6.2.8. Про надання банками інформації про рух коштів на рахунках юридичних осіб

Питання щодо розкриття банківської таємниці в Україні обумовлене ст. 62 Закону „Про банки і банківську діяльність”, який був прийнятий Верховною Радою в кінці 2000 року. Згідно з частиною першою статті 62 (із змінами і доповненнями) інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України – на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.

Надання подібної інформації, зокрема, запроваджене в багатьох країнах світу, що сприяє зменшенню випадків правопорушень у сфері оподаткування та легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Комерсантам необхідно знати, що в Україні в 2002 році був прийнятий Закон „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. Згідно ст. 5 цього Закону кожен суб’єкт первинного фінансового моніторингу – СПФМ (банки, страхові та інші фінансові установи, платіжні організації, біржі, учасники ринку цінних паперів, гральні заклади, ломбарди, інші юридичні особи, які здійснюють фінансові операції) зобов’язаний призначити працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу. Відповідальний працівник, як правило – один із заступників керівника є підзвітним тільки керівнику СПФМ та зобов’язаний не рідше одного разу на місяць інформувати його про сумнівні фінансові операції. Існує ще другий рівень фінансового моніторингу – державний, який складається з Національного банку України та спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Фінансова операція підлягає обов’язковому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше таких ознак:

- переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

- купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

- зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні ( на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території);

- переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

- зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

- зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

- відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

- переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;

- обмін банкнот, особливо іноземної валюти., на банкноти іншого номіналу;

- проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред’явника, не розміщеними в депозитаріях;

- придбання особою цінних паперів за готівку;

- виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;

- виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

- розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.

Вищеназваний Закон сприяє розвитку міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму. В першу чергу це здійснюється шляхом обміну інформацією про ознаки таких дій з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF), а також іншими подібними міжнародними організаціями.

Таким чином, вищевказаний Закон не передбачає надання банками інформації про весь рух коштів і по рахунках усіх клієнтів. Банки зобов’язані інформувати тільки про сумнівні операції і лише за конкретними юридичними особами, стосовно яких мають підозру про ухилення ними від оподаткування або зайняття фіктивною діяльністю. Законослухняних клієнтів банків, які своєчасно і повністю сплачують податки і збори (обов’язкові платежі), цей Закон не торкається і ніяка інформація щодо руху коштів на їх банківських рахунках податковим та іншим фіскальним органам не надається.