порядку перевіряється законність та обґрунтованість рішень і ухвал суду, що набрали законної сили. Закон «Про судоустрій України» в її. З ч. 2 ст. 18 і ст. ст. 32, 33 передбачав як касаційну інстанцію Касаційний суд. Однак Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 11 грудня 2003 р. № 20-рп/2003 визнав, що створення Касаційного суду не відповідає ст. ст. 125, 131 Конституції України;

перегляд рішень Верховним судом. Судові рішення в зв'язку з винятковими обставинами можуть бути переглянуті після їх перегляду в касаційному порядку в разі їх оскарження з мотивів, указаних у ст. 354 ЦПК. Справа при перегляді рішення в зв'язку з винятковими обставинами розглядається, як правило, колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності двох третин її складу (ст. 357 ЦПК);

рішення і ухвали суду, які набрали законної сили, а також судові накази у зв'язку з нововиявленими обставинами перегля­даються судом, що їх постановив (ст. 363 ЦПК).

Перелічені стадії цивільного процесу, як правило, йдуть одна за одною. Конкретна судова справа може й не пройти всіх стадій цивільного процесу. Вона може закінчитися на стадії проваджен­ня у справі до судового розгляду, якщо між сторонами буде укладена угода про передачу спору на вирішення третейським судом. У такому разі суд на попередньому судовому засіданні виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду (ч. 5 ст. 130 ЦПК). Справа може також закінчитися на стадії судового розгляду, адже не завжди судове рішення оскаржується. До стадій цивільного процесу в літературі також відносять виконавче провадження¹. У зв'язку з прийняттям законів України від 24 березня 1998 р. «Про державну виконавчу службу» і від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» була висловлена й інша думка, згідно з якою виконавче провадження є не стадією цивільного процесу, а самостійним видом провадження, що перебуває поза рамками цивільного судового провадження, а відносини, що виникають у зв'язку з виконанням рішень юрисдикційних органів, є предметом регулювання самостійної галузі права — виконавчого права. У зв'язку з прийняттям означених законів виконавче провад­ження слід визнати самостійним видом провадження. Однак у ЦПК є розділи VI, VII і VIII, які регулюють ряд питань щодо виконання судових рішень. Закон «Про виконавче провадження» також передбачає ряд питань, вирішення яких при виконанні судових рішень покладається на суд. Крім того, якщо виконавче провадження відмежувати від цивільного процесу, то рішення, що набрало законної сили, за позовами щодо присудження не матимуть такої ознаки, як виконуваність. Тому цивільний процес пов'язаний із виконавчим процесом. Водночас вико­навче провадження пов'язане з господарським, кримінальним, адміністративним процесом. Крім того, відкриття виконавчого провадження можливе у зв'язку з посвідченням комісії з трудових спорів. Тому виконавче провадження не можна вважати стадією цивільного процесу.