Питання для самоперевірки

1. Для чого треба проводити аналіз комерційної діяльності?

2. Розкрийте суть показника „прибуток”.

3. Охарактеризуйте показник „витрати обороту”.

4. Розшифруйте формули товарообігу в днях та за рік.

5. Як можна передати узагальнюючий показник ефективності комерційної діяльності?

6. Назвіть основні риси планування комерційної діяльності.

Частина ііі Інфраструктура торгово-посередницької діяльності

Розділ 17. Лізингові операції. Факторинг.

“Філософія багатого відрізняється від

філософії бідного таким: багатий інвестує свої гроші і витрачає те, що залишилось; бідний же витрачає свої гроші й інвестує те, що залишилось ”.

Джим Рон,

американський бізнес-тренер і філософ в галузі бізнесу. Опрацьовував стратегію роботи компаній Соса-Cola,

IBM, Xerox, General Motors (1921 р.н.)

17.1. Суть лізингу, його типи, види і форми

Лізинг (від англ. leasing від to lease – орендувати, здавати в найм) – вид підприємницької діяльності по придбанню майна і передачі його на основі договору лізингу фізичним або юридичним особам за певну плату, на певний термін і на певних умовах, зумовлених договором, з правом викупу майна лізингоодержувачем.

Термін “лізинг” увійшов у вжиток в останній чверті ХІХ ст., коли в 1877 р. телефонна компанія “Белл” ухвалила рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду 11; с. 341. Однак, від ідеї лізингу до створення першої лізингової фірми, для якої саме операції лізингу стали предметом основної діяльності, пройшло ще багато часу. Перша незалежна лізингова компанія “Юнайтед Стейтс Лізинг корпорейнш” була створена у Сан-Франциско (США) в 1952 р.

Сьогодні лізинг є одним із способів капіталовкладень практично у всіх країнах. Щорічний об’єм інвестицій, здійснюваних за допомогою лізингу, вже давно перевершив 100 млрд. дол.; через лізинг в США здійснюється 25-30% капіталовкладень в промисловості, в Великобританії – понад 20, у Франції – 16-17, в ФРН – 15%. У кінці 80-х – на початку 90-х років першість за цим показником утримується Австралією, де 30-33% промислових інвестицій здійснювалось на основі лізингу.

В нашій країні розвиток лізингу і створення лізингових компаній припадає на початок 90-х років. У цей період лізинг трактувався як довгострокова оренда (фінансова оренда) машин і обладнання. При цьому лізингова фірма спеціально закуповувала дане обладнання для споживача (лізингоодержувача), залишаючись його власником. Закон України “Про лізинг” був прийнятий Верховною Радою тільки в 1998 році. Цей Закон визначив поняття лізингу, а також загальні правові та економічні засади його здійснення.

Як предмет лізингу можуть виступати будь-які речі, що використовуються для підприємницької діяльності, в тому числі підприємства, майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме і нерухоме майно.

Предметом лізингу не можуть бути земельні дільниці та інші природні об’єкти, а також майно, яке чинним законодавством заборонене для вільного обігу.

У лізинговій операції, як правило, беруть участь три сторони: лізингодавець, лізингоотримувач і продавець ( постачальник).

Лізингодавець – суб’єкт підприємницької діяльності, який за рахунок залучених або власних грошових коштів придбає майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах в користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу.

Лізингоодержувач – суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до договору лізингу приймає предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування відповідно до договору лізингу.

Продавець лізингового майна – суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін майно, що виробляється (поставляється) ним та є предметом лізингу. Продавець зобов’язаний передати предмет лізингу лізингодавцеві або лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Кожна із сторін лізингової операції може бути як резидентом, так і нерезидентом, тобто іноземною юридичною особою, що здійснює комерційну діяльність в країні.

Лізингова діяльність безпосередньо здійснюється лізинговими компаніями (фірмами), які зобов’язані отримати дозвіл (ліцензію) на здійснення такої діяльності.

Засновками лізингових компаній (фірм) можуть бути юридичні і/або фізичні особи, в тому числі громадяни, зареєстровані як підприємці.

В залежності від терміну розрізняють три типи лізингу:

• довгостроковий лізинг – лізинг, здійснюваний протягом трьох і більше років;

• середньостроковий лізинг – лізинг, здійснюваний протягом від півтора до трьох років;

• короткостроковий лізинг – лізинг, здійснюваний протягом менше півтора року.

