Питання для самоперевірки

1. Перелікуйте види торгових посередників.

2. Охарактеризуйте торгові посередницькі фірми, дайте визначення дистриб’юторів та дилерів.

3. Чим відрізняються комісіонери від консигнаторів, агенти від брокерів?

4. Що необхідно виконувати для підвищення ефективності комерційної діяльності торгових посередників?

5. Розкрийте різницю між дистриб’юторами „з неповним” та „повним” набором послуг.

6. Дайте визначення біржі та історію їх виникнення в Російській імперії.

7. Що є головною метою товарних бірж?

8. Які операції можуть здійснюватися на біржах, в чому різниця між ними?

9. Дайте характеристику маклерам та брокерам.

10. В чому суть проведення аукціонних торгів?

11. Охарактеризуйте конкурсні торги.

Розділ 12. зовнішньоекономічна комерційна

діяльність

“Єдиний спосіб визначити межі можливого – вийти за ці межі”.

Артур Кларк,

англійський письменник-фантаст (1918 р.н.)

12.1. Основні поняття і визначення

Зовнішньоекономічні комерційні операції обслуговують міжнародний обмін матеріальними цінностями та послугами. Для того щоб обмін здійснився, необхідно провести визначені взаємопов’язані дії:

• по-перше: знайти покупця;

• по-друге: укласти з ним угоду, тобто договір, в якому оговорити всі умови – товар, його кількість, якість, вартість, термін поставки та ін.;

• в-третіх: виконати договір – підготувати товар до доставки, доставити його покупцю, провести розрахунки за доставлений товар.

Такі дії мають комерційний характер, а операції обміну стають комерційними операціями, що є по суті управлінською діяльністю. Сенс управління обміном, тобто проведення операцій обміну, полягає в тому, щоб організовувати, направляти, регулювати різні виді діяльності людей, які здійснюють процес обміну матеріальними цінностями і послугами. Це і складає зміст комерційної діяльності, що здійснюється на рівні фірм та інших господарських організацій, тобто на мікрорівні. Через комерційну діяльність практично реалізується зв’язок фірми із споживачами – контрагентами на ринку. Якщо такий зв’язок підтримується з іноземними контрагентами, ця діяльність розглядається як зовнішньоекономічна діяльність фірми, що відноситься до внутрішньофірмового управління. Вона направлена як на проведення фірмою експортно-імпортних операцій, так і на управління закордонною виробничою і збутовою діяльністю.

Важливо мати на увазі, що комерційна діяльність направлена на реалізацію конкретних видів продукції, незалежно від того, коли вона здійснюється – до початку виробництва продукції (на підставі замовлень) чи після його завершення (пошук покупців уже виробленого товару, коли виробник працює на невідомий ринок). Це є практика здійснення обміну.

Держава здійснює економічне і адміністративне регулювання зовнішньої торгівлі, що забезпечує захист національних виробників від іноземних конкурентів і виявляє вплив на об’єм і структуру зовнішньоторговельного обороту. Важливим економічним регулювальником зовнішньої торгівлі є митні тарифи.

Митний тариф – систематизований за групами товарів перелік митних зборів, якими обкладаються товари при імпорті в дану країну і експорті з неї.

Митний збір виконує функцію податку, що стягується при перетині товаром митного кордону який підвищує ціну товарів, що імпортуються (або експортуються) і виявляє тим самим вплив на об’єм і структуру зовнішньоторговельного обороту. Крім того, митний тариф являє собою одне з джерел надходження коштів до державного бюджету. Як правило, в кожній країні застосовуються свої національні митні тарифи. Однак, можуть застосовуватися і загальні для ряду країн, що об’єдналися в торгово-економічне угрупування (наприклад, ЄЕС).

Митні тарифи будуються на основі товарних класифікаторів, що містять перелік товарів, які розподіляються по розділах, групах і підгрупах відповідно до певних ознак. Мито, що встановлюється в митних тарифах, буває трьох видів:

• адвалорне – стягується в процентах від митної вартості товару;

• специфічне – стягується у вигляді певної грошової суми з ваги, об’єму або одиниці товару;

• комбіноване – при якому товар одночасно обкладається і адвалорним, і специфічним митом.

