17.2. Організаційно-економічні особливості лізингу

Взаєморозрахунки лізингодавця і лізингоодержувача здійснюються в формі лізингових платежів. Розмір, спосіб здійснення і періодичність лізингових платежів визначаються договором лізингу. Лізингові платежі проводяться безпосередньо на адресу лізингодавця.

Зобов’язання лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів наступають з моменту початку використання ним предметі лізингу, якщо інше не передбачене договором лізингу. Лізингоодержувач відносить лізингові платежі на собівартість продукції (послуг), що виробляється з використанням предмета лізингу, або на витрати, пов’язані з основною діяльністю.

У лізингові платежі крім плати за основні послуги (процентної винагороди) включаються амортизація майна за період, що охоплюється терміном договору, інвестиційні витрати (витрати), оплата процентів за кредити, використані лізингодавцем на придбання майна (предмета лізингу), плата за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором, податок на доданку вартість, страхові внески за стархування предмета лізингового договору, якщо воно здійснювалося лізингодавцем, а також податок на це майно, сплачений лізингодавцем.

Таким чином, доходом лізингодавця за договором лізингу є його винагорода.

Прибутком лізингодавця є різниця між його прибутком і витратами на здійснення основної діяльності.

Лізингодавець має право здійснювати контроль за дотриманням лізингоотримувачем умов договору лізингу та інших супутніх договорів.

Цілі і порядок інспектування обумовлюються в договорі лізингу і в інших супутніх договорах між їх учасниками.

Лізингоодержувач зобов’язаний забезпечити лізингодавцю безперешкодний доступ до фінансових документів і предмета лізингу.

Лізингодавець має право на фінансовий контроль за діяльністю лізингоодержувача в тій її частині, яка відноситься до предмета лізингу, формуванням фінансових результатів діяльності лізингоодержувача і виконанням ним зобов’язань за договором лізингу.

Лізингодавець має право направляти лізингоодержувачу в письмовій формі запити про надання інформації, необхідної для здійснення фінансового контролю, а лізингоотримувач зобов’язаний задовольняти такі запити.

У разі порушення лізингоодержувачем своїх зобов’язань по лізингових платежах для з’ясування причин таких порушень і їх запобігання лізингодавець має право призначати аудиторські перевірки фінансового становища лізингоодержувача, бути присутнім без права голосу на загальних зборах його засновників і органів управління, заявляти свої вимоги.

Отже, що повинен знати про свої права і обов’язки комерсант, що укладає лізинговий договір?

Лізинговий договір, як відмічалося вище, укладається на певний термін. Договір фіксує в основному так званий базовий період, протягом якого обидві сторони мають гарантований правовий статус, а договір не може бути відмінений. Реальний же термін лізингового договору по машинах і обладнанню складає, як правило, від 3 до 5 років. У деяких країнах, наприклад в Австрії і ФРН, базовий термін лізингового договору визначається в залежності від тривалості амортизаційного періоду об’єкта лізингової операції. У цих країнах діє так зване “правило 40/90” – лізинговий договір може бути укладений на термін від 40 до 90% амортизаційного періоду. Наприклад, якщо яке-небудь обладнання зноситься за 10 років, то базовий термін лізингового договору визначається від 4 до 9 років. У цьому випадку, якщо з різних причин в лізинговому договорі його термін спеціально не встановлюється і не обумовлюється, то відповідно до практики розвинених країн даний термін буде рівним тривалості амортизаційного періоду відповідного обладнання.

У лізинговому договорі вказуються лізингові платежі, які розраховуються в кожному окремому випадку. Платежі в період лізингу можуть виплачуватися щомісяця, щоквартально, один раз у півріччя або один раз на рік. Платежі у встановленому розмірі можуть виплачуватися до настання періоду, за який проводиться оплата (випереджальні платежі). У разі затримки платежів клієнт виплачує лізинговій фірмі 10% річних на прострочену суму.

Розмір лізингових платежів може бути зафіксований на весь термін дії договору або внески можуть встановлюватися на гнучкій основі. Обидва варіанти мають свої переваги і недоліки.