Законом України „Про лізинг” встановлені два види лізингу:

1. Фінансовий лізинг – вид лізингу, при якому лізингодавець зобов’язується придбати у власність вказане лізингоодержувачем майно у певного продавця і передати лізингоодержувачу дане майно як предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і користування. При цьому термін, на який об’єкт лізингу передається лізингоодержувачу, повинен бути не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу. Об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача після закінчення терміну дії договору лізингу або до його закінчення при умові виплати лізингоодержувачем повної суми, передбаченої договором лізингу, якщо інше не передбачене цим же договором.

Об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу, враховується за угодою сторін на балансі лізингодавця або лізингоодержувача.

2. Оперативний лізинг – вид лізингу, при якому лізингодавець закуповує на свій страх і ризик майно і передає його лізингоодержувачу як об’єкт лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і користування. Термін, на який майно передається в лізинг, повинен бути менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення терміну дії даного договору і при умові виплати лізингоодержувачем повної суми, передбаченої договором лізингу, об’єкт лізингу повертається лізингодавцю, при цьому лізингоодержувач не має права вимагати переходу права власності на об’єкт лізингу. При оперативному лізингу об’єкт лізингу може бути переданий в лізинг неодноразово протягом повного терміну його амортизації.

При оперативному лізингу об’єкт лізингу враховується на балансі лізингодавця.

Лізингова угода може включати умови по наданню додаткових послуг будь-якого роду, що надаються лізингодавцем як до початку користування, так і в процесі користування об’єктом лізингу лізингоодержувачем, а саме:

• придбання у третіх осіб права на інтелектуальну власність (ноу-хау, ліцензійних правю прав на товарні знаки, марки, програмне забезпечення та ін.);

• придбання у третіх осіб товарно-матеріальних цінностей, необхідних в період проведення монтажних (шефмонтажних) і пусконаладжувальних робіт;

• здійснення монтажних (шефмонтажних) і пусконаладжувальних робіт відносно об’єкта лізингу, навчання персоналу;

• післягарантійне обслуговування і ремонт об’єкта лізингу, в тому числі поточний, середній і капітальний ремонт;

• підготовка виробничих площ і комунікацій, роботи, пов’язані з установкою (монтажем) об’єкта лізингу;

• інші роботи і послуги, без надання яких неможливо використати предмет лізингу.

Перелік, об’єм і вартість додаткових послуг повинні бути вказані в договорі лізингу.

Вартість лізингу створюється з регулярних платежів, що складаються з амортизації та відсотка за послуги. В умовах конкуренції лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам, що потрапили у скрутне фінансове становище.

Форми лізингу:

1) зворотний лізинг – це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;

2) пайовий лізинг – це здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

3) міжнародний лізинг – це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Практика лізингових відносин зафіксувала такі види лізингових операцій:

Лізинг з неповною оплатою – це угода, яка укладається на строк, менший, ніж необхідний для повного фізичного зносу обладнання. Прикладом є оперативний лізинг, при якому зобов’язання лізингодавця, крім фінансування купівельної ціни обладнання, містять і зобов’язання із обслуговування, ремонту, технічного консультування лізингоодержувача.

Лізинг зі спеціальним обслуговуванням – це угода, при якій лізингодавець бере на себе абсолютну відповідальність за ремонт, обслуговування та інші зобов’язання, пов’язані з правом власності.

Лізинг з повною оплатою – це угода, яка укладається на строк, що дорівнює циклу життя машин або обладнання, а лізингодавець отримує повну купівельну вартість його протягом базового періоду.

Роздільний лізинг – це форма фінансового лізингу, коли лізингова фірма фінансує частину операції, будучи власником майна та зберігаючи за собою право власності. Друга частина фінансових коштів забезпечується позичками банку або іншого позичкодавця.

Поворотний лізинг – власник продає майно лізинговій фірмі, а потім бере його в оренду на умовах фінансового лізингу.

Лізингові компанії беруть на себе функції, подібні до функцій банків. Вони надають орендарю фінансові кошти, яких не вистачає. Такі компанії займаються, як правило, лізингом машин і обладнання з порівняно тривалим строком служби, а також деяких видів нерухомості. Лізинг вигідний для підприємця, оскільки дає можливість придбати складне, а часом і рідкісне обладнання, яке за договором обслуговуватиметься лізингодавцем краще, ніж це може зробити сам підприємець.