1)Сутність фінансів. Відмінні ознаки категорії «фінанси»
Фінанси(фінансові відносини)- це складова система економічних відносин, яке формується у суспільстві, при цьому їх поява і розвиток формується під впливом як економічних відносин загалом, так і більш специфічної їх складової грошових відносин.Фінанси- це продукт розвитку грошових відносин. Фінансові відносинимвиникають лише у сфері грошових відносин. Загальним є те, що фінанси існують лише на грошовій основі. В історичному аспекті термін «фінанси» з’являться в середині XV ст. в італійських містах-республіках і означає: 1) це обов’язковий платіж на користь держави; 2) обов’язкова сплата грошей. Термін «фінанси» використовується для: 1) позначення платежів і доходів у грошовій формі і в натуральній формі на користь держави, для виконання нею своїх функцій; 2) позначення грошових сум і грошової плати; 3) позначення різних форм внесків і доходів певних груп населення данної країни. У сьогоднішній час під терміном «фінанси» розуміють:
1) грошові фонди, які перебувають в постійному русі, мають цільове призначення. Грошові фонди- відносно відокремлена частина грошових коштів, яка має певний масштаб і цільове призначення.
2) економічна категорія, яка характеризує розподіл суспільного продукту і національного доходу, внаслідок чого утворилися централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів.
Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль, це обумовлено тим, що при їх функціонувані визначаються кількісні і якісні параметри будь-якого економічного явища або процесу, а також кінцеві результати дій. Обов’язковим атрибутом участі фінансів у економічному житті держави є гроші. Всі процеси, в яких беруть участь фінанси, повинні мати грошовий вираз, це дає змогу формувати фонди грошових коштів для здійснення виробничої діяльності. Мобілізації коштів для виконання державою своїх функцій і задоволення особистих проблем громадян. Об’єктом, де виявляється суть і роль фінансів є створення і використання ВВП. Суб’єктами цих процесів є: з одного боку держава(в особі державних інститутів), а з іншого боку, населення і підприємницьких структур. Фінанси- це специфічна категорія суспільних відносин. Фінансові відносини можуть виникати між: 1) державою і суб’єктами підприємництва, в процесі сплати податків і фінансування з бюджету; 2) у процесі купівлі- продажу товару; 3) підприємством і різноманітними об’єднаннями в процесі відрахувань у централізовані фонди і фінансування з них; 4) підприємством і його працівниками в процесі виплати зарплати; 5) у процесі відрахувань у державні цільові фонди і фінансування з них; 6) державою і громадянами у процесі формування державного бюджету. Призначення фінансів полягає у залучені необхідних умов для здійснення процесу створення, розподілу і використання ВВП в Україні. Це досягається шляхом створення і використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємств і громадян країни. Фінанси виступають важливою складовою економічної системи в будь-якій країні світу. В ролі значення фінансового проявляння через результати взаємодії і з елементами, які формують економічну систему держави.Економічна система- сукупність певних елементів системи, підсистем діяльності, пов’язаних між собою і створюються для розподілу і перерозподілу, і споживання ВВП. Підсистемами є: грошова, кредитна підсистема, цін, ЗП і т.д. Фінанси реалізуються через здійснення певних взаємодій із іншими складовими економічної системи. У розподільних процесах поряд з фінансами та ціною беруть участь також заробітна плата і кредит. Взаємозв'язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати через податки, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою дотацій, субсидій, субвенцій може стимулювати розвиток окремих видів діяльності. Разом з тим, заробітна плата є лише частиною вартісного розподілу валового внутрішнього продукту, яка стосується саме фонду оплати праці. Заробітна плата пов’язана з таким фактором виробництва як робоча сили, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва (предмети праці, знаряддя праці тощо). Спільним для фінансів і кредиту є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва. При нестачі фінансових ресурсів підприємство залучає кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів підприємство може тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншій установі (банку, підприємству). Відмінності між фінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості, так як при фінансуванні кошти надаються на безповоротній основі. Кредитні відносини характеризуються двостороннім рухом вартості, оскільки кредитування здійснюється за принципами платності, строковості, поверненості і забезпеченості. Кредитний перерозподіл вартості пов'язаний з переміщенням грошових коштів між суб’єктами розподільчого процесу. Фінанси функціонують і в рамках господарського суб’єкту (внутрішньогосподарські фінансові відносини). До того ж за допомогою фінансів здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а кредит діє лише на стадії перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів.
