9.3. Сучасні тенденції роздрібної торгівлі в Україні

Роздрібна торгівля початку ХХІ століття – це складний багаторівневий і гранично консервативний бізнес. Основні її признаки: тісний зв’язок зі споживачем, який залучається в процеси створення послуги; локалізація бізнесу (низка мобільності послуг); висока інтерактивність операцій (частоти контактів з покупцями) і сталий склад витрат. З’явився неочікуваний конкурент роздрібної торгівлі – електронна торгівля, яка породила нового споживача-користувача сучасних інформаційних технологій.

Обличчя галузі визначають роздрібні торгові мережі різної спеціалізації. В розвинутих країнах на їх долю припадає від 60 до 90 відсотків всього обсягу реалізації товарів. Загальними для торгових мереж є основні організаційні признаки:

• наявність центру, який відповідає за стратегію та системну підтримки (логістика, інформація, реклама, закупівля та обробка товарів);

• наявність регіональних збутових структур, які підпорядковані центру;

• ефект економії при збільшенні мережі, що є основою її агресивної збутової та цінової політики.

Також ознакою мережі на Заході є гіперконкуренція серед торгових форматів (наприклад гастрономів та супермаркетів), всередині мережі (магазини проти власної торгової марки), на нових ринках (наприклад в Україні вже працюють європейські, російські та власні торгові мережі).

Такі ж самі перспективи очікуються і в Україні.

Роздрібна торгівельна мережа за ознакою стаціонарності класифікується за такими видами:

1) стаціонарна – магазини;

2) дрібнороздрібна – павільйони, намети, кіоски, рундуки;

3) пересувна – торгівля з автомобілів, лотків.

В теорії, торговим форматом маркетологи називають сукупність параметрів торгового підприємства (мережного або незалежного), за яким визначається його належність до одного із поширених у світовій практиці видів.

До основних параметрів магазину відносять площу торгового залу, кількість асортиментних позицій, наявність особистого виробництва, наданий сервіс, застосовувані рівні цін.

Від вибору формату у значній мірі будуть залежати планування

торгового залу, набір обладнання, кількість персоналу, асортимент, принципи розстановки товару, вибір рекламоносіїв.

Для торгівлі продуктами харчування можна визначити шість основних форм:

• Гастрономи – торгівля через прилавок обслуговування. Площа торгового залу менше 500 м².

• Універсами – торгівля через прилавок обслуговування з великим числом товарних позицій (продовольчих та непродовольчих).

• Супермаркети – магазини самообслуговування (включаючи гіпермаркети і магазини „cash & carry”) з торговою площею вище 800 м², їх різновидністю є дискаунти (економічні супермаркети) з торговою площею до 800 м².

• Міні-маркети – магазини самообслуговування з менш чим п’ятьма касовими апаратами та торговою площею від 200 м² до 600 м². Розташовуються в центрі міста або престижних районах з цінами, розрахованими на забезпечених покупців, які цінують свій час.

• Оптово-роздрібні ринки – ринки, які складаються як із контейнерів так і дрібнороздрібних мереж.

• Павільйони, намети, кіоски – торгові точки, розташовані в місцях найбільшого руху людей. Кіоски мають торгову площу до 10 м² та торгують через вікно, павільйони мають вхід для покупця та торгову площу до 60 м².

В Європі, а сьогодні вже і в Україні, найбільш поширені наступні формати: “cash & carry” (магазин-склад), гіпермаркет, супермаркет, м’який і жорсткий дискаунти (параметри цих форматів надані в таблиці 1).

Таблиця 1

Параметри найбільш поширених торгових форматів

Параметр	Сash & carry	Гіпермаркет		Супермар-кет	М’який дискаунт	Жорсткий дискаунт
1	2	3		4	5	6
Площа торгового залу, кв. м.	1000-3000	Від 7000		800-2000	400-800	300-600
1	2	3		4	5	6
Кількість кас	До 15	25-40		8-16	5-10	2-6
Асортимент, тис. найменувань	До 10	30-60		7-15	1,1-1,5	0,7-0,9
Кількість покупок в день, тис.	Немає даних		До 10	До 5	До 1,7	До 1,4
Чисельність персоналу, осіб	50-150		До 900	50-190	До 35	До 28
Особисті виробничі цеха	Немає		Є	Є	Немає	Немає
Рівні цін, що застосовуються	Оптові, дрібнооп-тові		Роздрібні, різні	Роздрібні, вище ніж у дискаунте	Порівнювальні з цінами на дрібнооптових ринках
Особливості	Парковка обов’язкова				Продаж гастрономії через прилавок частково	Самообслу-говування 100%

На практиці, поки в Україні “обкатуються” три великих формати – “cash & carry”, гіпермаркет і класичний супермаркет. Більшість великих магазинів можна сміливо назвати “гібридами”.

