- •1)Сутність фінансів. Відмінні ознаки категорії «фінанси»
- •8) Фінансове стимулювання кращих результатів діяльності.
- •13. Фінанси профспілок
- •15 Формування і використання цільових і благодійних фондів
- •20 Депозитні фінансові установи, їх призначення, різновиди та принципи діяльності
- •22 Фінансові посередники контрактно-зберігаючого типу
- •23 Складові частини, призначення та роль державних фінансів у ринковій економіці
- •34. Бюджетний дефіцит і управління ім
- •36.Фонди державного страхування джерела формування та напрямки використання коштів.
- •38.Державний фонд зайнятості нселення.
- •39.Сутність та значення державного кредиту.
- •40.Форми держ. Кредиту та класифікація запозичень.
- •48. Фінансовий ринок, його призначення, структура та сучасний стан розвитку в Україні.
- •50)Поняття бюджетного процесу і його елементи
- •56. Сутність фінансового ринку, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів.
- •57. Місцеві фінанси і їх роль у здійсненні політики зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних формувань.
- •58. Суть і функції податків. Класифікація і види податків.
- •60. Економічна необхідність і роль страхування у забезпеченні безперервності суспільного виробництва.
- •61. Сутність фінансового ринку, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів
- •62. Управління фінансами. Об'єкти та суб'єкти управління
- •63. Фінансове стимулювання, як один з методів державного впливу на відтворювальний процес. Підвищення ролі фінансів в умовах переходу до ринкових відносин
- •64. Фінансовий механізм, як сукупність форм і методів організації фінансових відносин
- •65. Функції фінансів, як виявлення їх найважливіших і суттєвих ознак і суспільного призначення
- •68. Участь України в міжнародних фінансових організаціях.
- •70. Формування, розподіл і використання фінансових ресурсів у невиробничій сфері.
- •71. Роль фінансів у формуванні, функціонуванні і розширеному відтворюванні основних фондів в умовах ринкової економіки.
- •72. Фінансовий механізм та його роль у забезпеченні ефективного функціонування економіки.
68. Участь України в міжнародних фінансових організаціях.
В умовах подолання негативних наслідків світової фінансово-економічної кризи та необхідності відновлення економічного зростання співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) спрямовується на залучення додаткових фінансових ресурсів для реформування національної економіки, реалізацію пріоритетних системних та інвестиційних проектів. У сучасній системі міжнародних відносин ресурси МФО, за умови їх ефективного використання, є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів та завдань соціального та економічного розвитку, інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції.
МЗС України надає сприяння розвиткові співробітництва України з Міжнародним валютним фондом (МВФ), Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Світовим банком (СБ), Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), Північним інвестиційним банком (ПІБ), Кредитною установою для відбудови (KfW) та іншими МФО. В Україні успішно діють постійні представництва МВФ, Світового банку та ЄБРР. На сьогодні практично готовий до підписання Договір між Україною та ЄІБ про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄІБ в Україні, за аналогією з чинним Договором між Урядом України та ЄБРР про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄБРР в Україні.
Міністерство закордонних справ України, у межах компетенції, бере участь у підготовці, опрацюванні та погодженні міжнародних договорів щодо реалізації системних та інвестиційних проектів МФО в Україні, зокрема в рамках «Порядку ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями» Спільно узгоджені з МФО пріоритетні проекти повністю кореспондуються з головними заходами Уряду на даному етапі розвитку економіки України та є додатковим джерелом фінансування дефіциту державного бюджету, проведення структурних реформ та розвитку інфраструктури.
69. Міжнародні фінансові організації. Можна взять с 67. Діяльність міжнародних фінансових організацій набуває дедалі більшого значення і для України. Вона сприяє переходу економіки до ринкових відносин, стабілізації й економічному прогресу.
70. Формування, розподіл і використання фінансових ресурсів у невиробничій сфері.
Під невиробничою сферою прийнято розуміти сукупність галузей і видів діяльності, пов'язаних з обслуговуванням загальнодержавних і соціально-культурних потреб суспільства і конкретних громадян. Фінанси зазначеної сфери є відносини, що виникають у зв'язку з утворенням грошових доходів у суб'єктів невиробничої сфери, їх використанням з метою виконання ними функціональних обов'язків.
Послуги, що надаються суб'єктами невиробничої сфери, можуть бути платними, безкоштовними або частково оплачуваними їх споживачами. Поняття"безкоштовні" слід розуміти в тому сенсі, що вони безкоштовні для споживача, але не для виробника. Той, хто надає такі послуги, обов'язково проводитьвідповідні витрати. Таким чином, джерела формування фінансових ресурсів у цих суб'єктів залежать, з одного боку, від виду послуг, що надаються, з іншого - від характеру їх надання.
З цього випливає, що невиробнича сфера повинна бути підрозділена на суб'єктів, діяльність яких заснована на принципах самофінансування, і суб'єктів, що функціонують за рахунок бюджетних дотацій, а також суб'єктів, що перебувають частково на бюджетному фінансуванні, а й мають і власні джерела доходів.
Грошові кошти з усіх джерел, що надійшли на рахунки таких установ, утворюють фонд фінансових ресурсів, який використовується на виплату заробітної плати, відшкодування матеріальних і прирівняних до них витрат, на інші цілі, що допускаються законодавством.
Переважним джерелом формування фінансових ресурсів закладів невиробничої сфери є бюджет і позабюджетні фонди. Розмір виділених на утримання установ невиробничої сфери бюджетних коштів залежить насамперед від стану самого бюджету.
Таким чином, в системі фінансових відносин установи невиробничої сфери займають особливе місце. В першу чергу треба виділити їхні стосунки з державним бюджетом. У суб'єктів невиробничої сфери, які функціонують на умовах госпрозрахунку, вони складаються з приводу сплати податків. У установ, які фінансуються з бюджету, такі відносини, як правило, односторонні: отримання бюджетних дотацій. Оскільки галузі невиробничої сфери являють собою організаційні утворення, то фінансові стосунки у них складаються і з їх вищестоящими організаціями.