- •Передмова
- •Мета і завдання написання реферату
- •Вимоги до написання реферату
- •Вимоги до оформлення реферату
- •Правила оформлення списку використаних джерел
- •Критерії оцінювання рефератів
- •Підготовка до захисту і порядок захисту реферату
- •Зразок оформлення титульної сторінки реферату київський національний університет імені тараса шевченка
- •Зразок оформлення плану реферату на тему:
- •Зразки оформлення використаних джерел
- •Орієнтовний перелік тем рефератів для студентів з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»:
Вимоги до оформлення реферату
Обсяг реферативної роботи має складати 10-15 сторінок. Реферат має бути акуратно написаний від руки чи надрукований з дотриманням стилістичних і граматичних норм. Сторінки мають бути пронумеровані. У тексті обов'язково вказуються посилання на літературу та інші джерела, що використовувалися при підготовці реферату. Титульну сторінку та план оформлюються відповідно до додатків А та Б.
Текст реферату викладається державною мовою на стандартних аркушах формату А-4.
Робота друкується 14 шрифтом Times New Roman через 1,5 інтервали з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення.
Скорочення слів та словосполучень мають відповідати чинним стандартам з бібліотечної та видавничої справи (наприклад: Міністерство внутрішніх справ України (МВС).
Розділи та підрозділи мають містити заголовки, які належить точно відтворювати у змісті. Заголовки розділів, як правило, розміщують посередині рядка. Назви розділів друкують великими літерами без розділових знаків у кінці, без підкреслень. Заголовки розділів слід починати з належного відступу.
Абзацний відступ має бути однаковим у всьому тексті й дорівнювати п'яти знакам (стандартний відступ, визначений текстовими редакторами на ПК).
Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовках розділів слід уникати. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом, при друкованому виготовленні письмової роботи, повинна становити не менше двох рядків.
Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. Порядковий номер сторінки позначають арабською цифрою та проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки чи рисок.
Титульний аркуш включається до загальної нумерації сторінок письмової роботи, але номер сторінки на титульному аркуші, як правило, не проставляють. Розділи слід нумерувати також арабськими цифрами. При використанні літературних джерел у тексті письмової роботи можуть бути два варіанти посилань на них. Перший – це посторінкові посилання (виноски): коли на сторінці цитується джерело, то внизу цієї сторінки під основним текстом наводитися бібліографічний опис літературного джерела і вказується сторінка. Другий – коли в разі посилання на літературне джерело в квадратних дужках вказується його порядковий номер у списку літератури та конкретна сторінка, звідки наводитися цитата, точні цифри, дані, наприклад [3, с. 17]. При буквальному відтворенні тексту інших авторів у власному рефераті не можна допускати ніяких спотворень авторського тексту. Усі цитати беруться в лапки, довгі цитати допускається скорочувати, якщо це не спотворює змісту фрази. Опущені слова при цьому замінюються багатокрапкою. При повторних посиланнях на одне й те ж видання кілька разів підряд на одній сторінці реферату у виносці вказується: «Там само Сторінка така-то». А якщо повторне посилання робиться на ту ж сторінку джерела, вона (сторінка) у виносці не вказується. У такому разі в підрядковій примітці пишеться тільки: «Там само». Якщо доводиться неодноразово посилатися на роботу одного автора в різних місцях реферату, вона вперше наводиться повністю (Наприклад: Шумкин В. Я. Неолит Кольского полуострова // Древности Русского Севера. – Вып. 1, Вологда, 1996. С. 69.), а в подальших виносках після прізвища і ініціалів автора, замість назви і вихідних даних видання, пишеться «Вк. тв.» («Вказаний твір») і наводиться необхідна сторінка. Наприклад: Шумкин В. Я. Вк. тв., С. 69. При повторному посиланні на одну з декількох вже згаданих робіт одного автора (Тихонов И. Л. Деятельность академика А. С. Лаппо-Данилевского в археологии // Очерки истории отечественной археологии. Вып. 2, М., 1998. С. 158) досить навести перші слова раніше повністю названого твору (Тихонов И. Л. Деятельность академика. С. 158). Якщо посилання при цитуванні наводяться не по першоджерелу, то необхідно вказати в підрядковій примітці «Цит. за», далі описують джерело, звідки була запозичена цитата.
Ілюстративний матеріал – малюнки, рисунки, графіки, схеми тощо слід розміщувати безпосередньо після першого посилання на нього в тексті. Якщо графік, схема, таблиця не поміщаються на сторінці, де є посилання, їх подають на наступній сторінці. На кожний ілюстративний матеріал мають бути посилання в тексті.
Ілюстрації нумерують арабськими цифрами в кожному розділі окремо. Бажано, щоб схеми та таблиці мали тематичні заголовки, а рисунки чи малюнки – підрисункові (підмалюнкові) підписи. Наприклад: Таблиця 2.1. «Динаміка зростання..».
Зазвичай, до додатків відносять матеріали, включення яких до основної частини може обтяжувати текст і перешкоджати цілісному сприйманню письмової роботи. Кожний додаток має бути пронумерованим та мати назву, яку розміщують посередині рядка. Саме так у додатку наводяться зразки оформлення титульної сторінки (Додаток А) і зразок оформлення списку використаної літератури (Додаток В).
