2.3. Ринок товарів як сфера комерційної діяльності
Під дією ринкових відносин функціонує і розвивається товарний ринок, який пройшов шлях від примітивних базарів до сучасних організованих ринків. Для сучасного ринку властиві: постійне оновлення і підвищення якості продукції, що випускається; постійне поповнення товарного асортименту; задоволення купівельного попиту; конкуренція, розвиток комерційної справи.
Фундаторами наукового обґрунтування ринкової економічної системи і створення концепції товарного ринку є Дж. Гелбрейт, Дж. Кейнс, Ф.-А. фон Хайек, Ф. Котлер та ін.
Джон Кенет Гелбрейт (Gelbryet) (народився у 1908 р.) – представник американського класичного направлення – в праці “Економічні теорії та мета суспільства” доволі повно проаналізував розвиток економічної системи ринку. Її призначення полягає в тому, “щоб виробляти матеріальні блага і надавати послуги, які потрібні людям”. На його думку, “найкраща економічна система – це та, яка максимально забезпечує людей тим, в чому вони найбільше нуждаються” 20, с. 27.
Англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (Kyenes) (1883-1946) – основоположник кейнсіанської школи – запропонував нову концепцію макроекономічної рівноваги. Він був прихильником вільної конкуренції і розглядав її як основу розвитку ринкової економіки.
Видатний англійський економіст, лауреат Нобелівської премії Фридрих-Август фон Хайек (Hayek) (1899-1992)трактував ринок як складний передаточний пристрій, який дозволяє з найбільшою повнотою і ефективністю використовувати інформацію, розсіяну серед незчисленної безлічі індивідуальних агентів.
Американський економіст Филип Котлер (Kotler) характеризує ринок як сукупність існуючих і потенціальних покупців товару, при цьому він підкреслює, що в основу виробництва закладаються дані, отримані в результаті вивчення попиту різних ринкових сегментів – окремих груп населення та інших споживачів, яким і буде адресована наново створювана продукція.
Отже, ринок – це взаємодія продавців і покупців, направлена на купівлю і продаж товарів. При цьому кожному із них присутнє самовизначення в діях і рішеннях. Ринок товарів представляє товари, призначені для особистого користування (ринок предметів споживання), і товари, що вживаються для виробничої мети (ринок засобів виробництва). Ринок предметів споживання підрозділяються на ринки продовольчих і непродовольчих товарів. Ринок засобів виробництва – це сукупність засобів і предметів праці, що використовуються в процесі виробництва матеріального добробуту. На основі визначеного признаку ринки засобів виробництва називаються ринками: сировини, напівфабрикатів, хімічних речовин, чорних металів, технологічного обладнання та ін.
Роль товарного ринку визначається наступними факторами:
раціональне зосередження і концентрація товарних ресурсів;
якість і конкурентоспроможність товарів, які впливають на попит і пропозицію;
пристосування структури товарів, що виробляються, та їх об’єму через ціни до платоспроможного попиту;
оздоровлення ринкового середовища шляхом вивільнення його від недієспроможних та збиткових виробництв.
Ринок товарів характеризується наступними признаками: потенціал, прихильність, доступність і стабільність. Потенціал ринку – це перш за все його об’єм (величина попиту), темпи росту, граничний рівень попиту. Прихильність ринку виражається в постійно зростаючому потоці оновлених і нових товарів з усе більш високими споживацькими властивостями (техніко-економічними параметрами). Це означає постійне підвищення конкурентоспроможності товарів та росту престижу ринку. Доступність ринку обумовлюється створенням сприятливого ринкового середовища і стимулюванням підтримки об’єктивних потреб і купівельної здатності населення. При цьому заходи, що приймаються, повинні відповідати направленню і меті конкретних ринків товарів. Стабільність ринку визначається структурою пропозицій по товарам і її кількісним визначенням, ступінню оновлення торгової номенклатури, задоволенням попиту на товари, співвідношенням ціни виробу та ефекту корисності від його використання. Вона багато від чого залежить від кон’юктурних факторів, конкурентного середовища, інфляційних проявів.
Ринок у відповідності з його призначенням – це сукупність процесів, в результаті яких здійснюється купівля-продаж і обмін товарів і споживач отримує те, в чому він має потребу. В основу цих процесів покладена модель товарного ринку, компонентами якої є: потреба, попит, пропозиція, продукт, вартість, угода, обмін (рис. 2.4). Потреби і попит були розглянуті нами в попередньому розділі. Пропозиція представляє собою скупчену масу товарів, що поступають на ринок з метою продажу. Продукт (товар) за своєю природою володіє певними властивостями, які задовольняють конкретні потреби покупців. Ціна – це вартість виробленого товару і затрати на його просування до покупця, виражені в грошах; вона може коливатися в залежності від співвідношення попиту і потреби, а також динаміки ринкових цін. Угода (договори) – дії по установці згоди між двома і більше зацікавленими сторонами в здійсненні купівлі-продажу продукції. Обмін – акт отримання продукту, що купується. Існує два види обміну: грошовий, коли товар обмінюється на гроші, і бартерний, коли товар обмінюється на товар.
Рис. 2.4. Компоненти моделі товарного ринку
Елементи моделі ринку зв’язані між собою відповідною залежністю. Потреби формулюються в конкретні бажання, які з врахуванням попиту і грошових можливостей покупців трансформуються в попит на товари, здійснюється купівля-продаж, що оформлюється як торгово-комерційна угода і обмін. В цьому розумінні ринок виступає як цілісна система, що забезпечує формування асортиментної політики і об’єму випуску продукції, розподіл її між конкретними ринками, встановлення ціни, стимулювання збуту з метою задоволення потреби покупців. Таким чином, одне із головних завдань торгових підприємств (фірм) будь-якої форми власності – розвиток комерційної діяльності і прийняття господарського рішення, що відповідає інтересам ринку.