Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення готівкових розрахунків. Назвіть основні правила їх проведення.

2. Охарактеризуйте послідовність дій підприємства при проведенні оприбуткування готівки.

3. В чому полягає суть безготівкових розрахунків?

4. Що собою являє Internet-банкінг, РС-банкінг та мобільний Internet?

5. На яких принципах основується організація безготівкових розрахунків?

6. Що відносять до товарних і нетоварних операцій? Які форми безготівкових розрахунків використовують при здійсненні товарних операцій?

7. Охарактеризуйте суть проведення розрахунків платіжними дорученнями.

8. В чому полягає основний зміст розрахунків платіжними дорученнями-вимогами?

9. Розкрийте особливості та зміст акредитивної форми розрахунків.

10. Що слід розуміти під розрахунками чеками?

11. Коли проводять розрахунки в порядку планових платежів, в чому їх переваги?

12. Чим характеризуються розрахунки з використанням векселів і засновані на заліку взаємних вимог?

13. В яких випадках банками може бути розкрита інформація, яка містить банківську таємницю?

14. Перелічіть ознаки фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

Частина іі Організація комерційної діяльності Розділ 7. Організаційні форми оптової торгівлі

„Не бійся високих витрат,

бійся малих прибутків”

Генрі Форд-старший, засновник „Ford Motor Company” (1863-1947)

7.1. Поняття оптової торгівлі

З переходом до ринкової економіки посилюється роль торгівлі і стратегії розвитку торгових підприємств. Торгівля стає широкою сферою комерційної діяльності, в яку прийшло багато підприємливих людей, здібних до ведення комерційної справи в нових умовах. До цих умов за останні роки можна віднести:

- зростання продажу імпортної і зниження виробництва вітчизняної продукції;

- різкий спад або збільшення об’ємів реалізації з окремих видів вітчизняної продукції;

- наявність неорганізованого ринку, сюди можна віднести „сірий” імпорт і “човниковий” бізнес;

- розшарування населення за рівнем доходів, що впливає на платоспроможність попиту;

- погіршення якості харчування населення: скорочення вживання таких важливих продуктів, як м’ясо, риба, фрукти, молоко;

• зростання конкурентного суперництва;

• нестабільність політичної і економічної ситуації в країні.

Таким чином, в сучасних умовах торгівельна діяльність в Україні може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгівельно-виробничій (громадське харчування) сфері. Вона регулюється Законами України “Про підприємництво”, “Про захист прав споживачів”, “Про підприємства в Україні”, “Про споживчу кооперацію”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про лікарські засоби”, “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 108 “Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення”, а також іншими актами законодавства. Згідно Закону України „Про ліцензування визначених видів господарської діяльності”, торгівлею вважаються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, обміну, постачання та іншими громадянсько-правовими договорами, що передбачають передачу прав власності на товари.

Примітка. Торгівля – господарська діяльність по обігу, купівлі і продажу товарів 13, с. 1070.

Торгівля, як сфера зайнятості в Україні, є дуже привабливою, тому що торговий прибуток часто вищий за виробничий. Значна частина підприємців логічно вважають розумним працювати в торгівлі, яка поділяється на роздрібну і оптову.

Оптова торгівля виконує роль активного комерційного посередника між виробництвом і роздрібною торгівлею. Необхідність цього посередника обумовлена тим, що з однієї сторони, виробнику товарів, як правило, значно корисніше вкладати прибуток не в торгівлю, а в розвиток свого виробництва. З іншої сторони – роздрібному торговцю не вистачає коштів для того, щоби прийняти на себе торгівлю від виробника повністю.

На оптову торгівлю звичайно покладаються наступні завдання:

1. Формування асортименту товарів шляхом їх організованої закупки великими партіями у підприємств-виробників.

2. Складування та зберігання товарів, що дозволяє знизити витрати виробників і споживачів.

3. Транспортування, що забезпечує оперативну доставку товарів ближче до споживача. З врахуванням цих вимог розташовуються оптові склади-бази.

4. Формування дрібних партій товарів для роздрібних торговців, що забезпечує їм економію грошових коштів.

5. Фінансування (кредитування) роздрібних торговців.

6. Стимулювання збуту товарів даної фірми, шляхом встановлення контактів з потенційними покупцями.

7. Інформаційне забезпечення торгівлі (як підприємств-поставників, так і покупці про ціни, нові товари, діяльність конкурентів і т. ін.).

8. Консалтингове обслуговування, допомога в роботі роздрібним торговцям, в першу чергу по управлінню, бухгалтерському обліку, навчанню персоналу і т.ін.

9. Прийняття на себе частки ризику за пошкодження і втрату товару при його руху по каналу розподілу.

10. Вивчення попиту населення і роздрібної торгової мережі на товари.

Від того, як оптові ланки будуть виконувати вказані завдання, значною мірою будуть залежати і стимули до виробництва товарів, розв’язання проблем по постачанню товарів.

Частка оптової торгівлі у валовому національному продукті, на прикладі США, за останні 10 років ХХ століття складають до 7,6%, що перевищує частку таких галузей економіки, як будівництво (4,6%), зв’язок (3,8%), транспорт (3,5%). В США максимальна частка роздрібної торгівлі в цей час складала 10%. На сьогодні Україна значно відстає за рівнем забезпеченості оптовими підприємствами (на 10 тис. населення). Наприклад, у Бельгії цей показник дорівнює 20,4%; США – 15,7%, ФРН – 13,0%; Великій Британії – 7,1%; а в Україні тільки 0,4. Порівняно з тими ж країнами ми відстаємо по забезпеченості складською мережею у 10-20 разів.

Таким чином, оптова торгівля – сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідному перетворенню товарів для подальшої їх реалізації підприємствами роздрібної торгівлі, іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв’язки в умовах договорів купівлі-продажу і поставки між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв’язки між ними через торгових посередників. (Згідно проекту мережі стандарту „Роздрібна, оптова торгівля і громадське харчування, Основні поняття. Терміни і визначення”, доведено листом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України від 17.03.1998 р. № 15-03/29-192). Оптова торгівля проводиться, як правило, за договором поставки, який передбачає, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати в установлений термін товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або з іншою метою, не пов’язаною з особистим, сімейним, домашнім або якимось іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і заплатити за нього визначену грошову суму (стаття 712 Громадянського кодексу України). Як правило, оплата за товар, що придбаний за договором поставки, проводиться в безготівковій формі. В залежності від об’єму угоди виділяються: оптова торгівля і дрібнооптова торгівля (мінімальна партія товару при останній не може бути меншою, чим кількість одиниць відповідного товару в одній упаковці виробника для роздрібної реалізації).