2)Взаємозв’язок фінансів з іншими категоріями у процесі вартісного розподілу. Відправним моментом виникнення фінансів є процес первинного розподілу вартості ВВП на його складові елементи.ВВП – ЦЕ СУКУПНА РИНКОВА ВАРТІСТЬ УСЬОГО ОБСЯГУ КІНЦЕВОГО ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ В ЕКОНОМІЦІ ЗА ПОТОЧНИЙ РІК.Фінанси в своему розвитку впливають на зміну структури ВВП. На макрорівні об’єктом розподільних відносин виступає: вартість ВВП при нормальному економічному стані в країні; вартість частини НБ при кризовому стані в економіці.Всі фінансові відносини можна поділити на три рівні. Три головні складові ВВП = P+V+M.P – вартість постійного капіталу (тобто основних фондів), частина якого, Pn, постійно спрямовується на відшкодування зносу цих фондів, що відбувається в процесі відтворення;V – вартість змінного капіталу, головну частину якого складають доходи корпорацій та окремих фізичних осіб, Vn, податкові надходження з цих доходів формують фонди НД;M – вартість створена в процесі відтворення (додана вартість), з якої головним чином формується НД- Mn.В вартісному розподілу ВВП провідну роль поряд з фінансами виконують такі фінансові категорії як ціна, заробітна плата, кредит.ЦІНА І ФІНАНСИ. Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Ціна має дві межі:нижню – собівартість;верхню – ринкова ціна.Сутність фінансової категорії ціни виявляється у ціноутворенні. Ціна визначає величину грошових засобів, які поступають від реалізації продукції її власнику та виступає вихідною основою подальшого розподільного процесу.Ціна не може забезпечити ні розподіл по суб’єктам власності, ні формування функціональних фондів. Фінанси, базуючись на пропорціях цінового розподілу, які склалися під впливом цін, виступають інструментом, який реалізує ці пропорції. Одночасно фінанси коректують ці пропорції з урахуванням економічних умов розвитку суспільства.ФІНАНСИ І ЗАРОБІТНА ПЛАТА.Фінанси “допомагають” заробітній платі формувати фонд оплати праці, відокремлюючи його від інших фондів підприємства.Заробітна плата, нарахування якої не співпадає у часі з її виплатою, виступає джерелом формування фінансових ресурсів підприємства. Перебуваючи в кругообігу грошових коштів підприємства, ці грошові кошти виступають джерелом поповнення його оборотних коштів.ФІНАНСИ І КРЕДИТ.Кредит функціонує на основі зворотності, терміновості, платности і визначеності.Фінансові ресурси надаються безкоштовно і без оговорення умов повернення, тобто безстроково.Кредитні ресурси формуються в процесі перерозподілу тимчасово вільних грошових засобів (коштів) у суб’єктів господарювання.Фінансові ресурси формуються на стадії вартісного розподілу доданого продукту.Взаємодія фінансів і кредита яскраво виявляється в комплексному використанні цих ресурсів в процесі розширеного виробництва.