Наприклад, українські торгові підприємства, що позиціонують себе як “cash & carry”, займаються роздрібною торгівлею, гіпермаркети розвивають великооптову торгівлю, супермаркети – пропонують оптову і роздрібну ціни на товар. Все це, з точки зору теорії магазинобудування, робить магазини “незрозумілими” для багатьох “не ознайомлених” потенційних покупців. Не випадково найбільш просунуті в питаннях позиціонування вітчизняні ритейлори для того, щоб знайти свого покупця, стали звертатися до слоганів, які дохідливо пояснюють, на кого орієнтований магазин. Наприклад: “Домашній магазин”, “Магазин для всієї сім’ї” і т.д. За цією ж причиною повертається в новій інтер’єрно-товарній упаковці і добре знайоме декільком поколінням слово “універсам”.

Цікавим є і поява дискаунтів в Україні, які обумовлені наступними причинами:

• великий розрив, як за рівнем цін, так і за якістю сервісу між цивілізованим сектором (супермаркет) і оптово-роздрібними ринками;

• відсутність у операторів досвіду створення торгових мереж

великих форматів;

• невелика платоспроможність більшості населення.

Розрізняють дискаунти двох видів: „жорсткий” (він же класичний, який був розроблений братами Карлом і Теодором Албрехтами з Німеччини для своєї легендарної мережі Aldi) і „м’який” (наприклад, у Москві мережі „Авоська”, „Копійка”). У „жорсткого” дискаунта все просто: ремонт торгового залу, стелажне обладнання, асортимент. У „м’якого” все набагато краще, як правило, це магазин самообслуговування для спального району. Магазини працюють з 8÷9 години ранку до 22÷24 годин. У ФРН такі магазини серед всіх форматів займають перше місце за річним оборотом на одну людину персоналу та часткою витрат на персонал в обороті.

Вибір формату залежить від суми інвестицій і від місця, відведеного під магазин.

Як показує практика, щоб перетворити гіпермаркет в “cash & carry”, недостатньо змінити вивіску. Рано чи пізно власникам прийдеться розщедритися на перестановку або заміну обладнання, зміну товарних груп в асортименті, залучення своєї цільової аудиторії.

Примітка 1. Наприклад, розглянемо ринок роздрібної торгівлі продуктами харчування в Україні. В останні роки визначилися два шляхи розвитку торгових продовольчих мереж – моноформатний і мультиформатний. Моноформатний шлях дозволяє концентрувати зусилля на досконалості торгових, управлінських, будівельних технологій для одного формату. Головна перевага мультиформатних мереж – можливість охопити максимальну кількість споживачів з різним рівнем прибутку і за рахунок цього збільшити товарообіг. Наприклад, корпорація Fozzy Group, яка є власником продовольчих торгівельних мереж „Сільпо”, „Дніпрянка”, „Фора”, „Фоззі” активно розвиває мультиформатні мережі і за даними рейтингу продовольчих торгових мереж України за 2004 рік посіла перше місце з обігом 290 млн. USD. До складу мережі входять 61 супермаркет, 18 гастрономів, 24 дискаунтера, 3 гіпермаркета. На другому і третьому місцях відповідно мережі „Фуршет” і „АТБ” з обігом понад 200 млн. USD і близько 180 млн. USD, які працюють в моноформаті. Мережі „Метро” з 7 магазинами Cash & carry і „Велика кишеня” з 21 супермаркетом відповідно дали обіг 143 і 136 млн. USD. Іще одна цікава тенденція: з 20 найбільших продовольчих торгових мереж України 17 є національними, хоча уже присутні нові потужні російські ритейлори: „Патерсон" на початку 2005 р. відкрив перший магазин в м. Києві на Оболоні, „Перехрестя” купив місцеву мережу Spar, харківська компанія „Інвестор” придбала франшизу „П’ятірочки”.

Як показує вітчизняний досвід, для успіху торговому підприємству не слід винаходити велосипед, достатньо відповідати одному із форматів, що оправдали себе в світовій практиці. В українських умовах цілком дієздатні всі формати, про які йшла мова вище, однак, щоб не помилитися в самому початку, необхідно врахувати фактори:

• місце розташування. За містом, скоріше всього, не вдасться організувати ефективний класичний супермаркет чи дискаунтер. Тут слід будувати гіпермаркет чи “cash & carry”, які, в свою чергу, будуть недоречними в “спальних” або престижних районах;

• суми інвестицій. Не можна створити ефективний дискаунтер, поки у мережі буде менше 50 магазинів цього формату. З невеликим стартовим капіталом організовувати подібні магазини не має сенсу. Наприклад, російська компанія „Перехрестя” планує з 2006 по 2010 роки інвестувати $ 250-300 млн. у відкриття супермаркетів у містах Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса. А російська мережа супермаркетів „Патерсон” у 2006 році планує відкрити сім магазинів у Дніпропетровську, Харкові, Одесі із загальними капіталовкладеннями $ 12 млн.