При незмінних внесках розміри платежів не залежать від коливань облікової ставки банківського процента, їх величину підприємець знає заздалегідь, тобто він може робити відповідні розрахунки і прогнози. Однак, незмінні внески завжди вище гнучких, оскільки в них повинна бути передбачена премія за ризик. Як основа при незмінних платежах можуть бути використані і розміри процента прибутку з цінних паперів.

Розмір гнучких внесків безпосередньо залежить від величини банківського процента. Як основа гнучких внесків нерідко використовується так званий LIBOR (London Interbank Offered Rate). Він відповідає тій ставці грошового ринку, за якою банки між собою здійснюють купівлю-продаж валюти. LIBOR застосовується для операції різної тривалості (на один місяць, три, шість місяців, рік) і служить основою розрахунку гнучких платежів за лізинговими договорами. LIBOR також грає важливу роль для лізингоотримувача з точки зору контролю за правильністю і обґрунтованістю розрахунків платежів за договором – при збільшенні індикатора LIBOR ставки платежів повинні зростати, при зменшенні – падати.

Лізингоодержувач зобов’язується застрахувати за свій рахунок, але на користь лізингової фірми отримані машини і обладнання від пожежі, крадіжки та інших ризиків, які можуть привести до псування або виведення з ладу наданого майна. Особливо обумовлюється в лізинговому договорі момент передачі обладнання користувачеві і момент можливості ризику від випадкової загибелі або псування обладнання.

Лізингоодержувач повинен експлуатувати отримані машини і обладнання точно відповідно до технічних інструкцій, він не має права виробляти які-небудь зміни без узгодження з лізингодавцем. У разі прострочення платежу лізингова фірма може забрати надане обладнання без попередження або стягнути заборгованість за судом. Це пов’язано з чисто фінансовими функціями лізингової фірми, яка не отримує від лізингоотримувача ніяких банківських гарантій або заставних за машини і обладнання. У разі невиконання головних умов договору (а лізинговій фірмі, як відмічалося, надане право інспектувати поставлене обладнання в будь-який час і вбудь-якому місці) фірма може розірвати договір, а лізингоодержувач в цьому випадку повинен заплатити неустойку.

Лізингова фірма може відмовити в наданні обладнання, якщо вона не впевнена в можливостях виплати підприємцем лізингових платежів, а також в тих випадках, коли передбачається нестандартне використання обладнання, але контроль і визначення потенційного збитку значно ускладнені.

Лізинг особливо привабливий при тимчасовій потребі в обладнанні. Підприємець вдається до лізингу, якщо у нього немає можливості використати кредит для закупівлі необхідного обладнання або він має намір використати власний капітал і позикові кошти іншим способом. А з урахуванням того, що лізингова угода не передбачає гарантійної і авансової застав, підприємець, використовуючи один і той же капітал, приводить в рух більшу кількість чинників виробництва. Засоби виробництва, отримані по лізингу, не фіксуються на балансі лізингоодержувача, а отже, не збільшують його заборгованості.

Підприємець може використати лізинг при наявності потреби в обладнанні, яке не пов’язане з основною виробничою діяльністю (наприклад, він може отримати транспортні засоби по лізингу і таким чином самостійно здійснювати перевезення, не звертаючись до послуг транспортних фірм).

Поширення лізингу зумовлене деякими особливостями самих машин і обладнання. Лізинг часто розглядається як засіб боротьби з моральним зносом технічних засобів. Лізингові договори нерідко передбачають можливість заміни морально застарілих вузлів і деталей (за допомогою включення в договори спеціальних статей).

Досвідчений підприємець вважає за краще придбавати по лізингу особливо складне і рідке обладнання, яке обслуговується лізингодавцем краще, ніж це може зробити він сам (наприклад, ЕОМ, медичне та інше складне обладнання, як правило, надаються по лізингу). Якщо ж витрати по експлуатації у лізингоодержувача виявляються нижчими, ніж у лізингової фірми, то він купує необхідну техніку.

При потребі використати обладнання недостатньо відомої фірми, яка ще й не має розгалуженої мережі ремонтного обслуговування, доцільно взяти обладнання по лізингу, а не купувати його. Лізинг може бути застосований і як перший крок в роботі з новим обладнанням. Він також особливо привабливий, якщо доставки по лізингу можуть бути здійснені швидше, ніж при покупці.