3)Функції фінансів. Функції фінансів полягають у реалізації тих завдань, заради яких вони з’явилися і функціонуванні у економічній системі. Вважається, що фінанси виконують 2 головні функції: 1) розподільча;2) контрольна. У умовах товарного виробництва розподіл - зв'язуюча ланка між виробництвом та споживанням. Також за допомогою фінансів відбувається розподіл суспільного продукту. На поверхні ми бачимо: надходження виручки від реалізації і використання її на відшкодування витрачених засобів виробництва і утворення валового прибутку;подальший розподіл отриманого прибутку в ході формування бюджетних коштів, позабюджетних фондів, формування фонду оплати труда, різних фондів і резервів, тобто того, що забезпечує життєдіяльність і розвиток підприємства. Інакше, розподільча функція фінансів підприємств - це направлена діяльність по розподілу і перерозподілу грошових прибутків підприємства.Контрольна функція (функція відображення) - поняття, що відображає фінансово-господарські процеси, що протікають на підприємстві.У фінансах підприємств відбиваються всі процеси, що відбуваються на підприємстві. За допомогою даної функції встановлюються, виявляються та реалізовуються найважливіші економічні пропорції, забезпечується контроль на всіх стадіях здійснення задач, забезпечується контроль за величиною фінансового результату (в т.ч. по стадіях його досягнення). У свою чергу функція контролю дозволяє не тільки виявляти неефективні дії, але і знаходити резерви, попереджати можливі втрати та непродуктивні витрати.
4)Фінансова система держави та її структура. Фінансова система держави є відображенням форм і мето-дів конкретного використання фінансів в економіці і відповід¬ною до задіяної моделі економіки та значною мірою визна¬чається нею. Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки (гос-подарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.Фінансова система — це сукупність окремих її ланок, що ма¬ють особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансово¬го сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогоспо-дарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, гос¬подарських структур, окремих громадян.Фінансові системи держав можуть вирізнятися за структу¬рою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, по¬літичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наяв¬ності певних відмінностей вони мають спільну основу в пере¬ліку окремих ланок. Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України. Її можна представити за такою схемою:
5)Фінансовий механізм та його роль у забезпеченні ефективного функціонування економіки. За найзагальнішим визначенням фінансовий механізм може бути охарактеризований як комплекс спеціально розроблених і за¬конодавче закріплених в державі форм і методів створення й ви¬користання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм це, по суті, методичні, організаційні й правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення визна¬чених відповідними програмами цілей і завдань.Фінансовий механізм є складовою частиною господарсь¬кого механізму в державі, проте це специфічна складова, яка значною мірою визначає характер не лише господарського механізму зокрема, а й економічної системи в цілому. Спе¬цифічність його полягає в тому, що за допомогою фінансів визначається кінцевий результат усієї господарської діяль¬ності в державі.Формування й використання фондів фінансових ресурсів для задоволення загальнодержавних потреб, а також потреб підприємницьких структур і населення здійснюється на осно¬ві відповідних нормативних актів, які слугували б основою для розробки методичних положень. Методичні положення визна¬чають техніку мобілізації й використання цих ресурсів, обо¬в'язки суб'єктів, що беруть участь у цих процесах тощо.Призначення фінансового механізму зводиться до двох ос¬новних функцій — фінансового забезпечення й фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Слід зауважити, що вказані функції є повною теоретичною аб¬стракцією. За наявного досвіду фінансове забезпечення одно¬часно виконує функцію регулювання так само, як регулюван¬ня може здійснювати функцію фінансового забезпечення.Кількісна та якісна характеристики фінансового механізму визначаються тим, яка величина фінансових ресурсів зосеред¬жується й витрачається на відповідних рівнях господарського управління та якою є технологія їх зосередження й витрачан¬ня. Тут дуже важливо правильно вибрати саму техніку цих про-цесів. тобто суб'єкт і об'єкт зосередження і витрачання фінан¬сових ресурсів, показники, ставки, норми, строки, санкції, пільги, тобто увесь інструментарій здійснення руху фондів гро¬шових засобів. Так, фінансове забезпечення здійснюється шляхом вико¬ристання методів бюджетного фінансування, самофінансу¬вання, кредитування тощо. Кожний із цих методів має свою особливість практичного застосування. При бюджетному фі¬нансуванні враховуються умови визначення обсягів фінансу¬вання, періодичність передачі коштів, норми певних видів витрат тощо. При кредитуванні визначаються умови надан¬ня кредитів, гарантії і терміни їх повернення, окупність і ефективність кредитів. При самофінансуванні проводяться розрахунки доцільності й ефективності витрачання власних коштів, форми їх мобілізації тощо.