Останнім часом в практиці зовнішньоторговельної діяльності все ширше застосовуються нетарифні заходи її регулювання, які включають широкий набір інструментів сучасної зовнішньоторговельної і економічної політики держави, що впливають істотним чином на зовнішню торгівлю. До них, зокрема, можна віднести ліцензування і квотування (контингентування) імпорту, а іноді і експорту.

Ліцензування – порядок вивозу (ввезення) товарів, при якому держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторговельні операції з певними товарами – ліцензію. Ліцензування зовнішньоторговельних операцій тісно пов’язане з кількісними обмеженнями – квотами на імпорт і експорт окремих товарів.

Квоти (від лат. quota – частина, що приходиться на кожного) – це максимальний обсяг товару (у вартісному або фізичному вираженні), який дозволений для імпорту і експорту протягом певного часу (наприклад, року, кварталу).

У праці зовнішньоторговельних операцій застосовуються такі форми економіко-фінансових зв’язків між експортерами і імпортерами товарів, як бартер, кліринг, розрахунок у вільно конвертованій валюті (ВКВ).

Бартер (від англ. barter – обмінювати) – угода, що передбачає обмін певної кількості товару на зумовлену кількість іншого товару. Як правило, бартерна угода не супроводжується переказом грошових коштів з рахунків покупців на рахунки продавців.

Кліринг (від англ. dearing – очищати) – система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери і надані послуги, заснована на заліку взаємних вимог і зобов’язань.

Більш довершеною формою фінансових розрахунків є розрахунок у вільно конвертованій валюті, що дозволяє експортеру використовувати виручку в ВКВ для розрахунків з будь-якою іншою державою при двосторонніх зовнішньоторговельних зв’язках.

Примітка 1. До вільно конвертованої відноситься валюта тих країн, законодавство яких не передбачають обмежень по будь-яких видах фінансових операцій як громадянами України, так і іноземцями. Наприклад, долар США, євро, японська ієна, канадський долар та інші валюти. З погляду сфери вживання валюти всіх країн можуть бути ще частково конвертовані та неконвертовані.

Контрагентами в міжнародній торгівлі називаються сторони, що знаходяться в договірних відносинах по купівлі-продажу товарів або наданню різнобічних послуг. Контрагентів, які виступають на світовому ринку, в залежності від мети і характеру діяльності можна розділити на чотири категорії: фірми; союзі підприємців; державні органи (міністерства і відомства) і організації; міжнародні економічні організації системи ООН. Переважна частка міжнародних комерційних операцій здійснюється фірмами.

Термін “фірма” застосовується в світовій практиці для умовного означення контрагента, що переслідує комерційну мету. Під фірмою розуміється підприємство, що здійснює господарську діяльність в області промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, сільського господарства з метою отримання прибутків. Кожна фірма присвоює собі визначене фірмове найменування, під яким вона регіструється в торговому реєстрі своєї країни. Фірмове найменування може складатися з імені і прізвища одного або декількох власників фірми (“Крупп”, “Форд”, “Даймлер-Крайслер”), відображати характер діяльності фірми (“Дженерал моторс”, “Дженерал електрик”, “Українські телекомунікації”) або складається з того і іншого (“Дау кемікал”, “Фарбверке Хьохст”). Найменування фірми означаються на бланках листів, рахунках, печатках, в товарному знакові, рекламі. Воно обов’язково повинно містити в собі зазначення на правове положення фірми. Наприклад, в найменуванні фірми, що є акціонерним товариством, обов’язково повинні містити в собі слова “акціонерне товариство”.

Фірми, що виступають на світовому ринку, розрізняються за видами господарської діяльності і операціями, що здійснюються, правовому положенню, характеру власності, приналежності капіталу і контролю, за сферою діяльності.