- •1)Сутність фінансів. Відмінні ознаки категорії «фінанси»
- •8) Фінансове стимулювання кращих результатів діяльності.
- •13. Фінанси профспілок
- •15 Формування і використання цільових і благодійних фондів
- •20 Депозитні фінансові установи, їх призначення, різновиди та принципи діяльності
- •22 Фінансові посередники контрактно-зберігаючого типу
- •23 Складові частини, призначення та роль державних фінансів у ринковій економіці
- •34. Бюджетний дефіцит і управління ім
- •36.Фонди державного страхування джерела формування та напрямки використання коштів.
- •38.Державний фонд зайнятості нселення.
- •39.Сутність та значення державного кредиту.
- •40.Форми держ. Кредиту та класифікація запозичень.
- •48. Фінансовий ринок, його призначення, структура та сучасний стан розвитку в Україні.
- •50)Поняття бюджетного процесу і його елементи
- •56. Сутність фінансового ринку, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів.
- •57. Місцеві фінанси і їх роль у здійсненні політики зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних формувань.
- •58. Суть і функції податків. Класифікація і види податків.
- •60. Економічна необхідність і роль страхування у забезпеченні безперервності суспільного виробництва.
- •61. Сутність фінансового ринку, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів
- •62. Управління фінансами. Об'єкти та суб'єкти управління
- •63. Фінансове стимулювання, як один з методів державного впливу на відтворювальний процес. Підвищення ролі фінансів в умовах переходу до ринкових відносин
- •64. Фінансовий механізм, як сукупність форм і методів організації фінансових відносин
- •65. Функції фінансів, як виявлення їх найважливіших і суттєвих ознак і суспільного призначення
- •68. Участь України в міжнародних фінансових організаціях.
- •70. Формування, розподіл і використання фінансових ресурсів у невиробничій сфері.
- •71. Роль фінансів у формуванні, функціонуванні і розширеному відтворюванні основних фондів в умовах ринкової економіки.
- •72. Фінансовий механізм та його роль у забезпеченні ефективного функціонування економіки.
56. Сутність фінансового ринку, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів.
Найбільш ефективною формою організації економіки є ринок, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватись на фінансовому ринку, у своєрідній сфері, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.
Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи держави. Він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу.
Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переливання інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на цей момент є потреба в капіталі. Чим різноманітніша з точки зору суб'єктів і розмірів структура заощаджень та можливостей інвестицій, тим більшою є необхідність в існуванні фінансового ринку.
Фінансовий ринок являє собою засіб перерозподілу фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання, між ними і державою, між державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу і окремими міжнародними фінансовими організаціями. Основною його метою є удосконалення мобілізації і розподіл фінансових ресурсів, які сконцентровані у суб'єктах суспільства (державних органах, підприємствах і населення) та своєчасного спрямування їх для забезпечення соціально-економічного розвитку.
За допомогою фінансового ринку здійснюються такі розподільні і перерозподільні процеси фінансових ресурсів, які не може виконати жодна ланка фінансової системи. За допомогою фінансового ринку мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали інше цільове призначення.
57. Місцеві фінанси і їх роль у здійсненні політики зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних формувань.
Місцеві фінанси — це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.
Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.
В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення.
Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.
Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та інші. Місцеві органи влади також можуть формувати фінансові ресурси шляхом отримання банківських кредитів, розміщення місцевих позик тощо.
В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, області, району в місті, фінанси села, фінанси селища.
Забезпечення економічного зростання територій. Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості та землі. У структурі видатків місцевих бюджетів України за останні роки відбуваються якісні зміни, що позитивно впливають на економічне зростання територій. Якщо в 1990-2000 роках до 80 % видатків місцевих бюджетів за економічною класифікацією становили видатки на утримання бюджетних установ, зокрема на заробітну плату працівників, то надалі спостерігається хоча й повільне, але стале зростання капітальних видатків: за період 2000—2007 років вони збільшилися у 102 рази. У 2007 році питома вага капітальних видатків місцевих бюджетів у загальному обсязі їх видатків становила 21 %.