Проте фінансове забезпечення має й інші аспекти свого здійснення. Для того щоб профінансувати відповідні заходи або програми, необхідно відпрацювати й законодавче встано¬вити форми мобілізації ресурсів за допомогою податків, збо¬рів, інших платежів. Це дуже важлива складова фінансового механізму в цілому. Вона є самостійною ланкою господарсь¬кого механізму і називається податковим механізмом. Проте, на нашу думку, і зосередження коштів, І їхнє використання — це єдиний фінансовий механізм. Фінансове регулювання — це метод здійснення державою функцій управління економічними й соціальними процесами при використанні фінансів. Використовуючи фінанси, держава шляхом встановлення форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх використання стимулює або локалізує ті чи інші явища й процеси в державі. Так, надаючи капітал на розвиток економіки, держава стимулює розвиток таких виробництв, які в умовах ринку не можуть забезпечити свій розвиток за раху¬нок власних ресурсів. Аналогічно при розробці методів мобі¬лізації ресурсів шляхом диференціації ставок і пільг досягаєть¬ся прискорення або стримування розвитку окремих виробництв, робіт І послуг. Фінансовий механізм у цілому — це принципова схема практичного використання фінансів в економіці держави, їх впливу на відповідні процеси. Водночас він має свої відмінності щодо практичного застосування на рівні держави, підприєм¬ницької структури, фінансового інституту чи групи громадян.
6) Фінансове забезпечення відтворювального процесу. Виділяють три основні стадії процесу суспільного відтворення: виробництво, розподіл і споживання. Областю виникнення та функціонування фінансів є друга стадія відтворювального процесу, коли відбувається розподіл вартості зробленого суспільного продукту.У рамках використання фінансів у суспільному відтворенні можна виділити три напрямки їхнього впливу на процеси суспільного розвитку:1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;2) фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;3) фінансове стимулювання результатів діяльності.Під фінансовим забезпеченням відтворювального процесу розуміється покриття відтворювальних витрат за рахунок фінансових ресурсів, які мобілізуються суб'єктами господарювання та державою. Безперебійне формування фінансових ресурсів і їхнє раціональне використання має величезне значення, оскільки фінансові ресурси є важливим грошовим джерелом розширеного відтворення. Недостача фінансових ресурсів призводить до незбалансованості суспільного виробництва та різних диспропорцій. Обсяг і структура фінансових ресурсів безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку виробництва і його ефективністю. У формуванні фінансових ресурсів беруть участь у різній мірі всі елементи вартості ВНП, але основним джерелом є НД, причому головним чином та його частина, що представлена ЧД. Крім того, фінансові ресурси формуються за рахунок частини національного багатства, яка утягується а господарський обіг (кошти від продажу частини золотого запасу, виручка від реалізації державного майна). Також для формування фінансових ресурсів можуть бути використані доходи від зовнішньоекономічної діяльності та позикові кошти. Формами їхнього використання є бюджетні і позабюджетні фонди, кошти яких направляються на розвиток народного господарства, фінансування соціальних, культурних і інших заходів у масштабі держави, а також на забезпечення фінансування оборони, управління та ін.Для забезпечення відтворювального процесу грошовими ресурсами на мікрорівні суб'єкти господарювання формують децентралізовані фінансові ресурси. Вони використовуються на покриття витрат за розширеним виробництвом і задоволенням потреб працівників. Утворені за рахунок децентралізованих фінансових ресурсів грошові фонди направляються на капітальні вкладення, придбання оборотних коштів, проведення НІ та ін. Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися в трьох формах:— самофінансування — покриття витрат за рахунок власних фінансових ресурсів організації. За їх недостатності знижуються видатки або залучаються позикові кошти;— кредитування — видатки організацій покриваються за рахунок позички, надаваної на умовах платності, терміновості, зворотності і гарантування;— бюджетне фінансування на безоплатній основі за рахунок коштів бюджетних і позабюджетних фондів різних рівнів влади і управління.
7) Фінансове регулювання економічних та соціальних процесів. Фінансове регулювання соціально-економічних процесів в країні слід здійснювати, виходячи з мети створення держави, її функцій та завдань. Найважливішим кроком, спрямованим на стимулювання зростання вартості в країні, є сприяння пришвидшенню обігу грошових зобов’язань на всіх рівнях економічної системи. Це досягається, передусім, здійсненням монетарних заходів з нормування обігу національної грошової одиниці та збільшенням обігу капіталу на фондовому ринку, в тому числі операцій з використанням похідних фінансових інструментів. Доцільним є також регулювання бюджетного процесу на основі принципів фінансів. Окрім того, корисними є зміни в податковій політиці країни, які б сприяли збільшенню обігу вартості і протидіяли її мобілізації у майні, яке не задіяне у процесах розширеного відтворення. В умовах глобалізації основним напрямком регулювання економіки країни є здійснення заходів з приведення внутрішніх нормативів, які регулюють соціально-економічні процеси, до світових стандартів. Світову фінансову кризу у 2008 році уряд США та деяких країн Європи прагнули подолати шляхом поновлення довіри громадян своїх країн до фінансових установ. У вересні 2008 року Конгрес США для подолання фінансової кризи погодився виділити 700 млрд доларів, які були спрямовані на розв'язання проблем ліквідності фінансової системи країни. Крім цього, уряди країн, що потерпіли від фінансової кризи, підвищили розмір фондів гарантуван-ня вкладів своїх громадян. Були націоналізовані фінансові установи, які порушували норми і нормативи грошово-кредитних відносин між суб'єктами ринку. «Якщо ми візьмемо під власний контроль систему суспільних і особистих фінансів, нам поталанить урятуватись від смертоносних ефектів вічної боротьби за гроші.» Леонард Орр.
7. Фінансове регулювання соціально-економічних процесів в країні слід здійснювати, виходячи з мети створення держави, її функцій та завдань. Найважливішим кроком, спрямованим на стимулювання зростання вартості в країні, є сприяння пришвидшенню обігу грошових зобов’язань на всіх рівнях економічної системи.
Це досягається, передусім, здійсненням монетарних заходів з нормування обігу національної грошової одиниці та збільшенням обігу капіталу на фондовому ринку, в тому числі операцій з використанням похідних фінансових інструментів.
Доцільним є також регулювання бюджетного процесу на основі принципів фінансів. Окрім того, корисними є зміни в податковій політиці країни, які б сприяли збільшенню обігу вартості і протидіяли її імобілізації у майні, яке не задіяне у процесах розширеного відтворення.
В умовах глобалізації основним напрямком регулювання економіки країни є здійснення заходів з приведення внутрішніх нормативів, які регулюють соціально-економічні процеси, до світових стандартів.
Світову фінансову кризу у 2008 році уряд США та деяких країн Європи прагнули подолати шляхом поновлення довіри громадян своїх країн до фінансових установ. У вересні 2008 року Конгрес США для подолання фінансової кризи погодився виділити 700 млрд доларів, які були спрямовані на розв'язання проблем ліквідності фінансової системи країни. Крім цього, уряди країн, що потерпіли від фінансової кризи, підвищили розмір фондів гарантування вкладів своїх громадян. Були націоналізовані фінансові установи, які порушували норми і нормативи грошово-кредитних відносин між суб'єктами ринку.