58. Суть і функції податків. Класифікація і види податків.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків (юридичними і фізичними особами) з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

За суттю податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового законодавства.

Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях. До основних функцій податків відносять:

1) фіскальна - пов’язана з формуванням джерела державних доходів;

2) розподільча - полягає в перерозподілі доходів платників у відповідності з прийнятими в суспільстві критеріями доцільності і соціальної справедливості;

3) регулююча - суть полягає у впливі податків на різні сторони діяльності платників.

Через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються загальнонаціональні необхідні потреби, а за допомогою регулюючої формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних і фізичних осіб.

Податки класифікують за такими ознаками:

1. За економічним змістом об’єкта оподаткування:

- податки на доходи,

- податки на споживання,

- податки на майно,

- податки на різні дії,

- інші податки.

2. За рівнем встановлення:

- загальнодержавні,

- місцеві.

3. За формою оподаткування:

- прямі,

- непрямі.

4. За способом стягнення:

- розкладні

- окладні.

5. За порядком використання:

- загальні,

- спеціальні.

6. За платниками податків:

- податки з юридичних осіб,

- податки з фізичних осіб,

- податки змішаного складу.

7. За ступенем врахування фінансового стану платника:

- реальні,

- особисті.

59) Види державного кредиту. Внутрішній та зовнішній державний кредит. Державний кредит — це специфічний різновид кредитних відносин, коли позичальником є держава, а кредиторами — юридичні і фізичні особи. Основним призначенням державного кредиту є мобілізація коштів (позиковий капітал) для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет є дефіцитним. Види державного кредиту: 1) в залежності від статусу позичальника: централізований кредит - цінні папери випускає уряд; децентралізований кредит - місцеві органи влади. 2) в залежності від сфери розміщення боргових зобов'язань: внутрішні позики - розміщуються в державі; зовнішні позики - розміщуються за кордоном. 3) в залежності від строків погашення державою боргових зобов'язань: короткострокові позики - поточні, до одного року; середньострокові - 1-5 років; довгострокові - понад 5 років. З одного боку, є недоцільними, бо обтяжуються наступні покоління. Але, з іншого боку, чим коротше термін позики, тим складніше систематизувати управління і досягти економічного й соціального ефекту від позики. 4) за видами дохідності: процентні - власники цінних паперів отримують дохід, як правило, з розрахунку фіксованих процентів; безпроцентні (дисконтні) - цінні папери реалізуються по ціні нижчій їх номіналу, різниця між ціною придбання і номінальною відшкодовується в момент погашення, складаючи дохід; виграшні - власники цінних паперів отримують дохід при умові включення даного номера цінного паперу в виграшний тираж погашення. Внутрішній державний кредит може мати товарну і грошову форму. Товарну форму використовують при розладнанні грошової системи. В цей період державний кредит виступає, як правило, в грошовій формі, а саме: державні позики, вклади населення в ощадних банках, використання державного кредитного фонду, грошові лотереї. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основні форми внутрішнього державного кредиту: державні позики; використання частини вкладів населення в ощадних установах; грошово-речові лотереї; використання коштів державного позичкового фонду. Найбільш поширена форма державного кредиту — це державні позики. Вони можуть випускатися центральними і місцевими органами державної влади. Другою формою державного кредиту є передавання ощадними установами частини або всієї суми коштів населення, які розміщені в ощадному банку чи в інших ощадних установах держави, для покриття своїх витрат. Таке передавання може здійснюватися шляхом випуску білетів державної скарбниці, сертифікатів або оформлення безоблігаційних позик. До державного кредиту належить також міждержавний кредит, коли одні держави виступають кредиторами, а інші – позичальниками. Він надається на умовах строковості, платності та поворотності. Величину одержаних зовнішніх позик і нарахованих процентів включають до державного боргу. Зовнішні позики надаються за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів.